55.Рима та її види (з погляду наголошеності та з погляду якості співзвуччя). Способи римування.

Рима – співзвучність слів або закінчень віршованих рядків (поч.з ост.ненаголошеного гол.) Рима 1.за характером звучання (точна,неточна) 2.за місцем наголосу (чол.,жін.,дактилічна,гіпердактилічна) 3.за складом (проста,складена) Рита виконує такі функції: - позначає закінчення рядка (ритмічна) - сприяє запам’ятовуванню віршів (мнемотехнічна) - прикрашає вірш (естетична) - бере участь в організації строф (строфічна) Залежно від того,на який склад падає наголос у закінченні віршованого рядка,розрізняють чоловічу,жіночу,дактилічну та гіпердактилічну рими. Чоловіча рима – закінчення віршованого рядка з наголосом на останньому складі. Жіноча рима – віршоване закінчення з наголосом на передостанньому складі. Дактилічна рима – віршоване закінчення з наголосом на третьому з кінця складі. Гіпердактилічна рима – віршоване закінчення з наголосом на четвертому з кінця складі. За особливостями співзвучності розрізняють рими точні і неточні (повні і неповні). Точна (повна) рима характеризується повним або майже повним збігом звучання римованих слів (закінчень рядка). Неточна (неповна) рима побудована на рівноскладовості і різнонаголошеності закінчень.Співзвучність виникає на основі звукового збігу окремих гол. чи приг.звуків або окремих складів,зокрема наголошених. За складом рима : проста – співзвучні окремі звуки складена – 2сл. чи більше. Залежно від позиції рядків,які римуються,розрізняють такі основні види римування: - суміжне (парне) аабб - перехресне абаб - кільцеве (охоплюючи) абба Римування прикрашає вірш,надає йому милозвучності.

56.Класицизм.

Класицизм – це літературний напрям епохи абсолютизму. Він панує у мистецтві 17,18 ст.. Найяскравіше класицизм проявляє себе у Франції,де видатним представником його є трагіки П.Корнель і Ж.Расін та ін.. Класицизм ,що формується в умовах сильної державної влади,оспівує громадянський обов’язок людини,перевагу державних інтересів над особистими. Жанри поділяють на високі – трагедія,епічна поема,ода і низькі – комедія,байка.

Визначальні риси класицизму:

• раціоналізм (прагнення будувати художні твори на засадах розуму, ігнорування особистих почуттів);

• наслідування зразків античного мистецтва;

• нормативність, встановлення вічних та непорушних правил і законів (для драматургії — це закон «трьох єдностей» (дії, часу й місця);

• обов'язкове дотримання канонічних правил написання творів (зображення героя тільки при виконанні державного обов'язку, різкий поділ дійових осіб на позитивних та негативних, суворе дотримання пропорційності всіх частин твору, стрункість композиції тощо);

• у галузі мови класицизм ставив вимоги ясності та чистоти, ідеалом була мова афористична, понятійна, яка відповідала б засадам теорії трьох стилів;

• аристократизм, орієнтування на вимоги, смаки вищої-суспільної верстви;

• встановлення ієрархії жанрів, серед яких найважливішими вважалися античні; поділ жанрів на «серйозні», «високі» (трагедія, епопея, роман, елегія, ідилія) та «низькі», «розважальні» (травестійна поема, комедія, байка, епіграма).