39. Загальна характеристика інфраструктури підприємства.

Інфраструктура — це сукупність складових частин будь-якого об'єкта, що мають підпорядкований (допоміжний) характер і забезпечують умови для нормальної роботи об'єкта в цілому.

Інфраструктура підприємства — це комплекс цехів, господарств і служб підприємства, які забезпечують необхідні умови для функціонування підприємства в цілому. Розрізняють виробничу та соціальну інфраструктури.

Виробнича інфраструктура: · Допоміжні і обслуговуючі цехи, дільниці й господарства · Комунікаційні мережі · Засоби збирання та обробки інформації · Природоохоронні споруди

Соціальна інфраструктура: · Засади громадського харчування · Установи охорони здоров’я · Спортивні споруди · Дитячі спортивні заклади · Заклади освіти · Заклади культури та відпочинку · Житлово-комунальне господарство

Виробнича інфраструктура п-ства - підрозділи, які не беруть безпосередньої участі у створенні профільної продукції, але своєю діяльністю створюють умови, необхідні для роботи основних виробничих цехів.

Виробнича інфраструктура суттєво впливає на економіку підприємства. У сфері технічного обслуговування виробництва на підприємствах працює 45—50% загальної кількості персоналу. Це зумовлено не тільки великими обсягами робіт із обслуговування основного в-цтва. Багато допоміжних та обслуговуючих операцій мають такий характер, що їх дуже складно механізувати.

Зростання ролі та значення виробничої інфраструктури пояснюється тим, що:

1) підвищення рівня механізації та автоматизації виробничих процесів збільшує обсяги і складність робіт із ремонту й налагоджування устаткування, потребує розширення номенклатури інструменту, оснастки та пристосувань;

2) перехід до нових технологій та інтенсифікація технологічних режимів роботи устаткування підвищують вимоги до якості та збільшують потребу в різних видах енергії;

3) ускладнення виробничих процесів і поглиблення внутрішньовиробничих зв'язків між підрозділами збільшують обсяги робіт із транспортування вантажів;

4) навантаження на комунікаційні мережі та природоохоронні споруди постійно зростають.

Також важливо створити комфортне соціальне середовище, сприятливий психологічний клімат у трудовому колективі й соціальну мотивацію праці, тобто сформувати активно функціонуючу соціальну інфраструктуру. Соціальна інфраструктура забезпечує задоволення соціально-побутових і культурних потреб працівників підприємства. Це впливає на рівень продуктивності праці та кінцеві результати діяльності підприємства.

40. Принципи організації ефективного техн. Обслуг-ня основного вир-ва.

Процес техн. обсл. осн. вир-ва - комплекс чітко взаємозв'язаних видів робіт, спрямованих на проектування, побудову, забезпечення функціонування і удосконалення виробничої інфраструктури, підтримання у робочому стані обладнання, живлення агрегатів енергією, своєчасне забезпечення робочих місць предметами праці та інструментом. Процес націлений на результат (на виготовлення виробів і надання послуг). Організаційні цілі: підвищення ритмічності і ефективності вир-ва; покращення якості продукції; зниження запасів тов.-матер. цінностей; ефективне використання виробничих потужностей тощо.

Організацією технічного обслуг-ня вир-ва займаються окремі допоміжні та обслуговуючі підрозділи вир-ва, які не беруть безпосереднього участі у виробництві, але своєю діяльністю сприяють ритмічній роботі основних виробництв: інструментальний, ремонтний, енергетичний, транспортний, складський.

Основними принципами організації допоміжних і обслуговуючих підрозділів є: 1) чіткість поділу функцій між внутрізаводськими підрозділами з кожн.виду обслуг-ня; 2) комплексність - узгодженість усіх видів обслуг-ня з основним виробничим процесом; 3) гнучкість – забезпечення оперативності технічного обслуг-ня при частій зміні випуску продукції відповідно до потреб ринку; адаптація до швидкозмінних орг-техн, кон’юнктурних вимог щодо випуску продукції. 4) своєчасність – здатність швидкого реагування на можливі неполадки в ході вир-го процесу та їх профілактика; 5) надійність – безвідмовність у роботі. 6) безперервності та ритмічності – вимагає щоб у процесі виготовлення продукції перерви між послідовно виконуваними технологіч. операціями були зведені до мінімуму; безперебійність постачання інструментами, усіма видами необхідної енергії усіх ділянок вир-ва; підтримання обладнання у стані постійної експлуатац.готовності; 7) плановість – відповідність наперед розробленим, обґрунтованим планам; 8) паралельність – одночасне паралельне виконання певних операцій і процесів, пов’язаних з виготовленням продукції для економії часу. 9) концентрації, спеціалізації – зосередженість кожного організаційно-технічного підрозділу вир-ва на окремому напрямку обслуг-ня; 9) економічності: зниження затрат на ремонт, енергоспоживання; ефективне використ. і економне витрачання в процесі вир-ва палива та енергії; правильний вибір джерел енергопостачання і видів енергоносіїв тощо. 10) раціональності. 11) автоматичності: створення підсистеми автоматизованого управління інструментальним господарством: 12) постійної модернізації (технічне удосконалення) діючого обладнання, 13) послідовність розміщення складських приміщень, цехів, робочих місць стосовно ходу виробничого процесу.