5. Богослужіння та релігійні обряди в сізо

5.1. Адміністрація СІЗО сприяє реалізації релігійних потреб ув’язнених і засуджених у порядку, визначеному Кримінально-виконавчим кодексом України, Законом України "Про попереднє ув’язнення", з урахуванням положень Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації".

5.2. Релігійні обряди проводяться на прохання ув’язнених і засуджених або за ініціативою релігійних організацій з обмеженнями, передбаченими Кримінально-виконавчим кодексом України, Законом України "Про попереднє ув’язнення" та цими Правилами.

5.3. Ув’язнені і засуджені відправляють релігійні обряди індивідуально в камерах або в обладнаних для цих цілей приміщеннях СІЗО з дотриманням вимог роздільного тримання. Адміністрація СІЗО сприяє запрошенню осіб, які мають право проводити богослужіння та відправляти релігійні обряди, визначає місце, час та умови їх проведення.

5.4. Ув’язнені та засуджені не мають права, посилаючись на свої релігійні переконання, ухилятися від виконання своїх обов’язків, а також порушувати режим.

5.5. Ув’язненим і засудженим дозволяється мати при собі і користуватися релігійною літературою, предметами релігійного культу індивідуального користування для натільного або кишенькового носіння, крім саморобних та колючо-ріжучих предметів.

6. Порядок застосування заходів заохочення і стягнення до ув’язнених і засуджених

6.1. Порядок заходів заохочень і стягнень, що застосовуються до ув’язнених, визначено статтями 14 та 15 Закону України "Про попереднє ув’язнення".

6.2. Застосування заходів заохочення має на меті здійснення виховного впливу як на ув’язнених, до яких ці заходи застосовуються на основі об’єктивної оцінки поведінки, так і на інших ув’язнених.

6.3. Правом застосовувати в повному обсязі заходи заохочення і стягнення до ув’язнених користується начальник СІЗО або особа, яка виконує його обов’язки.

Заходи заохочення і стягнення у СІЗО можуть також застосовувати перший заступник начальника СІЗО та заступник начальника із соціально-виховної та психологічної роботи, за винятком поміщення ув’язнених до карцеру.

6.4. Про заохочення і стягнення начальником СІЗО виносяться постанова про заохочення(додаток 22) і постанова про накладення дисциплінарного стягнення (додаток 23).

Про виявлене порушення вимог режиму посадовою особою СІЗО складається вмотивований рапорт, який подається на розгляд адміністрації СІЗО. Облік таких рапортів здійснюється у журналі обліку рапортів про порушення ув’язненими і засудженими встановленого режиму тримання (додаток 24), що зберігається у черговій частині СІЗО.

6.5. При призначенні заходів стягнення враховуються причини, обставини і мотиви вчинення порушення, поведінка ув’язненого до вчинення проступку, кількість і характер раніше накладених стягнень, а також пояснення щодо суті проступку. Заходи стягнення мають відповідати тяжкості і характеру провини. Не допускається застосування стягнень, що навмисно завдають особам, яких тримають під вартою, фізичних чи моральних страждань або принижують людську гідність.

Стягнення може бути накладено у строк, що не перевищує десяти діб з дня виявлення проступку, а якщо у зв'язку з проступком проводилась перевірка, то з дня її завершення, але не пізніше ніж через шість місяців з дня вчинення проступку. Накладене стягнення виконується негайно або не пізніше одного місяця з дня його винесення.

6.6. Стягнення у вигляді попередження, догани, позачергового залучення до прибирання приміщення накладається за постановою про накладення дисциплінарного стягнення.

6.7. Стягнення у вигляді поміщення до дисциплінарного ізолятора засуджені відбувають у карцері на підставі вмотивованої постанови про поміщення засудженого в дисциплінарний ізолятор (додаток 25). На них поширюються умови тримання засуджених у дисциплінарному ізоляторі виправних і виховних колоній, установлені КВК та чинним законодавством.

6.8. Стягнення у вигляді поміщення до карцеру накладається за вмотивованою постановою про поміщення ув’язненого у карцер, винесеною начальником СІЗО або особою, яка виконує його обов’язки (додаток 26). Постанови про накладення дисциплінарного стягнення оголошуються ув’язненим (засудженим) під підпис та разом з матеріалами перевірки долучаються до їх особових справ.

6.9. Усі заохочення і стягнення заносяться працівником соціально-психологічної служби СІЗО у камерні картки і враховуються у книзі обліку стягнень і заохочень, накладених на ув’язнених і засуджених, яка ведеться цією службою. Крім цього, облік осіб, які відбувають стягнення у вигляді поміщення у карцер чи дисциплінарний ізолятор, ведеться черговим помічником у журналі обліку ув’язнених і засуджених, поміщених до карцеру, дисциплінарного ізолятора (додаток 27).

6.10. Заходи заохочення і стягнення до засуджених застосовуються у порядку, визначеному статтями 130 - 135 КВК та відповідно до пунктів 6.2 - 6.7 цієї глави.