9.5. Зовнішня культура юриста

Зовнішня культура юриста — це ступінь дотримання юристом статутних вимог щодо зовнішнього вигляду, мови, поведінки, а також уміння проявити службовий етикет, морально-професійні дії та юридичне милосердя.

Компоненти:службовий (юридичний) етикет, етика юридичного ненасильства, юридичне милосердя, стиль поведінки, ритуальна культура, спілкування з різними категоріями людей, культура мови, стримання критики, особисте життя юриста.

Принципи:порядність, чуйність, людяність, діловитість, працелюбність, ретельність, тактовність, стриманість, скромність, самоконтроль, єдність прав і обов’язків, захист суб’єктивних прав юриста, презумпція невинуватості юриста, дотримання встановленої субординації, ненасильство, тональність, тактовність, товаристськість, гостинність.

Функції:узагальнення компонентів юридичної деонтології, формування службового етикету юридичної діяльності (управлінська функція, оцінна функція, виховна функція, пізнавальна функція), створення підґрунтя культури професійних дій, вироблення основ професійно-етичного кодексу юриста у сферах професійної діяльності, спілкування й особистого життя.

Довідка:зовнішня культура це не окремий, самостійний вид загальної (соціальної) культури, а категорія, яка визначається практично усіма видами культур.

Службовий етикет юриста — це традиційно встановлена у державних, громадських або приватних організаціях і закріплена у нормативних актах форма виконання службових обов’язків. Етика юридичного ненасильства — це система професійних духовно-моральних поглядів, відчуттів, переконань стосовно правопорушника, а також усвідомлення правником духовно-моральної та правової відповідальності за перевищення своїх повноважень.

Звідси:законом життя юристів мають бути елементарні норми загальнолюдської моралі, які сформувалися історично, регулюють людські відносини на засадах взаємної поваги, гуманності, спрведливості.

Примітка:службовий етикет юриста необхідний для забезпечення належного державного режиму як способу здійснення державної влади.

Нюанс: зовнішня культура юриста безпосередньо не залежить від його професійних знань, умінь та навичок.

9.6. Вогнепальна культура окремих юристів

Вогнепальна культура працівника міліції – це обґрунтованість юридичної процедури, з поєднання знань тактико-технічної характеристики вогнепальної зброї і прицільної снайперської стрільби з правовою оцінкою суспільно небезпечних ситуацій, а також навички застосування зброї з метою припинення злочинних діянь.

Компоненти:юридична процедура реалізації права, духовний механізм дії права, психологічний механізм дії права, моральний механізм дії права, значення тактико-технічних характеристик та прицільної снайперської стрільби, техніка безпеки, надання необхідної медичної допомоги потерпілому.

Принципи: боротьба за законність, підвищена відповідальність, безпомилковість, швидкість реагування, культура професійних рухів, техніка безпеки, тренувальність.

Функції:ефективне регулювання перебігом подій у правовому явищі, правове застереження від проявів надмірних повноважень, поліпшення дій механізму правового регулювання, вироблення юридичної тактики застосування вогнепальної зброї, збільшення законних методів правового впливу.

Довідка:вогнепальна зброя — це зброя, в які для вильоту кулі (снаряда) з каналу ствола використовується енергія хімічного розкладу вибухових речовин (наприклад, пороху). Сучасна вогнепальна зброя поділяється на артилерійську, призначену для зруйнування об’єктів, розташованих на значній віддалі або в укриттях, на стрілецьку (пістолети, автомати, гвинтівки, кулемети та ін.) — для знищення відкрито розташованих цілей. Розрізняють також індивідуальну та ґрунтову вогнепальну зброю.

Звідси:застосування зброї — це важлива форма реалізації правових норм і ступеня управлінської діяльності. Імпульсивна та вольова правоохоронна діяльність працівників міліції повинна регулюватися правовим контролем реалізації норм щодо вогнепальної зброї.

Примітка:1) вогнепальна зброя — смертельний засіб, і працівник міліції зобов’язаний професійно опанувати усі складові механізму дії не тільки закріпленої табельної, а й інших видів зброї, яка є на озброєнні органів внутрішніх справ.

2) Принцип техніки безпеки — це необхідний атрибут розумового та фізичного аспектів правозастосування і є похідною нормою для працівника міліції, свідченням його високого професіоналізму.

Нюанс:юридична процедура у вогнепальній культурі — явище вимушене і працівник міліції не має права одноосібно здійснювати правосуддя.