51. Новоаттична комедія: генеза і художня природа. Порівняльна характеристика давньоаттичної і новоаттичної комедії.

Генеза: після зникнення давньої аттичної комедії з поч 4 ст до н е була короткий час середня комедія (міфологічно-пародійні і побутові теми; Антіфан і Алексід), потім – новоаттична комедія, що завершила процес розвитку драматичного мистецтва в Афінах. Найпоширеніший жанр доби еллінізму. Потрапляє на римську сцену, зв'язує мистецтво Древньої Греції й пізніших століть. Пішла шляхом максимального наближення до життя, зображення реально-типових подій та персонажів. Звертається до побуту, типового, пересічного, сімейного. "Я людина й думаю, що ніщо людське мені не чуже" (Теренцій). 2 гол. теми – визволення дівчини з рук лихваря-звідника, тема загубленої (або підкинутої), а пізніше знайденої дитини.

Порівняльна характеристика: відмінності новоатт. комедії. 1) відсутність високого суспільного звучання, політичної злободенності; 2) зникають фантастичні елементи; 3) до мінімуму зведене особисте глузування; 4) звертається до загальнолюдського змісту й відходить від злободенних проблем.; 5) якщо в трагедії Евріпіда є тенденція до включення комедійних елементів і жарту, інтриги (наближається до побутової драми), то н-а комедія позбавляється відверто комедійних засобів і включає драматичні елементи (але також наближається до побутової драми); 6) майже цілком відмовляється від казково-міфологічних і політичних сюжетів (сюжет міфу перетворюється на побутовий); 7) давню комедію називали політичною, нову - родинно-побутовою (бо ця тема – єдино нейтральна в нових умовах життя); 8) зникає уїдлива сатира, що замінюється на доброзичливе викриття людських вад: 9) відхід від гострої соціально-політичної критики, натомість – заглиблення в побутові відносини людини, ідеалізація дійсності (тому соц чи сусп суперечності вуалюються, звузилося коло тем); 10) поява сталих комедійних типів: закоханий юнак, хвальковитий воїн, старий батько і мати юнака, лихвар-звідник, гетера, дівчина, в яку закоханий юнак, раб юнака, служниця або годувальниця, парасит; 11) глядачів більше цікавили не знайомі маски, сюжет, а розвиток інтгири (значну роль у розв’язанні якої відігравав випадок); 11) поглиблена психологічна розробка характерів героїв (на відміну від давньої комед.); 12) маски стають більш індивідуалізованими; 13) у діалогах вже відсутні колишні «вольності», брутальність і простодушність народна (які були у давн. ком.); 14)філантропічна, благородна мета, намагання підтримати людину, надати віри в себе, довести, що вона – вінець творіння; 15) навіть у негат персонажів – позит риси; 16) нова комедія серйозна, ігнорує елементи буфонади (грубого комізму), герої поводять себе стриманіше. 17) гумор набуває більш інтелектуального характеру; 18) більше зворушливих сцен, ніж комедійних елементів: 19) хор зберігався лише в силу традиції, мінімально, участі в дії не брав (з’являвся лише між актами комедії); 20) маски вже нагадують нормальне людське обличчя.