14. Судова практика та судові прецеденти як джерела національного права України

Судовий прецедент є винесеним по конкретній справі рішенням суду, обов'язковим до застосування при вирішенні аналогічних питань з однорідних категорій справ. Судовий прецедент слід відрізняти від усталеної (сформованої) судової практики, під якою слід розуміти правоположення, тобто твердження (положення) юридичного характеру, які конкретизують норми права та закріплені в сукупності судових актів (рішень та роз'яснень) з певної категорії справ як результат багаторазового одноманітного їх вирішення судами.На відміну від судового прецеденту як одиничного акту суду, судова практика є сукупністю рішень судів з конкретного правового питання, що одноманітно вирішується такими судовими актами та конкретизують норми права.Судова практика є різновидом юридичної практики, під якою розуміють діяльність суб'єктів права в процесі формування і реалізації норм права, що полягає у виданні нормативних актів та у здійсненні різноманітних індивідуальних правових актів (В.П. Реутов).

Судовою практикою не можна вважати будь-яке роз'яснення вищих судових органів, рішення суду, ухвалу касаційної інстанції чи навіть сукупність рішень по конкретній групі справ. Зміст судової практики становлять тільки ті правоположення юрисдикційних органів, які конкретизують норми права. Такі правоположення можуть виникати двома шляхами: 1) внаслідок подолання судовими органами прогалин у праві; 2) внаслідок здійснення судовими органами конкретизації норм права.В сучасній юридичній науці ведеться дискусія щодо доцільності визнання рішень судів судовими прецедентами.Опоненти визнання судового прецеденту джерелом українського права звертають увагу на те, що при здійсненні правосуддя суду достатньо застосовувати норми права, а не створювати їх. Тому компетенція суду має обмежуватися тлумаченням норм права і не передбачати нормотворчих повноважень.Прихильники концепції судового прецеденту звертають увагу на те, що застосування прецеденту в правовій діяльності нашої країни є нагальною потребою, для реалізації якої створені як правові, так і політичні передумови (І Нікітчук).Окремі автори вважають, що Україна рухається до прецедентної системи права. її використовує весь світ, і кращої поки не вигадано: лише судова влада заповнює прогалини в законодавстві і дає роз'яснення, які ніхто інший надати не може. Єдина проблема - реєстрація рішень, адже в різних регіонах країні виносять абсолютно різні рішення з одного й того ж питання (Л. Бардаченко).В сучасній юридичній літературі нерідко обґрунтовується позиція про те, що судова практика вже є джерелом права (І. О. Турчак). Прихильники такого підходу вважають, що до числа судових актів, які містять нормативні приписи, можуть бути віднесені: рішення Конституційного Суду України; нормативне тлумачення Пленуму Верховного Суду України та Вищих спеціалізованих судів; рішення судів загальної юрисдикції, що скасовують дію нормативних актів; рішення судів по аналогії закону та права, а також на основі норм права, що містять оціночні поняття; рішення Європейського суду з прав людини (Д. Кирилюк).Судова практика виражається в судових рішеннях.Функції:1. узагальнення судової практики (було у ВСУ – тепер у Вищих спеціалізованих судах (касаційний суд – п. 4 ст. 32 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів» дає рекомендаційні роз’яснення з питань застосування законодавства) ) з метою виявлення неоднаковості застосування, ВСУ на Пленумі ВСУ приймав ППВСУ.Значення роз’яснень: ППВСУ: 1 обов’язковий – 2 рекомендаційний характер – 3 рекомендації рекомендаційний характер. Таким, чином, прослідковується мета уніфікації узагальнення судової практики.Ніде не зазначається про необхідність втрати чинності Постановами, це важливі напрацювання і вони мають втрачати чинність по мірі прийняття роз’яснень спеціалізованими судами. ст. 360 – 7 ЦПК судові прецеденти – рішення суду по конкретній справі яке є обов’язковим для застосування при вирішенні аналогічних справ.1. порівняння судового рішення і судового прецеденту:судове рішення має обмежене коло адресатів своєї дії,судовий прецедент адресується суддям, для яких воно є джерелом прав і є підставою для вирішення аналогічного спору.2. реалізація:судове рішення є остаточним і його можна повністю виконати, всі приписи резолютивної частини реалізується через виконання і після виконання воно не виконує ніякої функції,процесуальна реалізація права в судовому прецеденті може повторюватись невизначену кількість разів протягом тривалого часту при вирішенні аналогічних справ, це рішення багаторазової дії.3. структура:для судового рішення вирішальне значення - резолютивна частина,для судового прецеденту - мотивувальна частина судового рішення, певна частина - ratio deсidenti ( підстава для вирішення) – це судове пояснення.Силу судового прецеденту мають лише рішення вищестоячих інстанцій, причому в кожній країні на рівні законодавства і визначено які суди приймають (Верховний суд США).В Україні офіційного визнання судового прецеденту немає.