Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
МКР з Історії державотворення України.docx
Скачиваний:
6
Добавлен:
11.11.2024
Размер:
139 Кб
Скачать
☆

11. Визначте, яку роль у боротьбі з монголо-татарськими та іншими іноземними загарбниками відіграли Київська Русь і Галицько-Волинське князівство.

На Південну Русь монголи під проводом Батия напали 1239 р., розгромивши Чернігів і Переяслав. На 1240 рік київським князем був Данило Романович, який вирушив на західні землі організувати опір. Обороною Києва керував воєвода Дмитро Єйкович. Місто майже повністю було зруйноване, населення зменшилося з 50-60 тис. до 2 тис. мешканців. На Західній русі були зруйновані міста Київського і Галицько-Волинського князівств, вистояли лише Кременець, Данилов, Холм. Завойовники вдерлися на територію Польщі, Угорщини, Чехії, але 1242 р. припинили похід на Захід і повернули назад. На Нижній Волзі Батий заснував державу, яку назвав Золотою Ордою, із столицею у місті Сарай. Всі руські землі стали її васалами, як наслідок, Руські князівства потрапили в залежність від Золотої Орди.

Київська Русь, як центр економічного, політичного та культурного життя, зазнала найзначнішого удару з боку монголів, показала наслідки слабкої узгодженості та відсутності єдності.

Винятком була Галицько-Волинська держава, особливості пояснюються залежною політикою правителя князівства Данила Романовича, який справив враження на Батия під час візиту до Золотої Орди за ярликом (грамотою права на князювання) 1245 р. Князь не змирився з підданством татарам і зосереджує всі сили на підготовці до боротьби проти них. Данило одружує свого сина Льва з дочкою угорського короля. Значно зміцнилися відносини з Литвою, князем Міндовгом. Особливу увагу князь приділяв стосункам з Папою Римським Інокентієм IV. Данило просить його організувати хрестовий похід проти татар. Папа погоджується і пропонує Данилу королівську корону. Однак незабаром він розірвав відносини з Папою, коли виявив, що обіцяної допомоги не буде. Данило вживає заходів для опору власними силами. Створюється система фортець і добре укріплених міст. У 1254 p., скориставшись усобицями в Орді, Данило починає війну проти татар. У відповідь на акції Данила татарський хан Куремса, який мав невеликі військові сили, почав походи на Волинь та інші райони. Данило відбив ці напади і почав готуватися до походу, щоб відібрати у татар Київщину та інші землі. У 1259 р ханський воєначальник Бурундай з величезною армією раптово напав на володіння князя Данила. Князь, не маючи підтримки Заходу, мусив підкоритися переважаючим силам ворога. Разом з тим, він мусив посилати свої полки на допомогу татарам у їхніх походах на Литву та Польщу. Таким чином, потерпіла крах мрія Данила звільнитися з-під татарського ярма.

Галицько-Волинське князівство стало осередком опору іноземним загарбникам. За відсутності союзної підтримки, зокрема із Заходу потерпіло поразки.

12. Проаналізуйте, які зміни відбулися у внутрішній та зовнішній політиці великих князів литовських протягом другої половини хіv-хvі ст.

Правління Ольгерда Гедиміновича (1345–1377)

Внутрішня політика:

-Політика Литви ґрунтувалася на принципі «Старого не змінювати, нового не впроваджувати»

-Відновлена удільна система князівств, на чолі яких поставлені представники литовської династії Гедиміновичів.

-Удільні князі вважалися васалами великого князя, сплачували йому данину й надавали збройну допомогу.

-Литовці запозичили руський досвід військової організації, зведення фортець, формування армії, оподаткування та князівську адміністрацію

-Православна церква займала панівне становище.

-Руська мова – державна

-Судочинство за «Руською правдою»

Зовнішня політика:

-У битві на р. Сині Води (1362) завдав поразки Золотій Орді і приєднав до Литви Чернігівщину, Київщину, Переяславщину, Поділля. Перемога сприяла міжусобній боротьбі, що точилася у самій Золотій Орді.

Правління Вітовта (1392–1430)

Внутрішня політика:

-Незважаючи на Кревську унію, визнаваний довічним правителем Литви.

-Ліквідував найбільші удільні князівства – Київське, Новгород-Сіверське, Подільське, Волинське – з метою посилення своєї влади.

-Розбудовував систему прикордонних укріплень.

Зовнішня політика:

-Завоював частину українського Причорномор'я.

-Установив кордон з Московським князівством.

-Кілька російських князівств визнали васальну залежність від Литви.

-Після поразки від татар на р. Ворскла (1399) Вітовт був змушений шукати союзу з Ягайлом і погодився на повернення Литви до Польщі після своєї смерті

-Один із переможців Грюндвальдської битви 1410р.

Завдяки Вітовту Велике князівство Литовське стало централізованою державою, розгорнувся наступ на українську автономію

Правління Свидригайла Ольгердовича (1430–1432).

Внутрішня політика:

-Очолив боротьбу української знаті проти наступу польських магнатів і католицької церкви

-Литва розкололася на два ворожі табори: заселені литовцями землі стали на бік Сигізмунда, українці й білоруси підтримали Свидригайла.

-До складу Великого князівства Руського увійшли Київщина, Чернігівщина, Сіверщина, Волинь, Смоленщина, Вітебське і Полоцька землі.

Зовнішня політика:

-Почав розривати зв’язки Литви з Польщею

-Поляки окупували Поділля і Волинь. Свидригайло був оголошений поляками нелегітимним князем, адже його обрали без згоди польського короля. Замість нього в 1432 р. обрано молодшого брата Вітовта Сигізмунда Кейстутовича.

-1435 р. під Вількомиром, Свидригайло зазнав поразки, і Велике князівство Руське було ліквідовано.

Правління Сигізмунда Кейстутовича (1432—1440)

Внутрішня політика:

-Напав на Свидригайла, захопив Вільно, був проголошений великим князем.

-Намагаючись прихилити на свою сторону українську знать, привілеями 1432 і 1434 років поширив на руських князів і бояр права, якими користувалася литовська шляхта

-Правління Сигізмунда I зміцнило польські впливи на литовських і українських землях і загострило національно-релігійну боротьбу.

Зовнішня політика:

-У 1432 році Сигізмунд Кейстутович відступив Польщі подільські землі та території на волинському порубіжжі; після його смерті вся Волинь мала відійти до Польської Корони

-У вересні 1435 року остаточно розбив українсько-литовські війська під командуванням Свидригайла у битві під Вількомиром.

Завдяки Сигізмунду Кейстутовичу Велике князівство Литовське на довгі роки вперед було підпорядковане Польщі та мало спільного правителя між цими державами, як правило, що походив саме з Польщі. Кульмінацією потім стане за активною участю Сигізмунда II Августа Люблінська унія 1569 року, на основі якої Польща і Литва стали союзом держав (конфедерацією) — Річчю Посполитою.

13. Розкрийте причини переходу українських земель під владу Польщі у другій половині ХVІ ст. і особливості їх розвитку у складі Речі Посполитої до середини ХVІІ ст.

Причини переходу українських земель під владу Польщі:

Люблінська унія 1569 року

Послаблення Литовської держави. Велике князівство Литовське на той час зазнавало ослаблення через часті військові конфлікти з Московським царством.

Економічний інтерес Польщі. Українські землі мали родючі ґрунти та вигідне географічне положення для торгівлі, що приваблювало польських магнатів.

Політичні та релігійні мотиви. Польська корона прагнула поширити на українські землі свій політичний і культурний вплив, а також католицьку віру.

Особливості розвитку українських земель у складі Речі Посполитої (1569–1648) :

Соціальна структура та посилення кріпацтва.

Ополячення та релігійні утиски.

Економічний розвиток та фільваркова система.

Розвиток міст і торгівлі.

Козацтво та його боротьба за права.

Посилення національно-визвольної боротьби.