3 Основні моделі соц. Політики:

1)Консервативна(поєднує принципи ліберальної і соц.. демокр.);

2)Ліберальна(в основі страхувальний принцип, який перебчачає грошові компенсації тим, хто їх потребує).

3)Соціал-демократична(базується на тому принципі, що всі громадяни мають право на виплати із фондів, які формуються за рахунок податкових сводів.

Походження Критеріїї	Модель
	Ліберальна	Консервативна			Соціал-демократична
1)Розмір відрахувань на соц. захист осіб найманої праці(розраховуються як відношення держ.,соц.. видатків до ВВП)	Слабкий		Середній		Сильний
2)Розмір встановленого закону соц.. забезпечення(вимірюється як частина соц.. видатків, що використовується відповідно до принціпів соц.. необхідності по відношенню до всіх інших видатків)	Низьки(допомога бідним)		Середній(соціальні права)		Високий(соціальні права)
3)Співвідношення між приватними і державним соц. видатками(частина приватних соц. видаткі)	Високий		Середній		Низький
4)Розмір індивідуального фінансування соц. держави	Середній		Високий		Середній
5)Різні системи забезпечення для різних проф.. груп і груп ризику	Не має		Існують		Не має
6)Об’єм перерозподілу (вимірюється як доля вкладів працедавців, система соц. забезпечення і страхування у доходах малого/високого забезпечення	Помірний		Помірний		Високий
7)Гарантії повної зайнятості	Не має		Лише встановлений	Існують

Соціальні права-це особлива форма регулювання відносин в сус-ві зі сторони держави та особлива інституційна форма вирішення соціальних конфліктів.

Соцільні гарантії-забезпеченні існуючими держ. ресурсами,декларовані соц.. правами.

Соціальна пільга- це такі відносини у сус-ві, за який індивід чи група індивідів наділяється продуктом із суспільних фондів в силу їх нужденності.

Нужденність- тимчасове чи постійне недоспоживання людиною, продовольства,предметів довгострокового використання і послуг,що мають в сусві розповсюджений характер.

Нижня мета нужденності-це граничні допустимі фізичні норми.

Вищя мета- середній дохід.

Основою в нужденності – є необхідні потреби індивіда,задоволення яких неможливе без допомоги іншої особи чи держави.

Біологічні=фізіологічні,психологічні;

Економічні=матеріальні,ліберальні.

Функції соц. державної політики:

1. Компенсаційна (спрямована на ліквідацію зовнішніх стримаючих умов , що не дають можливість індивіду бути дієвим учасником існуючих у сус-ві відносин);

2. Елективна (спрямована на визначення обставин та властивості індивіда, які дозволяють віднести його до нужденного);

3. Комулятивна (спрямована на накопичення соц. потенціалу держави, який виражається залежністю індивідів від соц. політ діяльності держави).

3. Державна національна політика

Національна політика - система заходів, здійснюваних державою, спрямована на облік, поєднання і реалізацію національних інтересів, на рішення протиріч у сфері національних відносин.

Національна політика - це цілеспрямована діяльність з регулювання взаємовідносин між націями, етнічними групами, закріплених у відповідних політичних документах і правових актах держави.

Види етнічної політики

1. Геноцид - державна політика, спрямована на повне фізичне знищення раси, етнічної групи. Наприклад: дії нацистів щодо всіх, кого вони вважали «недолюдей» (євреї і всі слов'янські народи).

2. Дискримінація - будь-яке розрізнення, виняток, обмеження або перевагу, заснований на ознаках раси, кольору шкіри, родового, національного чи етнічного походження, мають метою чи наслідком знищення або применшення визнання, використання чи здійснення на рівних засадах прав людини та основних свобод у політичній , економічної, соціальної та культурної чи будь-яких інших галузях суспільного життя. Дискримінація визнається існуючої при наявності двох елементів: проведення відмінностей за етнічною приналежністю або етнічного походження, кольору шкіри - і обмеження в будь-якій формі внаслідок проведення цих відмінностей можливості того або тих, щодо кого ці відмінності проводяться, користуватися на рівних засадах основними правами і свободами.

3. Асиміляція злиття одного народу з іншим із втратою одним з них своєї мови, культури, національної самосвідомості. У багатьох країнах в умовах національного та релігійного гніту мала місце насильницької Асиміляція: так було в Австрійській імперії, пізніше - в Австро-Угорщині, в царській Росії. Аналогічні процеси тривають і тепер в деяких капіталістичних країнах (Іспанія, Греція). У ряді країн, де є національні меншини, відбувається природна А. В СРСР та інших соціалістичних країнах, в умовах повної рівноправності всіх народів, деякі малі народи, подолавши вікову економічну і культурну окремішність, зливаються з більшими етнічними спільнотами.

4. Інтеграціонізм - напр. Франція. Будь-який громадянин автоматично є французом, втрачаючи при цьому свою етнічність.

5. полікультуралізму - визнання державою n -го числа етнічних утворень на своїй території. Але коли у етнічних груп різний статус, це може привести до етнічних конфліктів.

Національна політика здійснюється на таких рівнях: загальнодержавний, регіональний, місцевий