8. Співвідношення цивільного права з ін. Галузями права

Крім загального( предмет і метод) скажіть ще це

проблеми розмежування ЦП від інших галузей.

сімейне, житлове, сімейне, трудове, господарське право.

Цивільне та господарське право:

17.09.2010 Демченко С.Ф. дисертація.

Л! ця проблема пов’язана із радянським періодом.

концепція господарського права вперше висунута німецьким вченим Гедеманом. у Німеччині існують Торгові кодекси ( Німецьке торгове уложення, але там не прижилась, але позитивно сприйнята радянськими вченими). Стручка, Хойбах – теорія двухсекторного права, на противагу – теорія єдиного господарського права – Гінцбург.

1. цвіль і господарське право – напрями соціалістичного права, всю цивільно – правову систему регулювати цивільним правом, цивільне право не сприймалось взагалі. Це підхід дуже довго зберігався.

2. теорія єдиного господарського права не прижилась, жодного разу не розроблявся проект господарського кодексу.

Роз’яснення ВГСУ. Ці кодекси рівні за юридичною силою. ЦК є загальним, регулює відносини не лише з приводу ФО.

Розподіл в частині поділу ЮО: ЦК – регулює ЮО приватного права, а ГК – ЮО публічного права.

Квебек, Нідерланди відмовляються від дуалізму права. в нас такої традиції не було, тому і не доцільно таку традицію впроваджувати.

Проект скасувати ГК, але він не реалізований.

9. Доктрина про джерела цив права

Джерела цивільного права- це форма вираження цивільно- правових норм, що мають загальнообов’язковий характер. У цивільно-правовій системі України основним джерелом цивільного права є нормативно-правовий акт, а в окремих випадках - також звичай та договір.

Цивільне законодавство - це сукупність нормативно-правових актів різної юридичної сили, які містять цивільно-правові норми. Ієрархія системи нормативно-правових актів обумовлена їх юридичною силою.

До системи цивільного законодавства належать:

1. Конституція України від 28.06.1996 р., у нормах якої закладені засади регулювання відносин власності, особистих немайнових прав, відносин інтелектуальної власності, підприємницької діяльності тощо.

2. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України, прийнятий 16.01.2003 р. (набрав чинності 01.01.2004 р.) Він є кодифікованим (зведеним) законом галузі та основою всієї системи актів цивільного законодавства України.

За структурою даний кодекс складається з 1308 статей, 90 глав, зібраних у шести книгах: книга 1 - Загальні положення; книга 2- Особисті немайнові права фізичних осіб; книга 3 - Право власності та інші речові права; книга 4 - Право інтелектуальної власності; книга 5 - Зобов’язальне право; книга 6 - Спадкове право.

3. Крім Цивільного кодексу України, до системи цивільного законодавства належать і деякі інші кодекси, які містять цивільно-правові норми: Сімейний кодекс України, який визначає правовий режим майна подружжя та порядок укладення шлюбного контракту; Житловий Кодекс - норми, якого регулюють відносини користування житловим приміщенням та передачі його у власність; Земельний кодекс України - визначає правила щодо оренди земельних ділянок, виникнення та реалізація права власності на них.

4. Наступним джерелом цивільного є закони України, норми яких спрямовані на регулювання відповідних цивільно-правових відносин («Про господарські товариства», «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців») та багато інших.

5. Окрему категорію актів цивільного законодавства складають підзаконні нормативно-правові акти Президента та Кабінету Міністрів України.

6. До джерел цивільного законодавства також належать і нормативно- правові акти інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим, тобто ті, які видаються міністерствами та держкомітетами, іншими центральними органами виконавчої влади та регулюють діяльність у певній галузі або правовий статус певних категорій суб’єктів цивільного права.

7. Окреме місце в системі цивільного законодавства займають міжнародні договори, ратифіковані Верховною Радою України, які становлять окрему частину національного законодавства. Міжнародні договори мають пріоритет перед національним законодавством, отже, якщо в міжнародному договорі встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені національним законом, застосовуються правила міжнародного договору (ст. 10 ЦК України).