
- •4. Методологія цивільного права в учасних умовах
- •5. Принципи цивільного права
- •6. Функції цивільного права
- •7. Система сучасного цп
- •8. Співвідношення цивільного права з ін. Галузями права
- •9. Доктрина про джерела цив права
- •10. Система сучасного цивільного законодавства України
- •11 Поняття і форми систематиз цз Загальна частина цивільного права
- •12 Проблема гармонізації та уніфікаф цз Укр
- •13 Кодифікація цз
- •2.Концепція першої кодифікації цивільного законодавства в срср
- •3.Цивільний кодекс урср 1922
- •4.Цивільний кодекс урср 1963 р.
- •5.Трансформація концепції цивільного права у незалежній Україні
- •6.Створення нового Цивільного кодексу Україні
- •Структура Цивільного кодексу
- •Сфера регулювання
- •15Судова практика та судові прецеденти як джерела
- •Роль судової практики у формуванні права України
- •Прояви судової практики в України
- •16. Новий Цивільний кодекс України 2003 року: концепція, структура, проблеми реалізації.
- •17. Судова практика та судові прецеденти як джерела цивільного права України.
- •18. Звичай як нове джерело цивільного права України.
- •19. Акти цивільного законодавства і договір.
- •20. Загальна характеристика основних систем приватного права.
- •21. Проблема монізму і дуалізму в приватному праві.
- •22. Загальна характеристика Німецького цивільного уложення 1900
- •23. Загальна характеристика Німецького торгівельного уложення
- •24. Загальна характеристика Цивільного кодексу Нідерландів
- •25. Цивільне законодавство Великої Британії
- •26. Цивільне законодавство сша
- •27. Методологія сучасних цивільно-правових досліджень
- •28. Розвиток науки цивільного права в жовтневу добу
- •29. Розвиток науки цивільного права радянського періоду
- •30. Сучасний розвиток цивілістичної доктрини. Цивілістичні школи України
- •31. Наука цивільного права в кну
- •32. Поняття механізму правового регулювання
- •33. Норми права в механізмі цивільно-правового регулювання.
- •34. Поняття юридичного факту в науці цивільного права.
- •35. Система юридичних фактів в цивільному праві.
- •36. Правочини у новому цку 2003 р.
- •37. Умови дійсності правочину.
- •38. Недійсність правочину, підстави та правові наслідки.
- •39. Вчення про юридичні правовідносини
- •40. Субєкти цивільних правовідносин
- •41. Спірні моменти вчення про об'єкти цивільних правовідносин (
- •42. Зміст цивільного правовідношення.
- •43. Види цивільних правовідносин.
- •44. Примус в цивільному праві
- •45. Застосування цивільних законів за аналогією
- •46. Способи цивільно-правових норм
- •47 Особливості тлумачення односторонніх правочинів та договорів
- •48. Вчення про особисті немайнові права : історія та сучасність
- •49. Поняття та ознаки особистих немайнових прав
- •50. Класифікація особистих немайнових прав
- •51. Захист персональних даних
- •52. Загальна характеристика речових прав
- •53. Вчення про право власності
- •54. Субєкти права власності
- •57. Право власності юридичних осіб.
- •58. Право власності держави.
- •59. Довірча власність.
- •60. Захист права власності.
- •61. Речові права на чуже майно.
- •62. Обмеження права власності. Поняття номінального власника.
- •63. Загальна характеристика вчення про зобов'язання.
- •64. Поняття та правова природа зобов'язання в цивільному праві України.
- •65. Систематизація цивільно-правових зобовязань у науці цивільного права?
- •66. Договірні та недоговірні зобовязання
- •67.Множинність осіб у зобовязанні. Види множинності
- •68. Додаткові (акцесорні) зобвязання ?
- •69.Виконання зобовязань: поняття, стадіі, принципи
- •70. Характеристика суброгації в зобовязальному праві ?
- •71. Правова природа і місце корпоративних правовідносин
- •72. Корпоративні правовідносини як цивільно правові : проблемні питання
- •73.Проблеми субєктного складу коропоративних правовідносин
- •74. Місце спадкового права в цивільному права України
- •75. Форма і зміст заповіту. Обов’язкова частина у спадщині.
- •76. Спадкування за законом.
- •77. Поняття та ознаки сім’ї та шлюбу.
- •78. Фактичні шлюбні відносини в ск України.
- •79. Поняття та види правових режимів майна подружжя.
- •80. Теоретичні та практичні проблеми поділу майна подружжя.
- •81.Поняття та характеристика аліментних відносин. Особливості стягнення аліментів на дітей: теоретичні та практичні аспекти.
- •82. Договірне регулювання майнових відносин у сім’ї. Загальна характеристика договорів передбачених у ск України.
- •83. Правовий статус фізичної особи-підприємця
- •84. Поняття і ознаки юридичної особи і сучасному цивільному законодавстві і доктрині. Інститут юридичної особи в новому цку 2003 року.
- •2. Майнова самостійність юридичної особи припускає наявність у юридичної особи майна, що виділене і враховується окремо від майна засновників цієї юридичної особи та від майна інших власників.
- •3. Важливою ознакою юридичної особи є наявність у неї цивільної правоздатності і дієздатності (правосуб'єктності) або здатності брати участь у цивільному обігу від свого імені.
- •4. Результатом майнової відокремленості юридичної особи та її участі від свого імені у цивільному обігу є визнання за нею здатності відповідати за прийнятими на себе зобов'язаннями.
- •85. Підприємницькі товариства, їх види та правовий статус. Здійснення підприємницької діяльності непідприємницькими товариствами і установами.
45. Застосування цивільних законів за аналогією
Ст. 8 ЦК Застосування аналогії закону припустиме за наявності певних умов.
По-перше, це існування прогалини в законодавстві, яка не усувається (заповнюється) за допомогою передбачених законом засобів, включаючи звичаї майнового обороту.
По-друге, наявність законодавчого регулювання схожих відносин. Так, "довірчі операції" банків до прийняття норм про договір довірчого управління майном фактично регулювалися нормами про схожі договори - комісії і доручення, які застосовувалися до "довірчих договорів" за відсутності в них будь-яких необхідних умов.
В-третіх, застосування аналогічного закону до регульованих відносин повинно не суперечити їх суті. Не можна, наприклад, застосовувати загальні положення про правочини до більшості особистих немайнових відносин.
Прогалини в праві слід відмежовувати від суміжних явищ у правовому регулюванні, зокрема, від нечіткості, незрозумілості юридичних норм, які потребують тлумачення чи роз'яснення, а не нормативної конкретизації законодавчим або іншим компетентним органом.
Не є аналогією закону відсилка до регламентації схожих відносин, встановлена законодавчим порядком, наприклад поширення правил про підприємницькі юридичні особи на фізичну особу - підприємця. Тут йдеться не про прогалину в законі, а про особливий юридико-технічний прийом, спосіб регулювання.
2. Під актами цивільного законодавства, якими не врегульовано цивільні відносини, що вимагають застосування аналогії, слід розуміти будь-які нормативно-правові акти, що містять норми цивільного права, зокрема й комплексні акти (наприклад, Земельний кодекс, Господарський кодекс, Закон України "Про фінансові послуги і державне регулювання ринку фінансових послуг" тощо).
3. За аналогією до цивільних відносин можуть застосовуватися лише положення цивільного законодавства. Застосування до цивільних відносин норм інших галузей за аналогією не допускається. У зв'язку з цим в літературі слушно звертається увага на те, що в разі укладення між юридичною особою та громадянином цивільно-правового договору про виконання роботи, застосовувати до цих відносин норми трудового права про охорону праці не можна (оскільки договір не визнано трудовим).
Аналогія цивільного закону і права до нецивільних відносин, також неприпустима. У цьому зв'язку важливо не допускати змішування аналогії закону і права із застосуванням законодавства бланкетними, відсилочними нормами. Зокрема, ст. 130 КЗпП України "Відшкодування шкоди в разі ушкодження здоров'я працівників" передбачає, що такашкода відшкодовується у встановленому законодавством порядку, чим фактично відсилає до відповідних положень ЦК України про відшкодування такого роду шкоди (статті 1195 - 1205 ЦК). В цьому випадку застосування цивільного права за аналогією відсутнє, тут наявне використання норм інших галузей відсилочними нормами.
4. В доктрині звертається увага на можливість можливість конкуренції аналогії і принципів цивільного права, сформульованих у ст. 3 ЦК, позаяк і ці принципи, і аналогія закону використовують за відсутності конкретних правових норм, що регулюють відповідні відносини. У цьому зв'язку обґрунтовується, що аналогія закону не застосовується у випадку наявності відповідних принципів, оскільки останні безпосередньо входять до складу правових норм (хоч і найбільш загального характеру). З таким підходом важко погодитися, оскільки принципи, сформульовані у ст. 3 ЦК, поширюються на всі цивільні відносини, зазвичай не містять достатньо конкретних правил і тому не виключають застосування закону за аналогією. В цьому випадку правильніше стверджувати, що принципи цивільного права не виключають аналогію закону і виступають в ролі загальних правових норм при застосуванні аналогії права.
5. Передбачена принципом свободи договору можливість укладення договорів, не передбачених актами цивільного законодавства, викликає необхідність застосування аналогії щодо відносин, не врегульованих цивільним законодавством. Застосування закону і права за аналогією є складовою механізму реалізації принципу свободи договору. Оскільки принцип свободи договору поширює свою дію як на договірні відносини, так і відносини з односторонніх правочинів, аналогія закону має поширюватися на цивільні відносини, неврегульовані будь-яким правочином.
Аналогія в цивільному праві не застосовується, якщо цивільні відносини [регулятивні] врегульовані актами цивільного законодавства або договором. Однак акти цивільного законодавства можуть застосовуватись за аналогією до правовідносин, що виникають на підставі договорів, у частині відносин неврегульованих цим правочином.
Аналогією закону і права прогалини у врегулюванні цивільних відносин не усуваються за допомогою правових звичаїв. Наявність звичаїв ділового обороту або інших звичаїв, що поширюються на дані відносини, не перешкоджає застосуванню аналогії. Однак закріплення звичаїв в нормах писаного права прирівнює відповідні відносини до врегульованих актами цивільного законодавства, що виключає застосування закону і права за аналогією. Зокрема, у випадку належного затвердження звичаїв ділового обороту в межах повноважень відповідного суб'єкта, наданих йому законом, наприклад, як це передбачено ст. 78 КТМ, акти законодавства не можуть застосовуватись за аналогією до відносин, врегульованих такими звичаями.
6. Правила про застосування закону і права за аналогією використовуються в цивільному праві лише при застосуванні законів. Вони не можуть поширюватися на застосування підзаконних нормативних актів, а наявні в них прогалини не можуть усуватися подібним чином.
У зв'язку з цим додаткових аргументів потребує сформульована в літературі ідея розширеного тлумачення аналогії закону як застосування не лише норм законів, а й інших нормативно-правових актів.
Отже, за аналогією можуть застосовуватися лише положення законів, але не інших (підзаконних) нормативно-правових актів.
7. Усувати прогалини в законі слід виключно шляхом додаткової законотворчості.Оскільки повноцінними джерелами права визнаються лише акти, які видають компетентні правотворчі органи держави, то лише ці органи і мають усувати прогалини. Всі інші державні органи та організації, наукові установи тощо беруть участь у виявленні прогалин, однак не наділені правом їх нормотворчого усунення. А для покладення на суд обов'язку усувати прогалини в законі необхідно наділити його відповідною компетенцією.
У разі якщо законом не встановлено обов'язок застосування закону чи права за аналогією, органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, аналогія права припустима за наявності прогалин у законі, які не усуваються за допомогою аналогії закону (тобто за відсутності норми, яка регулює схожі відносини), а також з дотриманням наведених вище критеріїв. При цьому реальне застосування аналогії права в судовій практиці є надзвичайно рідкісним, виключним випадком.
Зміст аналогії права полягає у визначенні прав та обов'язків сторін правовідношення на основі не конкретних правових норм, а загальних засад і змісту цивільного законодавства, а також вимог добросовісності, розумності і справедливості. Під загальними засадами цивільного законодавства слід розуміти основні принципи цивільно-правового регулювання, а під змістом - галузеві особливості, визначені специфікою предмета і методу цивільного права