3.Стратиграфія

Даний розріз містить осадові породи кембрійської, ордовицької, силурійської, девонської, кам’яновугільної, пермської, юрської, крейдової, палеогенової, неогенової та четвертинної системи.

Фанерозойська еонотема

Палеозойська ератема

Силурійська система

Складені темно-сірими та чорними сланцями – глинистих, піщаних і кременистих, інколи вуглистих порід, а також теригенно-карбонатними товщами, до яких відносяться ефузиви основного складу. Потужність до 2000 м.

Девонська система

Представлена пісковиками, вапняками, мергелями та глинистими сланцями. Потужність до 2 км.

Кам’яновугільна система

Складені вапняками з мергелями, які містять дуже багату фауну, конгломератами, туфоконгломератами та пісковиками з лінзами пісковиків. Потужність 2000 м.

Пермська система

Представлена конгломератами, туфоконгломератами, пісковиками, туфопісковиками, до яких прилягаються середні та кислі ефузиви, туфи, туфобрекчії і лавобрекчії, вапняки та сланці з флорою. Потужність до 1000м.

Мезозойська ератема

Юрська система

Складена аргілітами, алевролітами з пластами та лінзами вугля, та конгломератами.. Потужність сягає до 3 км.

Крейдова система

Представлена конгломератами, глинами, пісковиками, гіпсом, мергелями та вапняками. Потужність від 1000м до 2000м у западині.

Кайнозойська ератема

Палеогенова система

Складений пісковиками та глинами. Потужність від кількох метрів до 2 км в западині.

Неогенова система

Представлена глинами, пісковиками, конгломератами, інколи мергелями з гіпсом та сіллю, які відділені слоями вапняків. Потужність від декількох метрів до 4 км в западині.

Четвертична система

Представлена відкладами озерних осадків, конусів виносу та еолових. Потужність декілька метрів.

4. Інтрузивний магматизм

На даному розрізі інтрузії не дуже широко проявлені і знаходяться в східній та західній частині розрізу, приурочені до Барайдайського антиклінорію та Джельтауського синклінорію. Вони складені гранітами та гранодіоритами віком нижнього ордовику та верхнього девону-раннього карбону.

5.Тектоніка

Розривні порушення на даній території представлені 12 розломами. Вони розповсюджені в межах всього розрізу і в основному приурочені до фундаменту.

Виділяють два структурні поверхи: 1) герцинські (D₂₊₃ – Р₂) складчасті структури – антиклінорії та синклінорії; 2) альпійські міжгірські западини.

Перший структурний поверх

Відклади герцинського комплексу дислоковані слабше, ніж каледонського. На схід від Таласо-Ферганського розлому до Серединного Тянь-Шаню відносять хребти Джетимтау, Молдо-Тоо та Нарин-Тоо, у яких герцинський комплекс складає синклінорії, а каледонський виступає у підняттях.

На даному розрізі представлений Чулінський синклінорій(ядро складене кайнозойськими відкладами) та Пскемський антиклінорій(ядро складене верхньокарбоновими ефузивами та їх туфами)

Другий структурний поверх

Ферганська, Наринська, Іссик-Кульська та інші западини виникли у результаті складчасто-брилових рухів під час епіплатформного альпійського гороутворення.

Особливе положення займає Казахстанський крайовий вулканічний пояс, що відділяє каледоніди від герцинід. Протягом девону - пермі тут утворились потужні товщі (до 5 км) ефузивів андезито-базальтового і ліпарито-дацитового складу, а також гранітні інтрузії.

У розрізі присутня одна міжгірська западина – Ферганська.

Ферганська западина є дуже своєрідним структурним елементом. Вона виповнена мезо-кайнозойськими відкладами великої потужності – до 10 – 12 км. Западина має мигдалеподібні обриси і являє собою прогин, облямування якого на поверхні складене дислокованим палеозоєм, борти – мезозоєм та палеогеном і внутрішня зона – неогеном та четвертинними відкладами. Ряд контактів, особливо вздовж північно-західного крила западини, носять диз’юнктивний, більш усього, насувний характер.У північно-східному напрямку сама западина і тектонічні лінії другого порядку зрізуються Таласо-Ферганським розломом.

Локальні структури різного розміру, форми та складної будови утворюють ланцюжки вздовж бортів западини. Вони значно розбиті диз’юнктивними порушеннями. Кути падіння крил також різні і змінюються від пологих до дуже крутих та близьких до вертикальних. Більшість структур асиметричні.