- •Питання з курсу «Вікова та педагогічна психологія»
- •15.Розкрийте специфіку корекційної інтервенції в рамках роботи з окремими дитячими проблемами по б. Грюнвальду та г. Макабі.?????
- •1. Не вступайте в драки своих детей.
- •16. Фази пренатального розвитку дитини
- •17. Перші форми спілкування немовляти з дорослою людиною.
- •18. Особливості психічного розвитку дітей першого року життя
- •19. Характеристику біогенетичного і соціогенетичного підходів до розвитку психіки особистості.
- •20. Кризу трьохрічних, причини її виникнення та прояви.
- •21. Сюжетно-рольову гру дошкільників та її структурні компоненти.
- •22. Психологічну характеристику готовності дошкільняти до навчання в школі.
- •23. Найважливіші досягнення раннього дитинства
- •24. Особливості взаємин молодшого школяра зі значущими дорослими (вчителями, батьками) та однолітками
- •25. Роль соціального оточення для психічного розвитку немовляти, провідний тип діяльності та психічні новоутворення цього періоду
- •26. В чому проявляється почуття дорослості підлітків? Які джерела становлення дорослості?
- •27. Найважливіші досягнення раннього дитинства. Розкрийте фактори формування особистості та психічного розвитку в ранній юності.
- •Ранній вік і його значення у подальшому розвитку дитини
- •28. Дайте характеристику криз віку дорослості, причин їх виникнення
- •29. Особливості емоційної сфери дорослої людини зрілого віку
- •30. Які зовнішні та внутрішні чинники впливають на задоволеність старістю
23. Найважливіші досягнення раннього дитинства
Основними досягненнями раннього дитинства, що визначають розвиток її психіки, є:
— оволодіння прямою ходою;
— розвиток предметної діяльності;
— оволодіння мовою.
1.Оволодіння прямою ходою
робить дитину більш самостійною
створює умови подальшого освоєння простору.
відкривають-їх нові якості, визначають відстань, пізнають розміщення предметів у просторі, їх величину.
2. Новоутворення, що виникають в кінці першого року життя, викликають побудову нової соціальної ситуації розвитку. Це ситуація сумісної діяльності з дорослою людиною. Зміст цієї сумісної діяльності — засвоєння суспільно вироблених способів вживання предметів, які відкрились дитині і стали її світом. Соціальна ситуація розвитку в ранньому віці така : "дитина — ПРЕДМЕТ — дорослий".
Це предметна діяльність, спрямована "на засвоєння суспільно вироблених способів дій з предметами.
3.Спілкування в цьому віці стає формою організації предметної діяльності. Воно перестає бути діяльністю у власному розумінні слова, бо мотив зміщується від дорослого на суспільний предмет. Спілкування тут виступає як засіб здійснення предметної діяльності, як знаряддя для оволодіння суспільними способами вживання предметів. Незважаючи на те, що емоційне спілкування перестає бути провідною діяльністю в ранньому дитинстві, воно продовжує розвиватися надзвичайно інтенсивно і стає мовним. Спілкування дитини з дорослим в ранньому віці є необхідною умовою розвитку предметної діяльності — провідної діяльності дітей цього віку.
Протягом другого року життя дитина починає довільно наслідувати і такі дії, які їй спеціально не показують, але які вона сама бачить в навколишньому житті.
Розвиток мислення дитини в ранньому віці носить наочно-дійовий характер. Дитина вчиться виділяти предмет як об'єкт діяльності, переміщує його в просторі, діє кількома предметами відносно один одного.
У процесі виконання дій з предметами і називання дій словами формуються мисленнєві операції дитини. Найбільше значення серед них має узагальнення.
Значним досягненням цього віку є оволодіння мовою..
Мовленнєве спілкування є важливим новоутворенням раннього віку.На третьому році життя розвиток мовлення обумовлюється виконанням ширшого кола його функцій. Це насамперед налагодження взаємодії і взаємостосунків з близькими дорослими і дітьми (комунікативна функція мови), пізнання навколишнього світу (означувальна функція). Дитина засвоює основну форму мовленнєвого спілкування — діалогічну.
24. Особливості взаємин молодшого школяра зі значущими дорослими (вчителями, батьками) та однолітками
Зі вступом дитини до школи змінюється її соціальна ситуація розвитку. Зміна соціальної ситуації розвитку, що відбувається в молодшому шкільному віці, та зміна провідного типу діяльності, –, – сприяє становленню якісно нових відносин між дитиною і класним колективом, між дитиною і дорослим, який його навчає. Певні відносини із дорослими і ровесниками формуються на основі того, як учень навчається, виконує класні доручення, поводиться в сім`ї, з дорослими, із однолітками, виявляє або не виявляє готовність виконувати доручення інших людей. Отже, соціальна ситуація дитини залежить від рівня задоволення соціальних потреб школяра, які реалізуються в межах взаємодії “вчитель – учень” і “учень – учень”.
Навчальна діяльність має яскраво виражену суспільну значущість і ставить дитину в нову позицію стосовно дорослих і однолітків, змінює її самооцінку, перебудовує взаємини в сім'ї.
Зміна соціальної ролі дитини, поява нових обов'язків позначається на стосунках з однолітками і вчителями. Спочатку вона захоплена тільки навчанням, мало вступає в контакт з однолітками і певний час відчуває себе чужою, хоч ще недавно у дитячому садку постійно спілкувалася з ними. Стосунки молодших школярів з однолітками регламентовані переважно нормами “дорослої” моралі, тобто успішністю у навчанні, виконанням вимог дорослих. Характерною ознакою взаємин молодших школярів є те, що їхня дружба заснована, як правило, на спільності зовнішніх життєвих обставин і випадкових інтересів (сидять за однією партою, живуть в одному будинку, в одному мікрорайоні тощо).
Життя в школі пов'язане з особистістю вчителя. Його позиція стосовно дитини відрізняється від позиції батьків чи вихователя з дитячого садка, який певною мірою перебирав на себе функції батьків..
