Тема: Інші аспекти міжнародної міграції капіталу.

1. Економічний ефект ПІІ.

2. Міжнародні корпорації як основний суб’єкт здійснення ПІІ.

3. Міжнародне кредитування. Між часова торгівля.

1. Припущення моделі: а) 2 країни виробляють один і той же товар; б) використовуються 2 фактори – капітал та праця; в) досконала конкуренція; г) збільшення використання одного з факторів виробництва веде до зростання граничного продукту іншого фактору; д) відсутні амортизація і податки.

АК– обсяг капіталу, яким володіє країна I,АК´– країна II. КК´– капітал, яким володіють обидві країни.S₁ таS₂ – гранична продуктивність капіталу.

В умовах немобільності капіталу між країнами. Прибуток на капітал = реальній процентній ставці (відсутня амортизація).

АК > АК´ (країна I володіє більшим обсягом капіталу, ніж країна II), але його прибутковість менша, ніж в країні II (r<r´, КС< К´D).

Країна Ι Країна ΙΙ

внутрішній обсяг вироблюваної продукції

(площа під кривими граничних продуктів)

(a + b + c + d + e + f) (i + j + k)

дохід власників капіталу

(a + f) (j + k)

дохід власників фактору праця

(b + c + d + e ) i

В умовах вільного руху капіталу між країнами. Прибутковість інвестицій в країнах є різноюрух капіталу з країни I до країни IIприбутковість в обох країнах збалансується на рівніBR, причому експорт капіталу з країни I = імпорту капіталу в країну II.

Країна Ι Країна ΙΙ

обсяг вироблюваної продукції

 з (a + b + c + d + e + f)до(a + b + c + d) з(i + j + k) до(i + j + k +g + h + e + f)

правда, сегмент (h + e + f)в країні II – продукт, вироблений за допомогою іноземного капіталу, який треба віддати у вигляді прибутку інвесторам з країни I.

прибутковість капіталу

, бо частина капіталу перемістилася , обсяг наявного капіталу

до країни II

дохід власників капіталу

 з (a + f) до(a + b + d + e + f + h) з(j + k) доk

дохід власників фактору праця

 з (b + c + d + e ) дос зiдо(i + j + g)

Для всього світу. Обсяг виробництваз(a + b + c + d + e + f) + (i + j + k)до(a + b + c + d) + (e + f + g + h + i + j + k), тобто на(g + h), причомуhналежить країні I і виникає внаслідок більш ефективного використання її капіталу в результаті його інвестування до країни II, аg належить країні II і виникає в результаті припливу капіталу з країни I.

Висновок. Міжнародний рух капіталів, як і міжнародне переміщення товарів, веде до зростання сукупного світового виробництва за рахунок більш ефективного перерозподілу та використання факторів виробництва.

2. У 70-ті роки почали говорити про феномен корпорацій, міжнародних за характером їх діяльності. На міжнародні компанії припадає більша частина міжнародних прямих інвестицій та міжнародної торгівлі.Результат діяльності МК: зміни в характері інвестицій (до виникнення МК інвестиції були скоріше портфельними, ніж прямими) та напрямків їх руху (раніше капітал переміщувався з розвинутих країн до країн, що розвиваються, тепер – з розвинутих країн до розвинутих).

Основні риси МК:

1) система міжнародного виробництва (філії розташовані в різних країнах, а керуються з одного центру);

б) висока частка внутрішньо фірмової торгівлі;

в) певна незалежність дій по відношенню до приймаючих країн та країн базування;

г) глобальна структура зайнятості;

д) розробка передача та використання новітніх технології в межах корпорації.

Основні інструменти механізму розвитку МК:

1. розвиток спеціалізації та кооперування виробництва (за рахунок спеціалізації – ефективність виробництва, за рахунок кооперування – ефективність кінцевого результату);

2. трансфертні ціни– ціни на ресурси, що застосовуються у внутрішньофірмовому обороті МК; – ціни, що встановлюються на спеціалізовані та кооперовані міждержавні поставки в рамках МК, виходячи з необхідності максимізації прибутку та зменшення податків (щоб мінімізувати податки та імпортні мита – трансфертні ціни нижче ринкових; щоб уникнути високого оподаткування прибутку – компоненти імпортуються за завищеними проти ринкових цінами).

Результат використання трансфертних цін– нижча вартість та більша конкурентоспроможність.

3. централізована фінансова політика і політика інвестицій, які ґрунтуються на стратегічному плануванні розвитку МК;

4. специфічним методом розвитку МК є підкуп та хабарі місцевим органам управління;

5. інший специфічний метод розширення МК – реінвестування прибутку в країнах їх діяльності.

Можливі аргументи з боку країн базування проти діяльності МК:

а) перенесення разом з капіталом робочих місць за кордон;

б) втрата частини бюджетних надходжень (прибуток з вивезеного капіталу оподатковується за кордоном).

Однак макроекономічний аналіз підтверджує, що країна базування отримує в цілому позитивний результат від більш ефективного використання національного капіталу за кордоном і перекриває негативні ефекти, що виникають в результаті скорочення зайнятості та рівня податків, які збираються.

Можливі аргументи з боку приймаючих країн проти діяльності МК:

а) сировинна орієнтація розміщення капіталу;

б) монополізація ринку (подавляють національних виробників);

в) заниження прибутків завдяки централізованій фінансовій політиці (використання трансфертних цін, валютного та податкового законодавства на свою користь);

г) можливий політичний вплив (контролюючи економіку МК контролюють і політику).

Результатом цієї критикиє державне регулювання іноземних інвестицій в приймаючих країнах, яке має такі форми: заборона інвестування в окремі галузі; встановлення умов інвестування (використання місцевих деталей та напівфабрикатів, розширення експорту вироблюваної продукції, проведення науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, підготовка місцевих кадрів).

Основний аргумент на користь залучення іноземних інвестицій приймаючими країнами: отримання додаткових ресурсів, включаючи капітал, технології, управлінський досвід та кваліфіковану працюстимулювання розвитку національної економіки; до того ж, МК частину свого виробництва спрямовують на експортрозвиток експортних можливостей приймаючої країни.

Наслідки діяльності МК на міжнародних ринках:

1) МК мають колосальний економічний потенціал і тому визначають характер міжнародних економічних зв'язків і стратегію розвитку світової економіки в сучасних умовах; МК контролюють більше ½ обсягу світової торгівлі, а 1/3 міжнародного товарообміну є їхніми внутрішньофірмовими поставками неторгового характеру; вони забезпечують або контролюють більше 60% інвестицій у розвинутих країнах, володіють 50-80% патентів і ліцензій на високі технології;

2. Окрім традиційної форми МЕВ – зовнішньої торгівлі, МК активно розвивають нові форми обміну – виробниче співробітництво, обмін науково-технічними знаннями і досвідом, іншими послугами;

3. МК стимулювали значне ускладнення продукції; часту зміну і поновлення продукції, швидке розширення її асортименту; зростання кількості взаємозамінюваних продуктів; зростання ступеню обробленості сировини і матеріалів; розширення поставок проміжної продукції.

Міжнародний кредит.

Основні причини розвитку: а) потреби фінансування зростаючої міжнародної торгівлі; б) розвиток внутрішнього кредитного ринку найбільш розвинутих країн світу.

Міжнародне кредитування– рух позичкового капіталу в сфері міжнародних економічних відносин, пов’язаний з наданням валютних і товарних ресурсів на умовах повернення, терміновості і сплати процентів.

Міжнародне кредитування враховується у платіжному балансі за статтею інші інвестиції.

Сучасні тенденції розвитку міжнародного кредиту: збільшення обсягів, продовження та диференціація термінів кредиту.

Основні інструменти міжнародного кредитування:

Позики – пряме позичання коштів у кредитора без або з використанням боргового цінного паперу.Суб’єкти: уряди, банки, міжнародні організації. Можуть бути короткостроковими і довгостроковими.

Торгові кредити –пряме надання кредитів торговими партнерами по операціях з товарами та послугами та авансові платежі, пов’язані з цими операціями.Суб’єкти: уряди, фірми, неурядові організації. Як правило, короткострокові.

Валюта– банкноти і монети, що знаходяться в обігу і використовуються для здійснення розрахунків. Національна валюта, що знаходиться у нерезидентів, є пасивом, а іноземна валюта, яку тримають резиденти – активом. Знаходиться у розпорядженні грошових органів і банків.

Депозити –деноміновані в національній або іноземній валюті перевідні депозити, які безперешкодно перетворюються на готівку і можуть бути використані для здійснення платежів. Так само депозити резидентів за кордоном вважаються пасивом, депозити нерезидентів в межах даної країни – активом. Використовуються грошовими органами та банками.

Інші активи та пасиви– інші види руху капіталу (внески країн до міжнародних організацій).

Рух позичкового капіталу в міжнародній економіці може розглядатися як специфічний випадок торгівлі. Кожна країна світу вирішує для себе: спожити весь отриманий дохід або спрямувати частину його на заощадження, тим самим збільшити споживання в майбутньому, або, взявши кредит, спожити сьогодні більше, ніж вона виробила.

Якщо країна надає свої заощадження іншим країнам, вона виступає в ролі кредитора. Коли ж вона використовує іноземні кредити, то стає позичальником. Країна-кредитор ніби торгує своїм поточним споживанням, розраховуючи отримати в обмін майбутнє споживання. Країна-позичальник продає майбутнє споживання в обмін на поточне.

Міжчасова торгівля –збільшене поточне споживання за рахунок скорочення споживання в майбутньому (позичання) або зменшене поточне споживання на користь більшого споживання в майбутньому (кредитування).

Крива виробничих можливостей показує вибір між споживанням певної кількості товару сьогодні або в майбутньому. Якщо виробництво в країні складає А, то сьогоднішнє споживання будь-якого товару –ОР, а в майбутньому –OF.Якщо країна скоротить поточне споживання доAG, то, віддавши зекономлені кошти в кредит і отримавши їх назад з процентом, вона зможе розширити майбутнє споживання наGH.

HD = GF x (1 + r),деr –процентна ставка за кредит.

Основа розвитку між часової торгівліабо системи міжнародного позичання та кредитування – різні переваги країн (одні надають перевагу поточному споживанню, тобто споживання > виробництвадодаткове споживання покривається позичанням, а інші країни – обмеженню поточного споживання для його розширення в майбутньомумають кошти для надання кредитів).