- •4. Методологія цивільного права в учасних умовах
- •5. Принципи цивільного права
- •6. Функції цивільного права
- •7. Система сучасного цп
- •8. Співвідношення цивільного права з ін. Галузями права
- •9. Доктрина про джерела цив права
- •10. Система сучасного цивільного законодавства України
- •11 Поняття і форми систематиз цз Загальна частина цивільного права
- •12 Проблема гармонізації та уніфікаф цз Укр
- •13 Кодифікація цз
- •2.Концепція першої кодифікації цивільного законодавства в срср
- •3.Цивільний кодекс урср 1922
- •4.Цивільний кодекс урср 1963 р.
- •5.Трансформація концепції цивільного права у незалежній Україні
- •6.Створення нового Цивільного кодексу Україні
- •Структура Цивільного кодексу
- •Сфера регулювання
- •15Судова практика та судові прецеденти як джерела
- •Роль судової практики у формуванні права України
- •Прояви судової практики в України
- •16. Новий Цивільний кодекс України 2003 року: концепція, структура, проблеми реалізації.
- •17. Судова практика та судові прецеденти як джерела цивільного права України.
- •18. Звичай як нове джерело цивільного права України.
- •19. Акти цивільного законодавства і договір.
- •20. Загальна характеристика основних систем приватного права.
- •21. Проблема монізму і дуалізму в приватному праві.
- •22. Загальна характеристика Німецького цивільного уложення 1900
- •23. Загальна характеристика Німецького торгівельного уложення
- •24. Загальна характеристика Цивільного кодексу Нідерландів
- •25. Цивільне законодавство Великої Британії
- •26. Цивільне законодавство сша
- •27. Методологія сучасних цивільно-правових досліджень
- •28. Розвиток науки цивільного права в жовтневу добу
- •29. Розвиток науки цивільного права радянського періоду
- •30. Сучасний розвиток цивілістичної доктрини. Цивілістичні школи України
- •31. Наука цивільного права в кну
- •32. Поняття механізму правового регулювання
- •33. Норми права в механізмі цивільно-правового регулювання.
- •34. Поняття юридичного факту в науці цивільного права.
- •35. Система юридичних фактів в цивільному праві.
- •36. Правочини у новому цку 2003 р.
- •37. Умови дійсності правочину.
- •38. Недійсність правочину, підстави та правові наслідки.
- •39. Вчення про юридичні правовідносини
- •40. Субєкти цивільних правовідносин
- •41. Спірні моменти вчення про об'єкти цивільних правовідносин (
- •42. Зміст цивільного правовідношення.
- •43. Види цивільних правовідносин.
- •44. Примус в цивільному праві
- •45. Застосування цивільних законів за аналогією
- •46. Способи цивільно-правових норм
- •47 Особливості тлумачення односторонніх правочинів та договорів
- •48. Вчення про особисті немайнові права : історія та сучасність
- •49. Поняття та ознаки особистих немайнових прав
- •50. Класифікація особистих немайнових прав
- •51. Захист персональних даних
- •52. Загальна характеристика речових прав
- •53. Вчення про право власності
- •54. Субєкти права власності
- •57. Право власності юридичних осіб.
- •58. Право власності держави.
- •59. Довірча власність.
- •60. Захист права власності.
- •61. Речові права на чуже майно.
- •62. Обмеження права власності. Поняття номінального власника.
- •63. Загальна характеристика вчення про зобов'язання.
- •64. Поняття та правова природа зобов'язання в цивільному праві України.
- •65. Систематизація цивільно-правових зобовязань у науці цивільного права?
- •66. Договірні та недоговірні зобовязання
- •67.Множинність осіб у зобовязанні. Види множинності
- •68. Додаткові (акцесорні) зобвязання ?
- •69.Виконання зобовязань: поняття, стадіі, принципи
- •70. Характеристика суброгації в зобовязальному праві ?
- •71. Правова природа і місце корпоративних правовідносин
- •72. Корпоративні правовідносини як цивільно правові : проблемні питання
- •73.Проблеми субєктного складу коропоративних правовідносин
- •74. Місце спадкового права в цивільному права України
- •75. Форма і зміст заповіту. Обов’язкова частина у спадщині.
- •76. Спадкування за законом.
- •77. Поняття та ознаки сім’ї та шлюбу.
- •78. Фактичні шлюбні відносини в ск України.
- •79. Поняття та види правових режимів майна подружжя.
- •80. Теоретичні та практичні проблеми поділу майна подружжя.
- •81.Поняття та характеристика аліментних відносин. Особливості стягнення аліментів на дітей: теоретичні та практичні аспекти.
- •82. Договірне регулювання майнових відносин у сім’ї. Загальна характеристика договорів передбачених у ск України.
- •83. Правовий статус фізичної особи-підприємця
- •84. Поняття і ознаки юридичної особи і сучасному цивільному законодавстві і доктрині. Інститут юридичної особи в новому цку 2003 року.
- •2. Майнова самостійність юридичної особи припускає наявність у юридичної особи майна, що виділене і враховується окремо від майна засновників цієї юридичної особи та від майна інших власників.
- •3. Важливою ознакою юридичної особи є наявність у неї цивільної правоздатності і дієздатності (правосуб'єктності) або здатності брати участь у цивільному обігу від свого імені.
- •4. Результатом майнової відокремленості юридичної особи та її участі від свого імені у цивільному обігу є визнання за нею здатності відповідати за прийнятими на себе зобов'язаннями.
- •85. Підприємницькі товариства, їх види та правовий статус. Здійснення підприємницької діяльності непідприємницькими товариствами і установами.
приватне право, поняття та ознаки
Привáтне пр́аво— це сукупність правових норм різних галузей права (підсистема), предметом регулювання яких є відносини у сфері приватних, індивідуальних інтересів юридично рівних суб'єктів за допомогою переважно диспозитивного методу регулювання.
До приватного права відносять насамперед норми цивільного права. Тут юридичний пріоритет (на відміну від норм публічного права) у питаннях реалізації приватних інтересів, ініціатива залежить від волі приватних осіб, громадян, їх об'єднань, недержавних суб'єктів господарювання, а регулювання відбувається на засадах координації, тобто за принципами юридичної рівності, автономії таких суб'єктів.
Приватне право має велике значення в забезпеченні свободи автономної особи, незалежності і самостійності приватних осіб і тому є умовою і гарантом розвитку ринкової економіки, демократії, громадянського суспільства. Воно охоплює відносини, учасники яких не володіють ніякою примусовою владою один щодо одного, а, більш того, відокремленні від державної влади і тому є «приватними».
До ознак приватного права можна віднести такі:
Його галузі регулюють рівносторонні відносини між рівними, юридично непідпорядкованими суб'єктами.
Його норми спрямовані на регулювання відносин, в яких суб'єкти задовольняють приватний (особистий, недержавний) інтерес.
За своїм призначенням воно визначає сферу свободи індивіда і створено для її реалізації ( а державно-правовий порядок створюється засобами публічного права для забезпечення, охорони, захисту відновлення прав і свобод особи, яка задовольняє приватні інтереси у сфері, що є вільною від необґрунтованого державного втручання).
Суб'єкти самостійно здійснюють волевиявлення. Це означає, що приватно правові відносини можуть регулюватися, і відповідні права та обов'язки сторін можуть встановлюватися декількома суб'єктами за їх власною ініціативою. При цьому застосовується договірна форма встановлення суб'єктивних прав і обов'язків.
Використовується диспозитивний метод, децентралізований, що означає координаційні способи впливу, придатні для регулювання горизонтальний відносин між юридично рівними особами. Головним правовим інструментарієм таких галузей виступає дозвіл. Основним типом правого регулювання ж загальнодозвільний )суб'єкти правомочні в приватноправовій сфері робити все, крім того, що прямо заборонено законом).
Відносини між суб'єктами приватного права мають як майновий, так і немайновий, особистий характер.
2.критерії розмежування приватного ы публічного права
Держава в приватних відносинах може існувати чи бути відсутньою,
питання розмежування приватного та публічного права – Ульпіан – критерій інтересу. цивільне право поділялось на публічне і приватне
публічне – те, що відноситься до інтересів держави,
приватне – те, що відноситься до інтересів особи.
Підходів до критеріїв розмежування було досить багато. Черепахін – класифікація ідей стосовна поділу права на публічне і приватне на 2 групи:
1. матеріальний (теорії):
2. формальний критерій (теорії).
Представники матеріальних теорій:виходять із змісту відносин, що є предметом публічного, а які приватного права.
Представники формальних теорій критерій – засоби чи способи правового регулювання, увага на форму, а не на зміст.
Матеріальні:
а) в основу диференціації покладено суб’єктний склад: якщо ФО, згодом корпорації – приватне право, Держава – публічне право. Це підхід практикувався, але не став загальновизнаним.
б) інтереси: майнові або особисті, майнові регулюються приватним правом, а особисті – публічним. Ця теорія була актуальною до сучасного етапу, переважала над теорією а).
2. формальні теорії
а) теорія захисту: публічне право – охороняється за ініціативою державної влади (адміністративне, фінансове, кримінальне), а приватне – за ініціативою приватної особи ( цивільне, сімейне, земельне, трудове в сучасному праві). цей критерій враховує стан порушення прав.
б) теорія статусу суб’єктів: різниця у статусі суб’єктів ПВ: приватне право регулює відносини, що виникають між рівними суб’єктами, а у відносинах, що регулюються публічним правом держава має владу над контрагентами, диктує волю іншим суб’єктам правовідносин, це відносини влади та підпорядкування.
Більшу актуальність мають формальні торії.
Покровський «Основные проблемы гражданского права», 1917 опублікована - критерії розмежування публічного та приватного права.
в 19 ст. дуже багато теорій – тому хотіли відмовитись, в кожного своя позиція, істини не віднайти, універсального критерію немає, стан наукової втоми у цій галузі.
3. предмет цивільно правового регулювання, особливості сучасного підходу
Предметом цивільного права є:
а) майнові відносини, тобто відносини, що виникають з приводу належності, користування і переходу майна (законодавець визначає правомочність власника, регулює відносини, пов'язані з оплатою (купівля-продаж, міна) та безоплатною передачею майна (дарування, спадкування);
б) особисті немайнові відносини, тобто відносини, об'єктом яких виступають нематеріальні блага, які не можна відділити від особи (честь, гідність, ділова репутація);
в) відносини інтелектуальної власності, тобто відносини, що виникають при реалізації особами своїх авторських прав чи права промислової власності.
Більшість авторів включає відносини інтелектуальної власності у склад особистих немайнових відносин.
4. Методологія цивільного права в учасних умовах
Метод цивільно-правового регулювання - це сукупність специфічних засобів впливу на учасників цивільних відносин, які характеризуються юридичною рівністю сторін, а також можливістю врегулювання цих відносин останніх, на свій погляд, за винятками які є встановленими цивільним законодавством.
Цей метод отримав назву - метод диспозитивності.
Метод диспозитивності характеризується низькою особливостей, якими є :
1) юридична рівність суб’єктів цивільного права - усі учасники цивільних правовідносин є юридично незалежними, самостійними та непідвладними один одному;
2) диспозитивність суб’єктів - самостійно визначають характер своїх відносин у межах чинного законодавства, здійснюють свої права на власний розсуд, самостійно обираючи найбільш доцільний варіант поведінки;
3) вільне волевиявлення суб’єктів означає самостійну, на власний майновий ризик діяльність, спрямовану на задоволення прав та інтересів суб’єктів;
4) майновий характер цивільно-правової відповідальності полягає в обов’язку правопорушника відшкодувати збитки, завдані іншій особі в повному розмірі та майновій (грошовій) формі.
5. Принципи цивільного права
Принципи права –загальні засади цивільного законодавства, закріплені в ЦК, неможливо передбачити всі види правовідносин, які є динамічними, принципи були закріплені для договірного права, а не для всього ЦК, потім були перенесені в загальні положення,
новітні принципи, які були предметом нещодавніх досліджень:
принципи договірного права: добросовісність, розумність Бондар «Договірні зобов’язання в ЦП», ст. 109 – 135, принцип свободи договору 38 – 49,
Бербено «Проблеми договірного права в Україні»,
3.. Функції цивільного права.
Л! слід виділяти компенсаційну: через неї виявляється особливість ЦП (адже регулятивна, охоронна, захисна функції притаманні багатьом галузям права). Суть цієї функції: особа, яка порушила суб’єктивні права,
6. Функції цивільного права
Фуннкції цп- це певні напрямки впливу цив.-прав. норм, обумовлені змістом суспільних відносин (власності товарно-грошових, особистих немайнових), що включені до предмета цивільно-правового регулювання.
Ф. 1) регулятивна; 2) охоронна; 3) попереджувально-виховна; 4) попередж.-но-стимулююча.
1) – забезпечує врегулювання нормами цивіл. права відносин власності, товарно-грошових а також особисто немайнових.
2) – забезпечує захист порушених суб’єктивних майнових і особистих прав.
3) – тісно пов’язана з охоронною. Може здійснюватися лиш відносно правопорушників, чия поведінка заслуговує на засудження.
4) – зміст полягає в стимулюванні різними цив.-прав. засобами; необхідної суспільству і державі поведінки громад. та організацій.
7. Система сучасного цп
норма – інститут – підгалузь – система ЦП (пандектна)
пандектна система ЦП ( в Німеччині): ЗЧ і ОЧ
норма права – інститут - сукупність схожих норм права (правочинів, позовної давності, представництва, власності, зобов’язань). У ЦП побудова лише за допомогою інститутів і галузей – недостатньо, тому виокремлюють підгалузі – договірне (зобов’язальне), на сьогодні говорять про підгалузь права власності.
В рамках самого зобов’язальна права поділяється на ЗЧ і ОЧ, ЗЧ: забезпечення виконання зобов’язань, виконання, припинення, ОЧ: договірні конструкції (різні види договорів), делікти (з правомірних дій ( публічна обіцянка винагороди), так неправомірних ( заподіяння шкоди).
До ЗЧ:
• інститут суб’єктів (інститут осіб),
• інститут об’єктів,
• інститут правочинів,
• представництва,
• позовної давності,
До ОЧ:
• права власності,
• особистих немайнових прав,
• речових прав,
• інститут ІВ,
• договірного права,
• не договірних зобов’язань,
• інститути спадкового права.
Особливість пандектної системи: всі норми, які містяться в ЗЧ стосуються всіх інших інститутів: Напр., інститут правочинів стосується всіх договорів, що знаходяться в ОС, інституту спадкування, правочини ПІВ; застосовуючи норми