58. Право власності держави.

Основні роботи:

1. Венедиктов А.В. Государственная социалистическая собственность. – М.-Л., 1948.

2. Корнеев С..М. Право государственной социалистической собственности в СССР. – М., 1964.

3. Пересунько С.І. Право державної власності в Україні (історія, сучасність, перспективи). – Кіровоград, 1998.

4. Право власності в Україні / За ред. О.В. Дзери та Н.С. Кузнєцовової. – К., 2000.

Основний матеріал

Згідно зі ст. 318 ЦК України держава визнається суб’єктом права власності, в т.ч. спільної. У державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна (ст. 326 ЦК України). Об’єкти права власності України становлять майнову основу реалізації державою своїх функцій.

Відповідно до ст. 178 ЦК України і ч. 5 ст. 141 ГК України у законах можуть встановлюватись види об’єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається або які можуть належати лише певним учасникам обороту, зокрема, лише державі. Так, згідно зі ст. 4 ЗУ “Про державний матеріальний резерв” запаси державного резерву незалежно від його місцезнаходження, а також підприємства, установи і організації та інші об'єкти, що входять до системи державного резерву, і земельні ділянки, на яких вони розміщені, є державною власністю і не підлягають приватизації та іншим видам відчуження. На підставі ст. 9 ЗУ “Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку” ядерні матеріали є виключно державною власністю.

Виникнення прав власності у держави в ряді випадків відбувається на особливих підставах, не притаманних виникненню цих прав у інших учасників цивільних відносин. Відповідно до ст. 353 ЦК України на підставах та в порядку, встановлених законом, майно може бути примусово відчужене у власника за умови попереднього або наступного повного відшкодування його вартості (реквізиція). Реквізоване майно переходить у власність держави або знищується. У власність держави переходить також конфісковане майно (ст. 354 ЦК України). Конфіскація як санкція за адміністративні правопорушення передбачена Кодексом України про адміністративні правопорушення, а за злочини – КК України.

Відповідно до ст. ст. 343, 352 ЦК України держава набуває право власності на пам’ятку історії та культури у разі виявлення її як скарбу, а також в разі викупу такої пам’ятки з ціллю забезпечення її збереження. Особливими підставами набуття державою прав власності є примусовий викуп тих чи інших об’єктів у передбачених законом випадках з мотивів суспільної необхідності. Об'єктом права державної власності стає також майно, створене на виконання умов концесійного договору з уповноваженим державним органом (ст. 20 ЗУ “Про концесії”).

Законодавство України встановлює також ряд особливостей реалізації та припинення прав власності держави. Це стосується, зокрема, заборони безоплатної передачі майна, закріпленого за державними підприємствами (ч. 5 ст. 141 ГК України), запровадження конкурентних засад відчуження основних засобів, що належать державі (ст. 75 ГК України), а також введеного мораторію на примусову реалізацію майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків (ЗУ “Про введення мораторію на примусову реалізацію майна”).

Особливими способами припинення права власності держави можна розглядати безоплатну передачу майна держави в комунальну власність (ЗУ „Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності”), а також приватизацію державного майна, що відбувається відповідно до ЗУ “Про приватизацію державного майна”, “Про приватизацію державного житлового фонду”, “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” тощо.