Характеристика Лютера
У полеміці з Екком Лютер заперечив тезу про Божественне походження папської влади, не визнав непогрішимості пап і Церковних Соборів та оголосив, що в засуджених церквою вченнях Джона Вікліфа та Яна Гуса міститься немало справжніх християнських положень відповідних Євангеліє. Виступ Лютера означав відкритий розрив із папським Римом, заперечивши догматику й культ Катол. Церкви та підійшов до спроби створення нової релігійної організації.
Зоряний рік
Після Лейпцизького універу справа Лютера з предмету внутрішньо церковних розходжень перетворилась на об’єкт публічних дискусій. Почали масово створюватись листівки та брошури, які читали на ринках, у пивних, в сім’ях, в церквах. Вони почали відігравати помітну роль у формування свідомості людей. Автори листівок оголошували про свою солідарність зі справою Лютера. Звернення до мас, обговорення актуальних релігійних та соціально-політичних проблем у доступній для народу формі – це було принципово новим явищем в ідеологічному житті західноєвроп. сусп. Столітня монополія Катол. Церкви у сфері ідеології була підірвана.
1520 рік – зоряний рік у житті Лютера. За короткий час Лютер намітив широку програму реформ. У памфлеті «Про папство в Римі» він глибоко обґрунтував неспроможність тези ідеологів католицизму про непогрішимість папства у «?» віри. + заявив, що папу, який присвоїв собі одноособове право тлумачити Св. Письмо та підносити себе вище за Христа варто вважати антихристом.
У червні 1520р. закінчив головний програмний твір «До християнського дворянства німецької нації. Про виправлення християнства» - обґрунтував вчення про всезагальне священство, проголосивши рівність усіх християн перед Богом чим зруйнував 3стіни, які спорудило папство для обґрунтування своїх прав:
Поділ людей на священників і мирян
Неприпустимість тлумачення Св. Письма мирянами
Першість духовної влади та канонічного права над світською владою та правом.
Рушій перетворення – свобода християнина в духовній сфері. Ніхто не в праві визначати як мусить думати людина і у що мусить вірити.
У творі «До християнського дворянства…» Лютер намітив контури нової, незалежної від Риму національної церковної організації, де усі «?» мусять вирішуватись простою більшістю голосів.
Тож феодальній організації католицизму з його широко розгалуженою церковною ієрархією був протиставлений демократичний принцип ладу христ. общин. Лютер також окреслив деякі реформи у соціальній області та сфері освіти.
Запропонував ліквідувати жебрацтво
повести рішучу боротьбу з розкішшю та марнотратством,
заборонити лихварство
турбуватися про молодь
створити в кожному місті школи для дівчат
Програма Лютера доводить, що він був досвідченим стратегом, який усвідомлював необхідність об’єднання роз’єднаних угрупувань антиримської опозиції. Платформою спільних вимог роздрібненої Німеччини став пункт про розрив із папським Римом. Головним засобом для реалізації програми вважав обговорення та вирішення «?» на скликаному з ініціативи імператора національному Церковному соборі або рейхстазі.
6 жовтня з’явилась його книга «Про вавилонський полон Церкви» - спроба проникнути в центр папської держави та розірвати ланцюги, якими священики на все життя приковують віруючих до Церкви. Цими «ланцюгами» були Церковні Таїнства. Піддавши критичному аналізу складові елементи 7католицьких Таїнств, лютер прийшов до висновку, що Св. Письму відповідають лише 2: Хрещення та Причащання – ба й ті лишень як символічні церемонії, які мусять підтримувати віру. Лютер негативно відгукувався про систему католицького богослужіння. Центральним об’єкт його нападів стала месса. (ніби сплачуючи гроші за месу віруючі збільшують свої заслуги перед Богом)
«Про добрі справи» - реформування зовнішньої обрядовості, адже деякі обряли здійснюються без внутршньої віри і через це «геть мертві» і значать для Бога ніщо.
«Про свободу християнина» - проголосив свободу совісті людини, чиє серце вільне від усіх законів та заповідей Катол. Церкви – тим самим остаточно розчистив дорогу Реформації.
У програмних творах 1520р. у першу чергу відображались інтереси німецького бюргерства + інші стани нім. сусп.
Лютер був першим, хто створив теоретичні засади та основи нової буржуазної теології, звернувся до суспільства рідною мовою та закликав благородну німецьку націю скинути римську тиранію.
Про популярність ідей Лютера можна судити з к-сті видань його творів: 1516-1546рр. його твори друкувались у 75 містах Німеччини та інших країн. Публікаціями займалось 225 книговидавців. Лютер написав 90 творів, які пережили близько 700 перевидань. «Про папство в Римі» було видано 12 разів у типографіях Віттенберга, Нюрнберга, Аугсбурга, Базеля, Страсбурга, Мюнзена, Вени.
15 червня 1520р. папа Лев 10 видав буллу «Exsurge Domine», яка погрожувала Лютеру відлученням від церкви через 60днів. На папські погрози Лютер відповів твором «Проти були антихриста». А коли минув термін у символічну дату – 10 грудня 1520 в присутності бюргерів та студентів Віттенбергу він кинув у багаття друкований екземпляр папської були, сказавши при цьому:
Цей
вчинок спричинив надзвичайно сильне
враження на Німеччину. Спалення були
папи охрестили революційним актом і
порівнють з відкриттям Коперника, який
також кинув виклик церковному авторитетові,
але вже в «?» природи.
3липня 1521р. папською булою «Decet Romanum Pontificem» Лютер відлучений від Церкви. У березні його запросили на засідання рейхстагу у Вормс, але і там він не схотів зрікатись:
25 квітня папа підписав Вормський едикт за яким Лютер підлягав імперській оаплі.
Оцінка подій у історіографії
1517-1521рр. розглядається як початковий період Реформації – релігійний рух передвісник першої в історії ранньобуржуазної революції.
Однак це визначення не відображає суттєвих ознак Реформації як іст. феномену, серед яких:
Р. обумовлена ростом в Європі централізованих держав + ріст націонал. Свідомості, що входить у суперечку з центральною організацією середньовічної КАтол. Церкви – папським Римом
Зречення догматики та культу середньовічного католицизму
Теоретичне обґрунтування конфесійних основ і структур нових реліг. організацій