42. Зміст цивільного правовідношення.

Зміст цивільного правовідношення може бути охарактеризований з двох позицій — соціальної і юридичної.

Соціальним змістом цивільного правовідношення є те суспільне відношення, юридичною формою якого є цей правовий зв'язок. Змістом цивільного правовідношення можна вважати відповідне цивільне відношення, яке існує між приватними особами І урегульоване нормами цивільного права (законодавства).

Юридичний зміст цивільного правовідношення — це права і обов'язки його суб'єктів (учасників). Оскільки ці права і обов'язки належать суб'єктам конкретних цивільних правовідносин, то нерідко їх називають суб'єктивними цивільними правами і обов'язками, маючи на меті підкреслити ту обставину, що визначає ознаку, якою "цивільне право конкретної особи" відрізняється від "цивільного права в об'єктивному значенні", тобто від трактування цивільного права як галузі права. З точки зору оцінки фактичного відносини правовідносини є лише його форма, але як правове явище воно має свою форму і зміст. Правове відношення, таким чином, реалізує собою в єдності державну (соціальну) та індивідуальну волю.

Подідляємо думку Іоффе О.С. що юридичний зміст цивільних правовідносин становлять суб’єктивні права і обов’язки їх суб’єктів, а матеріальний – ті суспільні відносини, які через відповідні правовідносини одержують своє юридичне закріплення.

М.Д. Єгоров під змістом цивільних правовідносин розуміє взаємодію їх учасників, яка здійснюється відповідно до субєктивнпих прав і обвязків останніх.Обєктом цих правовідносин буде поведінка цих суб’єктів спрямована на різного роду матеріальні та нематеріальні цінності.

Скакун О.Ф. Тлумачить матеріальний зміст як реальні дії з використання і здійснення юридичних прав і суб’єктивних юридичних обов’язків. Фактичну поведінку, що її уповноважений суб’єкт може а зобов’язаний повинен здійснити. Центральним елементом цивільних правовідносин виступає субєкитвне цивільне право. Цивільному суб’єктивному праву кореспондує субяктивнй цивільний обов’язок. Зміст суб цив права розкривається через можливості які покликані забезпечити задоволення відповідгнизх інтересів учасника цив прав відносин. До цих можливостей:

А) Можливіть суб’єкта цп самому діяти у той чи інший спосіб вичняти певні дії як фактичного так і юридичного змісту або утримуватись від них.

Б) Можливість вимагати певної поведінки від зобовязаних осіб.

В) Можливість захищати своє цп або інтерес у формах і у спосіб встановлений законом субєкитвне цивільне право можна визначити не тільки як ви д і міру дозволеної поведінки уповноваженої особи а й як сукупність наданих цій особі правових можливостей покликаних забезпечити якомого повнішу реалізацію її законних інтересів щодо матеріального або нематеріального блага, що є обектом правовідносин у яких вона бере участь. субєкитвне цивільний обов’язок можна визначити як установлений в інтересах повноваженої особи і забезпечений можливістю застосування заходів цивільно- правового захисту, видж і міру належної поведінки зобов’язаної особи. Виділяють обов’язки активного і пасивного типу. Обовзяки активного типу неможливі без персоналізації зобов’язаної особи, чому має передувати відповідний юридичний факт, який зумовлює виникнення правовідносин з чітко визначеними учасниками. Закріплюється і деталізується в нормах зак-ва умовах договорів адміністративних актах, рішеннях суду. Обовязки пасивного типу випливають переважно із норм які визначаю.ться загальний зміст правового статусу учасників цивільни відносин, - так звані абсолютні цивільні обов’язки. ( утримуватися від порушення) Поєднання прав певної сукупності п і о визначає структуру цив правовідносин яка може бути простою складною і комплексною. У простих правовідносинах одному праву уповноваженої особи кореспондує один обов’язок зобовязагного суб’єкта який проте сам не наділений правом вимоги до іншої сторони. Складну структуру має взаємні правовідносини в яких кожна сторона є уповноваженою і зобов’язаною. Комплексною структурою мають правовідносини на підставі договорів змішаного типу і складається з відносин цілісних структурних елементів які здатні констатуювати окремі різновиди самостійних договірних відносин. (Непрямий лізинг).