51. Вчинок і його роль в моральній діяльності

Моральна діяльність не існує відокремлено від інших різновидів діяльності людини. Моральний аспект будь-якої діяльності виявляє себе найчастіше саме у вчинку. В широкому сенсі, вчинок – дія, яка відповідає певним моральним стандартам: нормам, цінностям. Ми вважаємо вчинок моральним, якщо людина виконує свій моральний обов’язок, дотримується певних моральних норм і приписів, прийнятих у даному суспільстві і не порушує приписів моралі. У вузькому сенсі – вчинок стає моральним, якщо він ґрунтується на свідовому виборі та вільному утвердженні певних моральних цінностей. Отже, вчинок можна визначити як практичний акт цілеспрямованого утвердження певних моральних цінностей у ситуації, де ці цінності беруться під сумнів, або заперучуються, це дія, яка має своїм підґрунтям власну совість, свій страх і ризик Вчинком може бути і утримання від дії, коли таке утримання веде до позитивного результату з точки зору тих цінностей, які утверджуються, або до негатичного, коли має місце нездійснений вчинок. У сфері моральності потреби характеризують ціннісне ставлення людини до світу і зумовлюють моральні якості особистості, її поведінку і готовність людини свідомо здійснити вчинок, коли в цьому виникає потреба. Ціннісні стимули зачіпають особистість, структуру самосвідомості, особистісні потреби, проймають всю психіку людини через мислення, почуття. За своєю етичною спрямованістю вчинок може бути конструктивним, змінюючи до певної міри навколишній світ, або деструктивним, який руйнує навколишній світ. У історії етичної думки є дві точки зору на оцінку вчинку: позиція прагматизму і позиція теорії доброї волі або теорія моральної доброти. З прагматичної точки зору (етичний консеквенціалізм) має цінність той вчинок, який дає позитивні практичні наслідки. Пракматик не переймається мотивами, його оцінка відноситься тільки до наслідків. Характерний для утилітаризму, гедонізму, евдемонізму, які повязують концепцію моралі із задоволенням потреб людини. Прихильники теорії моральної доброти (коріння - стоїцизм) вважають, що добра воля – сама по собі благо, незалежно від того чи вона досягає цілі. Вчинки, що здійснені за моральними мотивами гідні схвалення, бо чисті прагнення душі – самостійна цінність.

№52. Принцип відповідальності як сучасний етичний запит

Моральна відповідальність розуміється як визначення відповідності поведінки, дій, результатів вчинку людини змісту моральних норм, її обов'язку, з урахуванням об'єктивних обставин і можливостей їх виконання. Відповідальність означає, що людина бере на себе обов'язки і готова вільно їх виконувати у міру своїх сил і можливостей, а також відповідати перед суспільством, спільнотою, іншими людьми і перед собою за свої моральні погляди, ціннісні орієнтири, настанови, за правильне розуміння обов'язку, за зміст своїх дій.

З проблемою свободи тісно пов'язане питання про моральну відповідальність, яка проявляється як зворотна сторона вільно прийнятого рішення, як природний наслідок свободи вибору. Бути вільним, самостійним - означає бути відповідальним. Більше того, свобода і відповідальність знаходяться в прямій залежності: чим ширше свобода, тим більша відповідальність. Цей зв'язок і дала підставу філософамназивати свободу не благом, а важкою долею людини.

У деяких етичних концепціях зв'язок між свободою і відповідальністю розривається. Так, фрейдизмзаперечує відповідальність людини на тій підставі, що всі його вчинки носять, в основному,несвідомийхарактер.Екзистенціалізмстверджує, щоособистістьвідповідальна тільки перед самою собою, перед своєю сутністю.

Часто й у свідомості ці поняття розділені: свобода відноситься нами до галузі прав особистості, і без неї неможливо щастя, а відповідальність сприймається як одна з нелегких і малоприємних обов'язків. Нерідко люди змішують прагнення до незалежності з бажанням уникнути відповідальності, а скоєний вчинок виправдовують, оголошуючи його своєю особистою справою, яке нікого не стосується.

Нам здається, протиріччя між свободою і відповідальністю не буде таким гострим, якщо матина увазі, що існують різні види і різна міра відповідальності. Види відповідальності визначаються, на наш погляд, тим, перед ким (чим) і за що людина несе відповідальність. У цьому сенсі можна виділити:

- Відповідальність людини перед самим собою: я роблю вибір і в кінцевому підсумку «вибираю себе», своє життя, свою долю і тому несу за неї відповідальність; цей вид відповідальності проявляється в наших сумнівах, почуття провини, страху та ін;

- Відповідальність людини за свої конкретні дії і вчинки перед іншими людьми, особливо якщо зачіпаються їхні інтереси; тут моральна відповідальність (докори сумління, страх громадської думки) часто збігається з правової та адміністративної відповідальністю;

- Відповідальність людини перед світом і людством, виявляється, користуючись термінологієюекзистенціалізму, як турбота про світ, викликана тривогою про нього. Це найбільш складний і важко ідентифікований вид відповідальності, що виражається зазвичай формулою «Явідповідаюза все». Тут не може бути ні адміністративної, ні правової відповідальності, більше того, ця відповідальність може заперечуватися і не усвідомлювати людиною.

З цих трьох видів відповідальності найбільш поширеним і загальноприйнятим є другою - він конкретніше, зрозуміліше й звичніше. Спроби вселити людині відповідальність першого і третього виду, як правило, викликають негативну реакцію.

Інстинкт самозбереження змушує людину в першому випадку прагнути всю відповідальність за свої помилки і невдалу життя покладати на долю, обставини, рідних, близьких і т.д. Відповідальністьтретього виду відлякує своєю глобальністю. Вона вимагає особливої​​самовключень людини в систему природних та соціальних зв'язків, їх усвідомлення, саме вона є характеристикою морального стану, «лику» людського співтовариства. Це не відповідальність-повинність, а відповідальність-готовність. Породжується вона різноманітними і множинними зв'язками особистості і суспільства, наступністю поколінь. «Ми, що живуть сьогодні, утворюємо людство, що вийшло з минулого ... Блага цивілізації, які ми найбільше цінуємо, не наші. Вони - плоди праці і страждань безперервної людської спільності, до якої причетні і ми. Наша відповідальність - відповідальність за збереження і передачу, чистоту і розповсюдження цінностей, успадкованих нами »(Дж. Дьюї). Найчастіше ця відповідальність носить опосередкований характер. Наприклад, відповідальність педагога перед суспільствомза стан економіки або навколишнього середовища зумовлена, грубо кажучи, тим, що він (або його колеги) погано навчили і виховали майбутніхполітиків, економістів, інженерів.

Відповідальність другого виду визначається тим, що людина, що живе серед людей, які своїми діями завжди якось впливає на оточуючих. Ми повинні враховувати це, а значить, і нести відповідальність за кожен свій вчинок, що зачіпає інтереси інших людей. Діапазон і міра відповідальності тут надзвичайно широкі - від так званої «трамвайної етики» до відносин в любові. Прикладів тому безліч.

Так, безвідповідальне рішення, прийняте інженером на виробництві, може обернутися катастрофою для підприємства, матеріальними збитками для робітників, неприємностями для людей, пов'язаних з ним. Безвідповідальне ставлення до любові, випадкова, ні до чого не зобов'язуюча зв'язок може скалічити долю іншої людини, привести до появи на світ третього, ні в чому не винного чоловічка, залишити в душі на все життя почуття гіркоти й розчарування.

Тому бути відповідальним - значить думати про інших, про наслідки своїх дій - чи не будуть вони на шкоду іншому. Підставоютут виступає «золоте правило» моральності.

Міра моральної відповідальності у різних людей у ​​різних ситуаціях неоднакова. Залежить міра відповідальності, насамперед, від самостійності здійснюється дії. Однак наявність примусу не знімає відповідальності з людини. І якщо він здійснює підлий, низький вчинок під примусом, то все одно повинен нести моральну відповідальність: дійсно порядна, чесна людина ніколи не підена підлість і зраду.

Тому сфера моральної відповідальності не збігається зі сферою особистої безпеки - навіть загроза смерті не може, наприклад, виправдати зраду, скоєне заради порятунку власного життя. У військових повістяхВ. Бикова (наприклад, «Сотников») аналізується механізм зради і моральна розплата за нього: презирство, осуд, моральна ізоляція,моральнепадіння.

Міра відповідальності залежить також від значимості вчиненого діяння для доль інших людей. Так, в екстремальній ситуації, коли потрібно негайно прийняти рішення, від якого може залежати життя людей, міра відповідальності набагато вище, ніж у звичайний час.

Трагічні наслідки Чорнобильської катастрофи в значній мірі - результат безвідповідальності людей, які зобов'язані були в критичний момент прийняти відповідні рішення, але побоялися взяти на себе відповідальність. Побоялися втратити посаду, партквиток, нажите благополуччя. Вчасно не було поінформовано населення, не почалися евакуаційніроботи. В умовах підвищеного радіаційного фону проводилися урочисті першотравневі демонстрації, що піддавали людей додаткової небезпеки.

Міра відповідальності визначається і масштабами прийнятих рішень: вона може бути різною залежно від того, чи йде мовапро долю окремого підприємства чи про долю держави (наприклад, прийняття рішення про ведення військових дій).

Нарешті, вона визначається впливовістю, авторитетом, суспільним становищем або посадою особистості, що приймає рішення: відповідальність президента країни набагато вище, ніж відповідальність трамвайного диспетчера.