28. Робоче місце та його роль у трудовому процесі.

Робоче місце — це частина виробничого простору одного або групи працівників, оснащена основним і допоміжним технологічним обладнанням, інвентарем, інструментом, робочими меблями, необхідними для виробництва певного виду робіт. В середині робочого місця виділяють робочу зону - частину простору, в межах якого здійснюються трудові дії працівника. Вимоги до організації робочого місця розробляються такою галуззю науки, як ергономіка. Основними завданнями останньої є вивчення функціональних можливостей людини в трудових процесах і розробка рекомендацій щодо створення оптимальних умов праці.

Кожне робоче місце має свою специфіку, пов’язану з особливостями організації виробничого процесу, різноманітністю форм конкретної праці у виробництві

29. Класифікація робочих місць.

Усі робочі місця класифікують за такими ознаками:

За ступенем механізації робочі місця поділяють на ручні, напівмеханізовані, механізовані, автоматизовані.

Ручні - всі трудові процеси на них виконуються за допомогою трудового зусилля виконавця, з застосуванням найпростішого інструменту.

Напівмеханізовані - обробка предметів праці механізмами і за рахунок зовнішньої енергії, але при безпосередній участі працівника.

Механізовані - основні технологічні процеси повністю виконуються машинами і механізмами, а за робітником залишається лише функція управління машинами, енергія людини витрачається на управління, а не на безпосереднє перетворення предмета праці.

Автоматизовані - весь технологічний процес здійснюється верстатом, машиною без участі працівника, за яким зберігається функція пуску і зупинки автомату, контролю за його роботою і, за необхідності, наладки.

За ознакою спеціалізації робочі місця поділяють на спеціалізовані і універсальні. На спеціалізованих робочих місцях, оснащених обладнанням спеціального призначення, можуть виконуватися одні й ті самі або близькі за змістом операції і види робіт. На універсальних робочих місцях здійсн. різнорідні роботи, вони оснащені універсальним обладнанням, що дозволяє швидко переходити від одного виду робіт до іншого. За ознакою розподілу праці виділяють два типи робочих місць — індивідуальні, де постійно зайнятий один виконавець і колективні, де трудові процеси здійснюються групами працівників, при обслуговуванні крупних машинних агрегатів тощо. За кількістю обладнання, що обслуговують, робочі місця поділяються на одно верстатні і багатоверстатні. За місцеположенням робочі місця поділяються на стаціонарні, розташовані і обладнані на одному місці (наприклад, робочі місця верстатників, апаратників); і пересувні, які постійно пересуваються у просторі (робочі місця будівельників, ремонтного персоналу).

30. Організація робочого місця.

Оснащення робочого місця - повне укомплектування і постійне його забезпечення всіма необхідними знаряддями і предметами праці для виконання закріплених операцій процесу праці.

Організація робочого місця — це система заходів щодо його планування, оснащення засобами і предметами праці, розміщення в певному порядку, обслуговування й атестації

Складові організації:

Оснащення робочого місця - повне укомплектування і постійне його забезпечення всіма необхідними знаряддями і предметами праці для виконання закріплених операцій процесу праці.

До  технологічного оснащення відносять пристрої, інструменти, технічну документацію, і ін, а організаційне оснащення представлене виробничими меблями, тарою, засобами сигналізації, зв'язку, освітлення, засобами з охорони праці і техніки безпеки.

Планування робочого місця - доцільне просторове розміщення всіх функціонально пов'язаних між собою засобів праці, предметів праці і самого працівника. Причому розміщення засобів і предметів праці повинне задовольняти дві вимоги: не створювати загромадження і тісноти на робочому місці, з одного боку, і не викликати зайвих рухів — з іншого. Порушення вказаних принципів веде до непродуктивних затрат робочого часу і енергії працівника, до передчасної втоми і зниження продуктивності праці.

Обслуговування робочого місця охоплює цілу систему заходів по забезпеченню робочих місць засобами, предметами праці і по наданню різного роду послуг виробничого характеру.

Щоб організувати обслуговування робочих місць, вирішити такі питання:

— визначити, у яких видах обслуговування потребує кожне робоче місце;

— за кожним видом обслуговування з'ясувати час його норму, тобто. обгрунтувати обсяг обслуговування на зміну, місяць, рік;

— встановити регламент обслуговування, тобто графік, періодичність і послідовність;

— закріпити виконання обов'язків з обслуговування за суворо певними виконавцями

Управління обслуговуванням робочих місць може здійснюватися централізовано, коли всі функції з обслуговування здійснюються єдиними, централізованими службами підприємства, або децентралізовано, коли всі функції з організації робочих місць передаються первинним підрозділам підприємства (цехам, бригадам).

31-32. Нормування праці — це вид діяльності з управління підприємством, спрямований на встановлення оптимальних співвідношень між витратами та результатами праці, а також між чисельністю працівників різних груп та кількістю одиниць обладнання.

Завдання нормування праці: аналіз виробничого процесу; поділ його на частини; вибір оптимального варіанта технології й організації праці; проектування режимів роботи обладнання, прийомів і методів роботи, систем обслуговування робочих місць, режимів праці і відпочинку; розрахунок норм згідно з особливостями технологічного і трудового процесів; їх впровадження і подальше коректування у зв'язку зі зміною організаційно-технічних умов трудової діяльності.

Перелік головних завдань нормування праці дозволяє визначити його функції:

o формування інформаційної бази для розрахунків основних техніко-економічних показників діяльності підприємства;

o створення об'єктивної основи для вдосконалення організації оплати праці в умовах прискореного НТП;

o визначення трудового вкладу всіх працівників підприємства та частки кожного з них у колективно заробленому фонді оплати праці;

o виявлення резервів живої праці і формування організаційно-технічних заходів, впровадження яких забезпечить їх використання.

ПРИНЦИПИ НОРМУВАННЯ ПРАЦІ

Принцип	Змістова характеристика
Прогресивності	Вдосконалення норм праці з врахуванням змін в техніці і технології виробництва.
Оптимальності	Розробка і застосування таких варіантів норм, в яких найповніше враховані переваги сучасних технологій і трудові навички працівників.
Об'єктивності	Врахування можливості і особливості всіх складових трудового процесу при розрахунку норм праці.
Динамічності	Перегляд і коригування норм праці.
Науковості	Використання при нормуванні праці результатів наукових досліджень, проведених відповідними науковими установами.

Мета нормування праці в нових умовах господарювання полягає в тому, щоб на основі зростання технічної озброєності та удосконалення організації виробництва і праці, поліпшення її умов скоротити затрати на випуск продукції, підвищити продуктивність, що, у свою чергу, сприятиме розширенню виробництва і зростанню реальних доходів працівників.