6.Створення нового Цивільного кодексу Україні

У процесі дискусійбуло створено кілька проектів Цивільного кодексу України, які помітно відрізнялися один від одного.

Трансформації концепції проекту ЦК та її динаміку можна простежити, порівнюючи структуру його першого і наступних варіантів.

Перший варіант проекту Цивільного проекту передбачав існування схеми розділів:

1 - Загальні положення;

2 - Право власності;

3 - Володіння та інші речові права;

4 - Зобов'язальне право;

5 - Право інтелектуальної власності;

6 - Спадкове право;

7 - Міжнародне приватне право.

У цьому варіанті проекту привертає увагу введення в розділ «Загальні положення», глави про об'єкти цивільних прав, а також глави, які регламентують участь держави у цивільно-правових відносинах.

Цікавим є розділ третій. Якщо попередній розділ в основному відображає положення Закону «Про власність», то цей - концентрує норми про інститути як уже відомих радянському праву - право повного господарського ведення, право оперативного управління, так і ті, які не були відомі йому взагалі або застосовувалися частково: сервітутні права, емфітевзис, суперфіцій, довірча власність.

Розширено перелік зобов'язань: з'явилися зобов'язання з публічної обіцянки винагороди, ведення чужих справ, створення загрози заподіяння шкоди та деякі інші.

Проект Цивільного кодексу від 20 березня 1996 відрізнявся від наведеного варіанту структурою (у ньому 8 книг), більшим обсягом, системою викладу (книгиділяться на розділи, розділи - на підрозділи, підрозділи - на глави, деякі розділи поділені на параграфи), низкою конкретних рішень.

Тенденція до забезпечення прав особистості знайшла, зокрема, відображення у виділенні спеціальної книги ЦК (другий) «Особисті немайнові права фізичних осіб», куди включені норми, спрямовані на забезпечення природного і соціального існування фізичної особи.

Змінився підхід до регулювання речових прав, яким у сукупності присвячена книгатретя "Речове право", що містить розділ, що регулює загальні положення речового права, а також два спеціальних розділи: «Право власності» і «Володіння та інші речові права».

Було розширене коло відносин, що регламентують книгою IV - «Право інтелектуальної власності» та книгою п'ятою - «Зобов'язальне право».

Важливою новелою цього варіанту проекту ЦК було включення до нього спеціальної книги "Сімейне право», що відобразило тенденції до регулювання всіх відносин між фізичними особами єдиним Цивільним кодексом.

Проект ЦК України від 25 серпня 1996 року, прийнятий Верховною Радою України в 2002 р., зберігаючи наведену вище структуру, містив норми, що відображають положення Конституції України, більш детально регламентував ряд відносин.

Однак і цей варіант не виявився остаточним, оскільки дискусіїпро доцільність прийняття окремих Господарського та Сімейного кодексів спалахнули з новою силою, що призвело також до втрати позицій концепції Цивільного кодексу щодо ряду інших питань.

Після тривалих дискусій і неодноразових переробок проекту Цивільного кодексу він 16 січня 2003 був прийнятий Верховною Радою, 27 лютого підписаний Президентом України та набрав чинності з 1 січня 2004 року.

Цивільний кодекс України(ЦКУ) — основнийнормативно-правовий актцивільного законодавстваУкраїни, прийнятий Верховною Радою України16 січня2003року.

Цивільний кодекс України є кодифікованим нормативним актом (законом) яким регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), учасниками яких єфізичнітаюридичніособи,Держава Україна,Автономна Республіка Крим,територіальні громади, іноземнідержавита інші суб'єктипублічного права.