Вербець МЕТОДИКА ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ПРОВЕДЕННЯ СОЦІОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

моніторингу в діяльності навчальних закладів та установ, державних інституцій молодіжного спрямування, здійснення діагностики екологічних, економічних, соціальних та психологічних проблем дозволяє досить оперативно вносити корективи у виховний процес, підвищити активність молоді у процесах спілкування, пізнання, естетично та інформаційно насиченого дозвілля.

13.Моніторинг як метод постійного спостереження за навчальновиховним процесом та фіксацією емпіричної інформації з метою порівняння базових і нормативних показників й попередження небажаних відхилень у процесах пізнання, спілкування та дозвілля учнівської та студентської молоді використовується в різних галузях соціальної практики.

Моніторинг набуває поширення в екології, економіці, політології, соціології, педагогіці та інших наукових галузях. Він дозволяє відстежувати динаміку прояву соціальних орієнтацій та установок різних соціально-демографічних груп населення, здійснювати діагностику проявів політичної активності електорату, вимірювати ступінь соціальнопсихологічної напруженості в різних регіонах країни.

14.За допомогою методики соціально-педагогічного моніторингу в дослідженні можна емпірично визначити показники та індекси ефективної дієвості різних компонентів навчально-виховного процесу та результативності педагогічних дій. При цьому налагоджується зворотний зв’язок між соціально-педагогічною системою та іншими елементами соціальної структури суспільства, формується адекватний рівень презентації та засвоєння навчального матеріалу.

15.Соціально-педагогічний моніторинг дозволяє визначити ступінь дисперсії (відхилення) між запланованими параметрами навчальновиховної моделі та реально отриманими результатами рівня успішності навчання, мотивації здобуття умінь та навичок, зусиль у професійній самовизначеності суб’єктів навчально-виховного процесу.

16.Універсальність методики соціально-педагогічного моніторингу дозволяє його впровадження в діяльність загальноосвітньої школи, ВНЗ та інших соціальних інститутів освіти і виховання з метою подальшого розвитку здібностей студентської молоді, умінь займатися самоосвітою та самовдосконаленням й розбудовувати інноваційні морально-етичні моделі соціальної взаємодії.

17.Визначення та апробування інтегрованого емпіричного індексу рівня соціального, інтелектуального та духовно-творчого потенціалу, його зрілість, динаміка й варіативність у відповідності до трансформаційних процесів соціокультурного простору дозволяє проводити порівняльний аналіз сформованості ресурсного потенціалу особистості (рівня запитів, потреб, інтересів, життєвих планів, професійних знань, умінь та навиків,

121

соціальної активності тощо) та здійснювати моніторинг динаміки й ефективності морально-етичного виховання молоді, результативності впливу на рівень соціального самопочуття й оптимізму молодого покоління.

18.Феномен молоді в багатьох психологічних парадигмах репрезентується як динамічний, цілісний та розвиваючий елемент соціальної організації. Молодь є не лише об’єктом для різних соціальних інститутів, але й саме молодіжне середовище є активним та самодостатнім суб’єктом, який виступає поліфункціональним феноменом у створенні, поширенні та розподіленні соціальної інформації за допомогою тих чи інших форм пізнання, спілкування та діяльності.

19.Процеси становлення, функціонування та розвитку студентської молоді підлягають аналізові насамперед тому, що вона є суб’єктом різних соціальних формувань, володіє інваріантними властивостями, має досить складну структуру й перебуває під дією ентропійних процесів соціуму. У сучасному молодіжному середовищі інтенсивно відбуваються процеси створення, функціонування, розподілення та поширення цінностей духовної культури. Разом з тим, молодь, як специфічна соціальнодемографічна група виконує функцію координації діяльності різних соціальних інститутів у формуванні багатоканальної системи потреб, інтересів та цінностей особистості та їх задоволення.

20.Важлива вимога сьогодення – цілеспрямоване формування та задоволення потреб молоді в пізнанні, спілкуванні та морально-етичній діяльності, що може здійснюватися в міжособистісних, групових та масових формах прямого й опосередкованого характеру. Практика підтверджує, що необхідною умовою у процесі здобуття студентами навиків та умінь є інтелектуально-пізнавальна діяльність та активна участь молоді в соціально-політичній, економічній та соціокультурній діяльності.

21.Для більш ефективного соціологічного аналізу умов функціонування духовної культури та видів художньої творчості студентської молоді варто використовувати широкий спектр методик, технологій та інструментарію, що дозволяє отримати широку та репрезентативну соціальну інформацію й оперативно вносити корективи в діяльність соціальних інститутів виховання, які функціонують у галузі освіти, науки та культури: ВНЗ, соціальні служби молоді, центри дозвілля, аматорські колективи та недержавні громадські молодіжні організації й об’єднання.

Література

1.Головаха Е.И., Панина Н.В. Интегральный индекс социального самочувствия (ИИСС): конструирование и применение социологического теста в массовых опросах. – К.: Институт

122

социологии НАНУ, 1997. – С. 14-15.

2.Вербець В.В. Соціально-педагогічний моніторинг у вузі: методологія, методика, організація: Монографія. – Рівне: РДГУ, 2002. – 309 с.

3.Київ 2003 через ОРГУС /Досвід цифрового виміру довкілля України у часі та просторі. – К.: ІАФ „ЕКСОР”, 2003. – С. 5; Див.: Деклараційний патент України на винахід № 36881-А „Спосіб кластерно-спектральної діагностики множини технічних об’єктів”. Від

16.04.2001. Бюл. №3.

4.Леся Українка. Дим / Твори в двох томах. – Т.1. – К.: Наукова думка, 1986. – С. 223.

5.Вербець В.В. Методологія та методика соціологічних досліджень. – Острог, 2001. – 185 с.; Вербець В.В. Соціологія: теоретичні та методичні аспекти: Навч. метод. посіб./ Рівне: РДГУ, 2005. – 202 с.; Вербець В.В. Педагогічна діагностика формування духовно-творчого потенціалу студентської молоді: Монографія. – Острог-Рівне: РДГУ, 2005. – 383 с.

Додаткова література

1.Андреенков В.Г. Сотникова Г.Н. Телефонное интервью. – М.: Наука, 1989.

2.Большой толковый словарь. (COLLINS). – М.: BERE-АСТ, 1999. – Т.2.

3.Бутенко И.А. Анкетный опрос как общение социолога с

респондентом. – М.: Наука, 1989.

Волович В.И. Надежность информации в социологическом исследовании.

– К.: Наук.думка, 1974.

Гласс Дж., Стенли Дж. Статистические методы в педагогике и психологии. – М.: Прогресс, 1976.

Гречихин Г.Л. Лекции по методике и технике социологических исследований. – М.: Изд-во МГУ, 1988.

Давыдюк Г.П. Прикладная социология. – Минск: Вышейш.шк.,1979. Докторов Б.З. О надежности измерения в социологических исследованиях.

– Л.: Наука, 1979.

Здравомыслов А.Г. Методология и процедуры социологических исследований. – М.: Мысль, 1969.

Как провести социологическое исследование / Под ред. М.К.Горшкова, Ф.Э.Шереги. – М.: Политиздат, 1990.

Кокрен У. Методы выборочного исследования. – М.: Прогресс,1976. Математические методы анализа и интерпретации социологических

данных. – М.: Наука, 1989.

Морено Дж. Социометрия. – М.: Изд-во иностр. лит., 1958.

Ноэль Э. Массовые опросы: введение в методику демоскопии. – М.: Прогресс, 1978.

123

Паниотто В.И. Качество социологической информации (методы оценки и процедура обеспечения). – К.: Наук. Думка, 1986.

Паниотто В.И., Максименко В.С. Количественные методы в социологических исследованиях. – К.: Наук. Думка, 1982.

Паніна Н.В. Технологія соціологічного дослідження: Курс лекцій. – К.:

Наук. Думка, 1996. – 232 с.

Рабочая книга социолога. – М.: Наука, 1983.

Рукавишников В.О., Паниотто В.И., Чурилов Н.Н. Опросы населения. –

М.: Наука, 1984.

Савельєв В.П. Методичні рекомендації до вивчення теми „Методологія і методика соціологічних досліджень”. – К., 1990. – 20 с.

Саганенко Г.И. Надежность результатов социологических исследований. –

Л.: Наука, 1983.

Современная западная социология: Словарь. – М.: Политиздат, 1990. Социологический энциклопедический словарь / Под ред. Г.В.Осипова. –

М., 1998.

Соціологія: короткий енциклопедичний словник / За ред. В.І.Воловича. – К.: Укр. центр.духовної культури, 1998.

Статистические методы анализа информации в социологических исследованиях. – М.: Наука, 1979.

Типология и классификация в социологических исследованиях. – М.:

Наука, 1982.

Чурилов Н.Н. Проектирование выборочного социологического исследования. – К.: Наук. думка, 1986.

Экспертные оценки в социологических исследованиях. – К.: Наук.думка, 1990.

Ядов В.А. Социологическое исследование: методология, программа, методы. – М.: Наука, 1986.

30.Ядов В.А. Стратегия социологического исследования. Описание, объяснение, понимание социальной реальности. – М.: Наука, 1998.

124

ДОДАТКИ

Додаток 1

Кінцева оцінка курсу

1.Позначте, будь ласка, на шкалах нижче:

2.Почуття, які я маю щодо практичних занять є такими

________________

3.Частина занять, яка мені найбільше сподобалася __________________

4.Частина занять, яка мені найменше сподобалася __________________

5.Частина занять, яку я зможу найбільше використати у своїй роботі

____________________________________________________________

6.Частина занять, яку я зможу найменше використати _______________

7.Інші коментарі (пропозиції, зауваження тощо) ____________________

Додаток 2

Програма соціологічного дослідження

1.Методологічна (теоретична) частина:

1.1.Обґрунтування актуальності проблеми.

1.2.Визначення мети та завдань дослідження.

1.3.З’ясування об’єкта та предмета дослідження.

1.4.Уточнення основних понять дослідження (Глосарій).

1.5.Аналіз зв’язків та залежностей між явищами.

1.6.Формулювання гіпотез дослідження.

125

2.Методика, техніка та робочий план дослідження:

2.1.Визначення базових об’єктів дослідження.

2.2.Аналіз методів емпіричного дослідження.

2.3.Формування вибіркової сукупності.

2.4.Основні принципи збору, аналізу та інтерпретації емпіричної інформації.

3.Організація та проведення дослідження:

3.1.Перевірка програми дослідження на репрезентативність, валідність, стійкість та надійність результатів.

3.2.Проведення інструктажу інтерв’юерів.

3.3.Організація пілотажного дослідження.

3.4.Доповнення програми та методики дослідження.

3.5.Масовий збір інформації.

3.6.Контроль та обробка емпіричної інформації.

3.7.Теоретична та графічна інтерпретація результатів дослідження.

3.8.Формулювання практичних рекомендацій.

3.9.Упровадження рекомендацій у діяльність соціальних інститутів.

Додаток 3

Зразки гіпотез наукових розвідок

Ханенко В.С. Проблема гуманізації виховання в контексті розвитку польської педагогіки міжвоєнного періоду (1918–1939 рр.). Автореф. дис. канд. пед. наук. – 13.00.01 – теорія та історія педагогіки. – Луганськ, 1997.

– С.2.

„…основним джерелом виникнення, становлення і розвитку головних теоретичних орієнтацій та педагогічних систем у польській педагогіці міжвоєнного періоду слугували філософські, психологічні, соціологічні ідеї як світової, так і національної науки;

-осмислення філософських, психологічних, соціологічних аспектів виховання в педагогічних системах та концепціях Я.Корчака, Г.Ровіда, С.Гессена, Б.Наврочинського, Б.Суходольського сприятиме глибокому розумінню проблематики гуманізації виховання;

-систематизація ідей гуманізації виховання, що міститься в працях польських педагогів згаданого періоду, дасть можливість створення цілісної психолого-педагогічної системи виховання в Польщі та Україні в процесі цивілізаційних та культурних змін;

-визначення змісту та особливостей реалізації виховних ідеалів сприятиме узгодженню гуманістичного виховання з теорією виховання”.

126

Паращевін М.А. Інтегративна функція релігії як соціального інституту в суспільстві: історико-соціологічний аналіз. – Автореф. дис.

канд. соціолог. наук – 22.00.01.– Київ, 2001.– С.4-5.

„...На основі аналізу соціологічних теорій функціонування релігії як соціального інституту доводиться, що релігія сприяє соціальній інтеграції двома основними взаємопов’язаними і взаємозалежними шляхами – світоглядно-психічними та організаційно-інституційними.

Продемонстровано, що релігія здатна сприяти соціальній інтеграції індивідуально-психологічним шляхом, через формування індивіда, виховання, соціалізацію на основі певного комплексу цінностей, створення певних психічних станів, сприятливих для об’єднання індивідів в солідарні групи, і шляхом організаційно-інституційним, через безпосередній тиск в напрямі інтеграції з боку тих релігійних організацій, до яких належить індивід чи група.

Використовуючи визначення механізмів і шляхів інтегративного впливу релігії в суспільстві і співвідношення їх із сьогоденням, можна стверджувати, що сьогодні релігія здатна виступати інтегруючою силою в дуже обмежених масштабах. Інтегративний вплив, який здійснювали релігійні організації, значною мірою перебрали на себе інші соціальні організації (політичні, економічні, освітні), а індивідуально-психологічну інтеграцію членів суспільства здійснює головним чином загальна культурна система, яка на сьогодні в основному позбавлена релігійного забарвлення.”

Григорчук Л.І. Формування готовності слухачів факультету довузівської підготовки до навчання у вищому технічному закладі освіти.

– Автореф. дисерт. канд. пед. наук. – 13.00.04. – Тернопіль, 2000. – С. 2. „...готовність слухачів факультету довузівської підготовки

сформується, якщо їх підготовка буде здійснюватись за орієнтованою на майбутню навчальну діяльність студента ВТНЗ методикою, яка передбачає комплексний підхід до формування синтезу змісту шкільних програм і вимог ВТНЗ за рівнем їх засвоєння, організаційними формами, методами та видами навчання абітурієнта; формування вищих рівнів пізнавальної активності й організаційно методичної самостійності”.

Пенькова О.О. Реклама як засіб соціально-педагогічного орієнтування молоді на культурно-мистецькі послуги. – Автореф. дисерт.

канд. пед. наук. – 13.00.05. – Київ, 1998. – С.4.

„...ефективність виховання у молоді потреби у культурномистецьких послугах значною мірою залежить від систематичного рекламування цих послуг на загальнонаціональному, місцевому та інституційному рівнях, що ґрунтуються на новітніх технологіях її створення та поширення, художньої довершеності та варіативності змісту,

127

6Проведення інструктажу інтерв’юерів та організація збору емпіричної інформації.

7Кодування, групування та ранжування емпіричної інформації – первинний аналіз результатів дослідження.

8Обробка інформації на ПК, одномірний та багатомірний аналіз, факторний, кластерний, кореляційний аналіз змінних тощо.

9Підготовка звіту про проведене соціологічне дослідження.

10Формулювання практичних рекомендацій та підготовка результатів дослідження до публікації в засобах масової інформації.

11Впровадження результатів дослідження в діяльність соціальних інститутів.

12Організація та проведення порівняльних соціологічних досліджень (соціальний моніторинг).

Додаток 5

План заходів для здійснення соціологічного дослідження

1.Призначення керівника дослідження та виконавців (збір, класифікація та обробка емпіричної інформації).

2.Розподіл соціологічного дослідження на окремі етапи.

3.Установлення термінів щодо розробки методик, їх апробації в пілотажному дослідженні.

4.Організація тиражування інструментарію дослідження (анкет, експертних листків, протоколів спостереження тощо).

5.Визначення термінів збору емпіричної інформації (початок-кінець) та способів контролю за достовірністю результатів опитування.

6.Визначення місця та термінів математичної обробки (початок-кінець) матеріалів дослідження.

7.Встановлення способів кодування, шифрування емпіричної інформації та обробки за допомогою комп’ютерних технологій.

8.Визначення форм підсумкових елементів дослідження (звіт, аналітична записка, тези, доповідь тощо).

9.Складання кошторису витрат на проведення соціологічного дослідження.

10.Організація навчання інтерв’юерів.

129

Додаток 6

Макет програми соціологічного дослідження

1.Проблемна ситуація

А– практична (соціальна, предметна)

Соціальне протиріччя, яке вимагає цілеспрямованих дій щодо його вирішення (зняття).

Суперечність між рівними правами молоді у виборі професії та нерівними соціальними можливостями реалізації цих прав.

Б – наукова (пізнавальна, гносеологічна)

Відсутність теоретичних та емпіричних уявлень щодо механізмів розвитку соціального протиріччя чи способів дії на нього.

Відсутність інформації щодо чинників, які впливають на вибір професії.

2.Дослідницька проблема

Частина чи певний аспект проблемної ситуації, яка вимагає вивчення та аналізу, а також визначення тенденцій розвитку протиріччя (або його окремих частин, елементів).

Необхідність отримати надійні емпіричні результати, які свідчать про наявність відмінностей між запитами, життєвими планами випускників за рівнем їх задоволення залежно від соціальних умов.

3.Об’єкт дослідження

Об’єкт дослідження – сфера соціальної дійсності, яка містить у собі певну суперечність, або напрямок процесу пізнання.

Об’єктом можуть виступати випускники середніх шкіл у ситуації вибору професії та майбутнього працевлаштування.

4.Предмет дослідження

Ознаки, певні сторони об’єкта дослідження, які мають у собі соціальні суперечності та вивчаються й аналізуються.

Співвідношення між планами випускників та можливостями їх реалізації в реальному житті.

5. Мета дослідження (кінцевий результат наукового аналізу проблеми)

А – Теоретична – опис чи пояснення соціального явища.

Б – Прикладна – практичні рекомендації щодо вирішення соціальних суперечностей.

Теоретико-прикладна. Дати опис явища (вибору професії), реалізації потреб, визначити взаємозв’язок із соціальними факторами та розробити рекомендації щодо отримання конкретної професії та умов реального працевлаштування молоді.

130