Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
МКР з Історії державотворення України.docx
Скачиваний:
6
Добавлен:
11.11.2024
Размер:
139 Кб
Скачать
☆

Соціально-економічне становище

Кріпацтво і аграрний сектор: Сільське господарство залишалося основою економіки, а більшість населення становили кріпосні селяни, які працювали на землях поміщиків. Україна була важливим регіоном для експорту зерна до Європи, що посилювало залежність економіки від сільського господарства. Криза кріпосництва стала очевидною в середині XIX століття. Примусова праця була малопродуктивною, що поглиблювало економічну стагнацію і соціальне напруження. Селянські повстання (зокрема повстання під керівництвом Устима Кармалюка на Поділлі) свідчили про наростання соціальної кризи.

Скасування кріпосного права (1861 р.): Селянська реформа 1861 року, ініційована Олександром II, була важливою віхою в соціально-економічному розвитку України. Кріпаки отримали особисту свободу, але умови реформи були несприятливими для селян: вони змушені були викуповувати землю за високими цінами і часто отримували невеликі наділи, що залишало їх у бідності. Незважаючи на труднощі, скасування кріпосного права стимулювало розвиток капіталістичних відносин. Селяни отримали свободу пересування і змогли працювати за наймом, що сприяло зростанню міст і промисловості.

Промисловий розвиток: Після скасування кріпацтва в Україні почався активний промисловий розвиток. Виникли нові підприємства у металургії, вугільній та залізничній галузях, особливо в Донбасі та в Криворізькому басейні. Одеса стала важливим портом для експорту зерна. Розвиток транспортної інфраструктури. Побудова залізниць у другій половині XIX століття сприяла інтеграції українських земель в загальноімперську економіку та активізувала торговельні зв'язки.

Соціальна структура: Зростання міського населення. Промисловий розвиток і урбанізація сприяли зростанню чисельності міського населення. В Україні формувався новий клас — пролетаріат, який працював на фабриках і заводах. Водночас українська еліта все більше інтегрувалася у російську дворянську культуру, що сприяло її русифікації. Проте частина інтелігенції активно виступала за збереження української мови та культури.

45. Визначте основні напрямки національно-визвольного руху в Україні в період першої буржуазної демократичної революції в Росії.

Політична боротьба за автономію. Одним із головних завдань українських політичних сил було здобуття автономії для України в межах Російської імперії. Українські партії, такі як Українська соціал-демократична робітнича партія (УСДРП) та Українська радикальна партія, виступали за федералізацію імперії та надання Україні прав на самоврядування.

Вимоги культурної автономії. Українська інтелігенція активно боролася за права національної культури та освіти. Однією з ключових вимог було запровадження української мови в освіті, адміністрації та культурному житті. Також піднімалися питання створення українських навчальних закладів, доступу до національної літератури та преси.

Робітничий і селянський рух. Боротьба за економічні права робітників і селян також стала частиною національно-визвольного руху. Серед вимог робітничого руху були покращення умов праці, скорочення робочого дня, підвищення заробітної плати. Селяни, у свою чергу, вимагали аграрної реформи та права на власність на землю.

Створення українських громадських організацій. У цей період активно виникали українські організації, які займалися культурною, освітньою і просвітницькою діяльністю, наприклад, "Просвіта". Вони ставили за мету поширення української мови, культури та ідей національної свідомості серед широких верств населення.

Роль преси і видавництва. Велике значення для національно-визвольного руху мала діяльність української преси, зокрема газет і журналів, які поширювали ідеї української незалежності, автономії та національної ідентичності. Це сприяло популяризації національної ідеї серед населення.

Напередодні та під час Першої світової війни українське питання набуло особливого значення. Воно стосувалося проблеми національної ідентичності, державного самовизначення та культурних прав українців, які проживали в межах двох імперій – Російської та Австро-Угорської.