Структурка

1. Флексури ( аигл. «flexure»- вигин) - клиноподібний вигин шарів чи будь - яких інших пластових тіл (однокрилі складки). Особливості формування - вертикальні або горизонтальні. На завершальних етапах розвивається розривне порушення. Складаються флексури із двох колі н, різких або плавних вигинів, та внутрішнього крила - місця найбільшого вигину між колінами, виділяють медіанну поверхню флексури та крила флексури.

2. Формування флексур тісно пов'язане з блоковими зміщеннями у фундаменті. Флексури переважно формуються у первинній епізоні за допомогою: пластичного та крихко-пластичного вигину. Пластичний вигин реалізується без руйнування геологічних тіл шляхом ковзання по поверхнях шарів та пошарової кл і важної або сланцюватої течії гірських порід і інших механізмів, котрі спроможні забезпечити пластичну зсувну деформацію гірських порід.

3. Формування флексур тісно пов'язане з блоковим зміщенням у фундаменті. Вони є прямим продовженням у чохлі над фундаментом розломів - скидів чи - врізів. В абсолютній більшості випадків формуються в первинній епізоні (у чохлах осадових порід, що знаходяться у діагенетичному та катагенетичному стані) за допомогою пластичного або крихко-пластичного вигину.

4-5.В АНТИКЛІНАЛЬНИХ складках - вершина вигину (опуклість) направлена доверху, і центральна частина (ядро) складена більш древніми породами, ніж крила, а в СИНКЛІНАЛЬНИХ така ж вершина направлена донизу, і ядро складено більш молодими породами, ніж крила.

6.Синформа - це складчаста структура вигином шарів донизу, вік порід якої не встановлюється або повторюється за рахунок накладних деформацій.

7. Антиформа- складчаста структура з вигином шарів догори, але вік порід якої не встановлюється або повторюється за рахунок накладних деформацій.

8. Нейтральна складка - складка, в якій шарнір збігається з лінією падіння осьової поверхні.

9. Елементами складок є крило, шарнір, осьова поверхня, вісь, медіанна лінія, ядро.

10. Крило складки - відносно рівна, плоска частина складки( 1-2,3-4,5-6)

11.Замок складки - ділянка складки, де елементи залягання порід, що утворюють складку, змінюються.

12.Ядро - це внутрішня частина складки. Ядром називають ввігнуту частину пласта.

13.Шарнір складки - лінія перетину осьової поверхні з підошвою або покрівлею пласта.

14. Осьова поверхня складки - поверхня, яка проходить через шарнір(а точніше через шарніри всього пакета складок) і поділяє складку (і весь пакет складок) на більш менш рівні частини. Така поверхня певною мірою відповідає площині симетрії кожної окремої, у рамках визначеного пакета, складки, рис. 1(5)

15.Вісь складки - лінія перетину осьовою поверхнею горизонтальної площини, на яку проектується зображення складки. На спеціальних, структурних картах ця вісь зображується у вигляді стовщеної лінії(антиклінальні складки), або двох паралельних тонких ліній(синклінальні складки), які виклинюються або сходяться при змиканні(закінченні) складки.

16.Гребснева поверхня складки - тип складки осьова поверхня котрої проходить по її середині(через замки),а гребінь знаходиться у найвищих точках складки.

1-осьова поверхня 2-гребінь.

17. Гребінь складки(визначення0, малюнок)- лінія, яка з’єднує максимальні точки складки

18.Ундуляція шарніру складки (визначення, малюнок) - багаторазове здимання та занурення шарніру на денній поверхні, зміна кута нахилу шарніру.

19.Перикліналь - це ділянка замикання складки за простяганням, зумовлене зануренням шарніра.

20.Центрикліналь- це ділянка замикання складки за простяганням, зумовлене здиманням шарніра.

21.Складками називається структурні форми будь - яких порядків, обмежені плавними хвилеподібними або сферичними контурами (- це хвилеподібний вигин шаруватих пластів). Ширина складки - відстань між вісями або осьовими поверхнями суміжних складок.

22. Складками називається структурні форми будь - яких порядків, обмежені плавними хвилеподібними або сферичними контурами ( це хвилеподібний вигин шаруватих пластів). Висота - відстань між дзеркалами складчастої геологічної поверхні, виміряна у розрізі вздовж сліду осьової поверхні.

23.Параметри складок характеризуються довжиною(по осі b). Довжина складки визначається довжиною шарніра.

24. Медіанна лінія - лінія, що лежить на крилі складки паралельно до шарніру та ділить крило на 2 рівні частини.

1-шарнір 2-медіанна лінія

25.Амплітуда складки - найкоротша відстань між дзеркалом складчастості

26. Кут між крилами складки (α)- той що утворюється крилами при уявному продовженні їх по перетину.

27. Типи складок за положенням осьової поверхні:

А - пряма - характеризуються вертикальним положенням осьової поверхні та падінням крил під однаковим кутом, по різні боки від о.п

Б - нахилена - мають нахилену під кутом менше 90°, але не більше 45°, осьову поверхню, і падіння крил під різними кутами, по різні боки від о.п

В- перекинута - кут падіння осьової поверхні не менше 45° і більше 0°. Крила падають під одним кутом, але в один бік з о.п.

Г- лежача - субгоризонтальне положення осьової поверхні та крил.

28. Типи складок за характером зміни потужностей:

А - концентричні - потужність постійна по всьому периметру складки. Б - подібні - складки, у яких усі зігнуті поверхні суміщаються паралельним перенесенням уздовж осьових поверхонь. Потужність шарів на крилах менше ніж у замку.

В- діапірові - структури примусового обволікання діапірових тіл шарами вмісних порід. Потужність шарів зменшується біля стінок тіла і над ним.

Г - неправильні - потужність довільна як на крилах, так і в замку.

29. Типи складок за формою замка:

А - округлі - крила та замок утворюють плавну дугу

Б - арочні - мають округлий замок, але замок поступово переходить у прямі крила.

В- шевронні - беззамкові складки з нахиленими у різні боки пласкими крилами.

Г- кілеподібні - мають сплощений дзьобоподібний замок.

Д - коробчасті - мають плоский замок і прямі крила, нагадають крила Е - віялоподібні - мають сплощений або круглий замок і падіння крил назустріч один одному.

Є - кумулятивні - характер, прорізанням уздовж осьової поверхні окремих складок замками сусідніх.

Ж - неправильні - не мають геометричної форми.

30. За співвідношенням ширини і довжини ( за формою у плані)

А - лінійні - складки витягнутої форми у яких співвідношення довжини і ширини більше 3 (Ь:с>3)

Б - брахіформні - складки у яких співвідношення Ь:с<3. У розрізі мають

коритоподібну форму,

В - куполоподібні - мають приблизно однакове співвідношення ширини і довжини.

31. Типи складок за ступенем стиснення:

А - пологі - з кутом між крилами від 180° 120°.

Б - відкриті - від 120° - 70° В- закриті - від 70° - 30°

Г - стиснені - від 30° - 0°

Д - ізоклінальні — 0°

32. Дзеркало складчастості - умовна площина, що з'єднує антиклінальні чи моноклінальні виступи однієї геологічної поверхні

33.Фактори виділення генетичних типів складок: 1) Р-Т умовами та реологічними властивостями середовища, в якому відбувається їхнє формування; 2) динамічними факторами (напрямок дії сил відносно поверхонь нашарування); 3) реологічними механізмами, які забезпечують вигин*

34.Складки обволікання. Такі структури найчастіше утворюються в придонній частині осадових товщ та над апікальними частинами органогенних будівель. Виникнення таких складок зумовлено копіюванням осадками нерівностей рельєфу ложа. Осадова маса частково обволікає опуклі та від'ємні поверхні, а також стікає з нахилених поверхонь, що як сумарний результат цих дій приводить до утворення антиклінале - та синкліналеподібних, але дуже пологих форм. Як правило, такі форми швидко «згасають» на исртнкаллю. Окремі складки подібного типу формуються і при обволіканні великих брил (олістолітів чи олістоплаків).

35. Класифікація за Лукієнком

*Р-Т умови та реологічні властивості середовища,

* динамічний фактор,

*реологічний фактор, що забезпечує вигин.

СКЛАДКИ ВИГИНУ

а)складки чистого вигину Утворюються шляхом зближення кінців плоских тіл при дії зустрічних сил на торці цих тіл Напруження концентрується в такому випадку переважно вздовж границі цих тіл Зовнішня частина цих тіл видовжується, а внутрішня скорочується, центральна -незмінна. При чистому вигині утворюються концентричні складки

б) складки поперечного вигину.

Формуються за рахунок одночасної дії 2-х сил поперечної до поверхонь обох нашарувань та поздовжньої, яка діє на кінцях плоского тіла та утримує кінці від зближення або розтягає їх Максимум деформації припадає на крила Мінімум – на замок. Ініціатор вертикальні та субвертикальні переміщення блоків фундаменту під осадовим чохлом

в) складки поздовжнього висипу

Утворюються при дії на плоскі тіла сил, орієнтовних паралельно поверхні

нашарування за рахунок деформації ковзання відносно пластичних шарів Як підвид розглядаються складки волочіння( утворені при поздовжньому ковзанні, беруть участь 2 паралельні жорсткі поверхні;

г) складки жолоблення Формуються за рахунок наявності нижнього жорсткого шару та мають верхню вільну поверхню. Представлені одиничними гребенеподібними складками або їх серіями Ініціатор - зсувні переміщення фундаменту під помірно або слабодіагенезованими осадовими чохлом.

д)склади прирозламного вигину (слайд складки)

Формуються за рахунок флексурного механізму при дії поперечного вигину та волочіння. Ініціатор - переміщення шаруватих товщ вздовж поверхні розлому

36.СКЛАДКИ СКОЛЮВАННЯ

Ініціатор - субв*язкі розломи. Формуються за рахунок січної тріщинуватості (кліважу), який цідилки* вигин або повністю нот замінює поперечні мікрозміщення по паралельним поверхням тріщин (кліважу) за схемою простого зсуву.

37.Складки кліважної течії-формується за рахунок в'язкої кліважної (динамо метаморфічній)течії. Ініціатор - диференційовані за амплітудами й напрямками зміщення вздовж кліваж них поверхонь. Від складок сколювання відрізняється частковим розплющуванням та пластичним вигином кліважних мікролітонів.

38. Складки сланцюватої течії - вони за своєю природою і механізмами формуванню наближаються до кліваж них складок.» відрізняються від них тільки тим. що координуються сланцюватістю. Виникають при поперечній до поверхонь нашаруванню сланцюватій течії. Формуються у ката зоні. Їх структурні парагенезиси складаються і наступних елементів: 1)січна кристалізаційна або трансляційна сланцюватість у замках складок та поздовжня така ж сланцюватість на крилах складок із відповідними їм текстурами та мінеральним складом порід. 2)структури в'язкого будинажу на крилах складок.

39.Складки в'язкої течії, Під течією в гірських породах розуміють будь-який вид деформації, необов'язково оберненої, котра відбувається без незмінної втрати зчеплення.

40. Голоморфна складчастість (синоніми, визначення) Синоніми - повна геосинклінальна, шовна. Утворюється за рахунок закриття басейнів седиментації.

Ознаки голоморфної складчастості неперервність складчастих форм (сннкліналі та антикліналі поєднані спільним крилом); переважання лінійних складок ,які простягаються субпаралельно одна одній; чітке вираження вергентності складчастості системи, розвиток нахилених та перекинутих складок, які ускладнюються насувами(за осьовою поверхнею); прояв дисгармонійної складчастості через різні фізичні властивості г.п ,що зминаються.

41. Ідіоморфна складчастість (визначення)- (синонім переривчаста) - сукупність відокремлених складчастих структур, часто різного простягання різної форми, не зв'язаних між собою. Розвивається на орогенному та пізньоорогенному етапі або є субплатформенною, яка розвивається за рахунок переважно вертикальних рухів фундаменту.

42.Структурний поверх - комплекс порід, різних за складом та віком, що мають спільні риси тектонічної будови (тип складчастості, розривні порушення, прояви магматизму і метаморфізму). Границя поверхів - по поверхнях структурних незгідностей.

43. Тріщина(визнач, мал.)—мікро- або мезорозрив геологічного тіла, представлений площиною, вздовж якої відбувається порушення його суцільності.

44.Генетичні типи тріщин

Нетектонічні

1)Первинні

2)Тріщини в-ня

3)Тріщини осувів, обвалів, провалів

4)Тріщини розширення порід при розвантаженні

5)Техногенні

6)Прототектонічні

Тектонічні

1)Сколу

2)Відриву

45.Тріщини сколювання-це вид тектонічних тріщин, які розвиваються під впливом дотичних-сколюючих зусиль По них відбуваються зсувні мікрозміщення. Площини тріщин гладенькі, притерті, зрідка зі дзеркалами і борознами ковзання, що свідчить про деякі незначні зрушення порід по них. Ці тр-ни формуються по поверхнях ,у яких діють найбільші дотичні напруження.

46.Тріщини відриву - це вид тектонічних тріщин, які виникають під впливом розтягуючи зусиль. Вони мають нерівну, мікрорельєфну поверхню. Вони відносно швидко виклинюються по простяганню і падінню. Часто вони заповнені жильним матеріалом..

47. Тріщини фізичного вивітрювання. Подібні тріщини утворюються внаслідок періодичного об’ємного розширення та стиснення гірських порід при добових та річних коливаннях температури. Особливе місце серед них займають тріщини злущування (відшарування, десквамації), які поділяють породи на плоско-лінзоподібні блочки , що нагадують кліваж. Це типові тріщини відриву.

48.Первинні тріщини утворюються при ущільненні порід і при зменшенні об'єму в результаті втрати води і при фізико-хімічних перетвореннях - в процесі діагенезу (стадії перетворення осадка в гірську породу)Ці тріщини зазвичай розвинені в окремих шарах і розташовуються по відношенню до шаруватості по-різному - косо, паралельно, або мають вигнуті складної форми поверхні, а на поверхні нашарування - утворюють полігональну мережу. В сукупності тріщини формують різні типи окремості в осадових і ефузивних гірських породах.

49.Тріщини Ріделя - R - сколи, орієнтовані під гострим кутом (π/4 - аО) до напрямку основного зсування в зоні, при правому зсуві відхиляючись направо від цього напрямку, а при лівому - наліво.

50.Антитетичні тріщини - R' -сколи, орієнтовані під тупим кутом (π /4 + аО) до напрямку основного зсування в зоні, відхиляючись в той же бік, що н R- сколи (при правому зсуві відхиляючись направо від цього напрямку, а при лівому - наліво).

51. До цього типу розривів належать тріщини, які утворюються внаслідок розвантаження масивів гірських порід при ерозійних процесах, а також при виникненні непідтримуючих (нависаючих) границь. Розвиток таких тріщин викликається реакцією зв'язку в одному напрямку. Порода розшаровується чи розтріскується по площинах, паралельних новоутвореній відкритій поверхні В ерозійних масивах скупчення таких тріщин називають екзогенним відшаровуванням.

52.Такі розриви своїм походженням зобов'язані силовим та провальним явищам. Найбільш яскраво вони розвинені у зсувах(зміщеннях частин схилів), У верхній частині таких гравітаційних утворень, тобто над зсувними тілами, розвинено тріщини відриву, а під зсувним тілом - сколювання.

53. Тріщинуватість – це множним згущення тріщин. У рамках таких згущень тріщини завжди знаходяться в певному просторовому співвідношенні між собою. Зокрема тріщинуватість буває: 1)паралельною 2)взаємного перетинання 3)кулісною 4)віялоподібною (типу кінського хвоста)

54.Кліваж.

Термін кліваж походить від англ. Cleavage - розкол. Кліваж - це явище тектонічне, яке забезпечує своєрідну пластичну зсувну деформацію гірських порід за допомогою поділу останніх на вторинні мікротіла лінзоподібної, лінзоподібно - пластинчастої, пластинчастої та їм подібної форми. Тіла, які утворюються двома сусідніми кліваж ними поверхнями , називаються мікролітонами. За товщею останніх, тобто за відстанню між двома сусідніми кліважними поверхнями, визначається інтенсивність кліважу. При цьому кліваж як явище сприймається тільки тоді, коли товщина мікролітонів становить не менше 12-15 см. За морфологічними та генетичними ознаками кліваж прийнято поділяти на: кліваж розлому, течії та сколювання.

55.Кліваж розлому

До кліважу розлому відносять системи субпаралельних тонких крихких тріщин сколювання та частково відриву, котрі поділяють породу на пластинчастоподібні тіла, і при цьому не супроводжуються будь - яким орієнтуванням зерен мінералів уздовж кліваж них поверхонь.

56. Кліваж сколювання. Кліваж сколювання( ковзання) займає проміжне положання між кліважом розлому та течії, супроводжуючись незначними мінеральними змінами та орієнтуванням новоутворених пластинчастих мінералів безпосередньо біля кліважних поверхонь.

57. Кліваж течії.

Кліваж течії обов'язково пов'язаний з частковою синдеформаційною

перекристалізацією породи вздовж кліважних поверхонь і закономірним орієнтуванням плоских та видовжених зерен мінералів уздовж цих поверхонь.

58. Кліваж завжди інтенсивніший у тонкозернистих породах ,ніж у грубозернистих. Така вибірність зумовлена різною в'язкістю і відповідно різною спроможністю (компетенцією) до зсувної деформації цих порід. Також, в різних умовах він завжди більш інтенсивний у відносно найменш твердих породах(алевролітах, аргілітах тощо) і навпаки, грубо великоуламкових осадових та магматичних породах.

59.Рефракція кліважу - зміна кута текстурно - структурними елементами гірських порід або пластів та кліваж ними поверхнями.

60.Дифракція кліважу - огинання кліважними поверхнями крупних включень в гірських породах типу: валунів, гальок, при умові, що основна маса породи е набагато менш міцною.