20) Основні етапи розвитку Київської Русі

Формування й розвиток відносно єдиної Київської держави були складним процесом, який можна розділити на кілька етапів. Основним змістом першого етапу були становлення та еволюція державних структур Русі. Внутрішню сутність цього етапу визначали розвиток продуктивних сил і виробничих відносин, а його зовнішні ознаки виявлялися насамперед у прагненні київського державотворчого осередку до підкорення своїй владі окремих східнослов'янських племінних княжінь - окняження території. Характер і форму окняження київським центром східнослов'янських союзів, яке передбачало поширення на підкореній землі полянської системи управління й судочинства найповніше відображає полюддя. Отже, за політичною організацією на першому етапі свого розвитку (до князювання Володимира Великого) Київська Русь залишалася своєрідною політичною асоціацією "світлих і великих" князів, що перебували під "рукою" у великого князя київського. Володимир Святославович, провівши з приходом до влади адміністративну (державну) реформу, остаточно приєднав землі племінних княжінь до складу держави. Ця акція ознаменувала другий етап у розвитку державності Київської Русі. Він припав на князювання Володимира Святославовича та Ярослава Мудрого (остання чверть X - середина XI ст.) і характеризується завершенням складання Києво-Руської держави і водночас найбільшим її піднесенням. У часи князювання Ярослава було остаточно зламано місцевий сепаратизм, стабілізувалися державна територія й кордони, вдосконалився державний апарат.

Отже, на другому етапі розвитку Київська Русь стала відносно централізованою державою. Зміни в структурі державної влади виявлялись у зростанні економічної та політичної могутності великого князя, концентрації його влади та поширенні сфери дії централізованого державного апарату примусу в межах усієї території Русі. Головний зміст третього етапу Києво-Руської держави - її політичний занепад, що проявився у вигляді феодальної роздробленості. Причини феодальної роздробленості, яка була закономірним етапом у розвитку середньовічної державності, випливали з характеру соціально-економічного розвитку Київської Русі, і виявляли себе головно в економічних (система натурального господарювання, що сприяла ізоляції окремих господарських одиниць - сім'ї, громади, князівства), соціально-політичних (боярство перетворювалося з військової еліти у землевласників - феодалів, прагнуло політичної самостійності) та зовнішньополітичних факторах. До останніх належали знищення стародавнього торгового шляху "із варяг у греки" та вторгнення монголо-татар. Ознаки цього етапу розвитку Київської Русі - кризи великокнязівської влади й трансформації держави в систему князівських уділів - стали помітними з другої половини XI ст.

21) Теорії походження назви «Русь».

1. Норманська (фінська) теорія заснована на літописній легенді, згідно з якою варяги були запрошені на Русь. В якості аргументів висувалося давньонорманське походження деяких руських назв, імен тощо. А сама назва “Русь” походить, на думку прихильників цієї теорії, від фінської назви шведів - “ руотсі ”. Прихильники: Міллер, Шльоцер. Однак самих шведів на Русі не було.

2. Скандинавська теорія (Мюллер): в основі назви «Русь» слово «рудерер», яким русини називали скандинавів.

3. Автохтонна (слов’янська) теорія (теорія Ломоносова) наполягає на тому, що назва “Русь” походить від назви річок у Центральній Україні - Рось, Руса, Роставиця. Рос – іранського походження – «рудий, русявий». А у Скандинавії жодне джерело не вказує на плем'я або народ русів. Окрім цього, декілька ісламських мандрівників і письменників (Ібн-Хордадберг) називають русів слов'янськими племенами. Прихильники: Грушевський, Толочко, Рибаков.

4. Хозарська гіпотеза О. Пріцака, згідно з якою поляни є не слов'янами, а хозарським племенем.

22) Князювання Аскольда і Діра. Аскольд і Дір – останні князі з династії Києвичів.

Аско́льд (в Ніконовському літописі - Осколд) - напівлегендарний Київський князь, володар давньої України-Руси. Здобув владу перед 860, загинув у 882 році. Борис Рибаков вважав, що ім'я Осколд може походити від старовинної племенної самоназви подніпровських мешканців: сколоти. Ян Длугош стверджував, що Аскольд походив з князівської династії, започаткованої Києм, і був рідним братом князя Діра. За іншою версією - був воєводою Діра і успадкував владу після його смерті. Деякі дослідники вважають Аскольда нащадком засновника Києва князя Кия. У 860 році Аскольд очолив перший документований похід Русі на Константинополь. Причиною і приводом для нього могли бути, зокрема утиски київських послів і купців або ж напад на руських рибалок біля острова Березань і Білобережжя (Тендрівської коси). Облога Константинополя тривала цілий тиждень, місто взяте приступом. За деякими даними частиною угоди з Візантією стало хрещення Аскольда і принаймні частини його вояків. За реконструкцією Михайла Брайчевського сам князь отримав при хрещенні ім'я Миколи, одразу ж після походу русів патріархом була створена нова митрополія і до Києва був спрямований епископ Михаїл, перший очільник Руської церкви. Ібн-ель-Хасан розповідає, що після 862 року руси здійснили рейд до південних берегів Каспійського моря і взяв в облогу місто Абесгун. Лише в останній, сьомій, битві, війська володаря Табаристану абу-Зейда завдали русам поразки і змусили їх повернутися додому. За повідомленням літопису Аскольд був вбитий князем Олегом, який передягнувся торгівцем і підступом виманив князя з Києва. Не виключено, що перемогу Олега забезпечила підтримка київських язичників, невдоволених наверненням Аскольда до християнства. За легендою, Аскольда поховали на місці загибелі, на правому березі. На могилі Аскольда збудували церкву святого Миколи.

Дір - напівлегендарний київський князь. Відомості про час його володарювання є дуже непевні, але з певною долею вірогідності можна стверджувати, що князював він до 860 року. Ян Длугош стверджував, що Дір походив з князівської династії, започаткованої Києм. З іноземних джерел, які датуються 9-10 століттями, ім'я Діра називає лише арабський вчений X ст. аль-Масуді. При цьому він оголошує його "першим серед слов'янських князів", До часів правління Діра деякі вчені відносять свідчення про будівництво хазарської фортеці Саркел на Дону (833) - що може бути свідченням загрози з боку Києва, про посольство "народу Рос" і його "кагана" до Інгельгайма і Константинополя. Дата і причини смерті Діра невідома. З огляду на те, що походом русів на Константинополь 860 року керував єдиний володар і швидше за все ним був Аскольд, Дір помер принаймні трохи раніше (в той же час Михайло Грушевський вважав, що Дір міг правити й пізніше за Аскольда). Похований, за даними літопису, в урочищі, де пізніше була збудована церква Св. Ірини. Легенда, викладена у Повісті временних літ, згідно з якою Дір разом з Аскольдом загинув від руки Олега у 882 році, є малоймовірною - зокрема із огляду на різні місця поховання князів. Водночас, вона може бути відголоском свідчень насильницької смерті Діра, можливо й від руки Аскольда (що за різними тлучмаченнями був або його рідним братом, або воєводою).