55. Функції температурного аналізатора та характеристики температурних відчуттів.

Шкірний покрив регулює теплообмін між тілом і середовищем через отримання або віддачу тепла. Якщо температура тіла нижча від температури середовища, виникає відчуття тепла, коли вища - відчуття холоду. Ці відчуття спричиняє дія подразника на температурні колбочки - кінцеві нервові закінчення.

На тепло і холод реагують різні терморецептори, що є під шкірою на неоднаковій глибині: рецептори холоду - близько до поверхні, рецептори тепла - глибше. Цим зумовлена вища чутливість до холоду, ніж до тепла.

Різні частини тіла мають неоднакову термічну чутливість: шкіра спини чутливіша до холоду, обличчя - до тепла. Термічна чутливість шкіри схильна до адаптації до температури - пірнувши у воду, людина спершу відчуває холод або тепло, поступово це відчуття слабне, і вода залежно від попереднього термічного відчуття здаватиметься трохи прохолодною чи ледь теплою.

Тривала стимуляція холодом знижує поріг теплової чутливості, відчуття тепла виникає під впливом нижчих температур, ніж звичайно. За повної адаптації до термічної стимуляції людина не відчуває ні тепла, ні холоду і стимул сприймається як нейтральний.

Сприйняття температурних подразнень із зовнішнього середовища і формування температурних відчуттів у людини здійснюється за допомогою терморецепторів шкіри і слизових оболонок, серед яких є холодові рецептори (підвищують частоту передачі нервових імпульсів по аферентних нервових волокнах до терморегуляторного центру при їх охолодженні і знижують цю частоту при їх нагріванні) і теплові рецептори (реагують на зміну температури тіла протилежним чином). Інша особливість терморецепторів - їх нерівномірний розподіл в шкірі за площею, що визначає різний рівень чутливості до холоду і тепла різних ділянок тіла. Найбільшою чутливістю володіє шкіра обличчя, найменшою - шкіра нижніх кінцівок.

56. Хеморецепція та її різновиди

Хеморецепція — здатність живих істот сприймати зміни концентрації певних речовин в навколишньому середовищі; сенсорний механізм відображення смаку і запаху, здатних функціонувати як єдина система виявлення та відбору їжі. Хімічний сигнал претворюється в потенціал дії. Хеморецептори можуть бути дуже різними за своєю природою, і тому по-різному реагувати на одну і ту ж речовину — в залежності від точки його прикладання. Різновиди хеморецепції:

1) нюхова,

2) смакова,

3) загальна хеморецепція. Відчуття смаку і запаху взаємопов'язані і залежать один від одного. В цілому , відзначаючи подібності та відмінності відчуттів, людина спочатку керується смаком і лише потім - запахом. Хеморецепція - сенсорний механізм відображення смаку і запаху, здатних функціонувати як єдина система виявлення та відбору їжі. Смак і нюх виконують різні, хоча й взаємопов'язані функції. Нюхові відчуття все ж відносяться до розряду дистантних і відображають окремі властивості фізичних об'єктів, розташованих на відстані від людини. Смакові відчуття, навпаки, є контактними: вони виникають, коли носій смаку вже знаходиться в роті. Смакові відчуття викликаються хімічними речовинами, розчиненими в слині або у воді. Як показали дослідження, людина здатна розрізняти чотири первинних смаку: солодкий, солоний, гіркий і кислий. Смакові відчуття виникають завдяки впливу подразника на розташовані на поверхні язика спеціальні органи - смакові нирки, кожна з яких містить хеморецептори. У людини буває від 9 000 до 10 000 смакових нирок. При цьому існують два підходи , що пояснюють виникнення смаку. Відповідно до першого з них, кожна смакова клітина і пов'язаний з нею нейрон реагують виключно на конкретну хімічну речовину. Відповідно до другого підходу смакова нирка і пов'язаний з нею нейрон в якійсь мірі реагують на кожну з специфічних якостей. Орган нюху - периферичний апарат нюхового аналізатора, який лежить у верхньому відділі порожнини носа. Нюхові клітини яких більше 10 млн - біполярні. Їх периферичні відростки мають розширення - вирости, озброєні віями. Рецепторні клітини високочутливі. Збудження рецепторів відбувається тільки на вдиху, а при видиху відсутнє. Самі рецептори швидко адаптуються до тих чи інших запахів. Блокуються спеціальними білками - ферментами. Різні пахучі речовини діють на різні рецептори.