85. Підприємницькі товариства, їх види та правовий статус. Здійснення підприємницької діяльності непідприємницькими товариствами і установами.

Відповідно до ст. 84 ЦК, товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками (підприємницькі товариства), можуть бути створені лише як господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи.

Критерій віднесення товариств до категорії підприємницьких - можливість розподілу між учасниками прибутку, одержаного в результаті провадження товариством підприємницької діяльності.Закритий перелік видів підприємницьких товариств означає, що домовленістю суб'єктів приватного права не можуть бути створені нові види юридичних осіб. Метою такого імперативного правила є забезпечення стабільності майнового обороту і гарантування мінімального рівня відповідальності одного учасника за цивільно-правові зобов'язання перед іншим учасником приватних правовідносин.

Підприємницькі товариства можуть бути створені лише у вигляді повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства та виробничого кооперативу. Більш детальне регулювання правового статусу підприємницьких товариств реалізоване в окремих законах (Закон України "Про господарські товариства", Закон України "Про кооперацію", Закон України "Про сільськогосподарську кооперацію", Господарський кодекс України). Виходячи з закритого переліку видів підприємницьких товариств згідно ЦК викликає питання щодо статусу споживчих товариств. Такі товариства, як це випливає із ч. 4 ст. 6 і ч. 1 ст. 12 Закону України "Про споживчу кооперацію", вправі здійснювати господарську діяльність з метою отримання прибутку та подальшого його розподілу між членами споживчого товариства. Тому споживчі товариства мають визнаватись суб'єктами підприємництва, хоча непрямо в ст. 86 ЦК вони віднесені до непідприємницьких товариств. ЦК не визначено правовий статус приватних підприємств та фермерських господарств (ст. 114 ГК), які є досить поширеними учасникам сучасних цивільних правовідносин.

Непідприємницькі товариства (споживчі кооперативи, об’єднання громадян тощо) та установи можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню.

Відповідно до статті 86 ЦК, що всі юридичні особи приватного права можуть здійснювати підприємницьку діяльність. При цьому непідприємницькі товариства та установи з огляду на їх спосіб створення та мету, правосуб’єктні в підприємницькій сфері настільки, наскільки це відповідає меті їх створення.

ЦК дозволяє непідприємницькими товариствами та установами поряд зі своєю основною діяльністю провадити підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню.

В даній статті передбачено спеціальну правоздатність непідприємницьких товариств та установ. Норма про обмежену правоздатність є винятком із загального правила ст. 91 ЦК, яке передбачає універсальну або загальну правоздатність юридичної особи приватного права