9. Поясніть, чому ще недавно така сильна держава, як Київська Русь, підпала під вплив і протягом хіVст. Була розчленована сусідніми феодальними державами?

Причини занепаду Київської Русі :

1. Великі простори держави та етнічна неоднорідність населення. За часів Володимира Русь простягалась майже на 800 тис. кв.км. Великий князь не володів достатньо міцним, структурованим і розгалуженим апаратом влади на такій величезній території. Посиленню відцентрових тенденцій сприяла поліетнічність Київської Русі. Поруч зі слов’янами тут проживало понад 20 народів. 2. Зростання великого феодального землеволодіння. Розвиток продуктивних сил, утвердження феодальних відносин сприяли появі та зміцненню великого землеволодіння, яке утворювалось різними шляхами: захопленням земель сільської общини, освоєнням нових земель та їх купівлею. Наприкінці XI — у ХІІ ст. набуває поширення практика роздачі земель боярам та дружинникам у спадкове володіння в нагороду за службу князю. Спочатку це сприяло зміщенню центральної влади, адже нові землевласники, стверджуючись у власній вотчині, спиралися на авторитет великого князя. Але цілком опанувавши підвладні землі, створивши свій апарат управління, дружину, місцева феодальна верхівка дедалі більше відчуває її потяг до економічної самостійності та політичної відокремленості земель. 3. Відсутність чіткого незмінного механізму спадкоємності князівської влади. Спочатку на Русі домінував "горизонтальний" принцип спадкоємності князівської влади (від старшого до молодшого, а після смерті представників старшого покоління — від сина старшого брата до сина наступного за віком). Помітне збільшення чисельності нащадків Володимира та Ярослава Мудрого зумовило той факт, що деякі з них, виходячи з власних інтересів, енергійно почали виступати за "вертикальний", принцип (від батьків до сина). Паралельне існування, зміщення та накладання цих двох принципів, на думку ряду фахівців, були причиною феодальної роздрібненості. 4. Зміна торговельної кон’юнктури і занепад торгівлі. У цей час половецькі кочовища фактично перерізали торговельні шляхи до Чорного та Каспійського морів. Крім того, серйозного удару по транзитній торгівлі Київської Русі було нанесено двома подіями світового значення: по-перше, Візантія у 1082 р. за допомогу у війні з Сицилією дала дозвіл Венеції торгувати без мита і мати свої порти на території Візантійської імперії; по-друге, хрестові походи відкрили для італійських, французьких та німецьких міст морський шлях на схід, безпосередньо зв’язали Західну Європу з Малою Азією, Візантією. Внаслідок цього Київ залишився поза основними торговими шляхами. 5. Постійні напади кочівників (печенігів, половців, татар).

10. З’ясуйте основні причини занепаду й розпаду Київської Русі. Які нові державні утворення виникли на її території та їх місце і роль у подальшому історичному розвитку?

Основні причини занепаду Київської Русі:

Політична роздробленість:

Київська Русь поступово стала федерацією окремих князівств, що мали значну автономію. Після смерті Ярослава Мудрого (1054 р.) почалася боротьба між князями за контроль над Києвом, оскільки не існувало чіткої системи престолонаслідування. Внаслідок цього держава стала феодально роздробленою, і Київ втратив своє значення як єдиний політичний центр. Князі постійно вели міжусобні війни за київський престол і землі, що ослаблювало їхні сили й робило Русь уразливою для зовнішніх ворогів.

Економічні проблеми:

Через занепад великого торгового шляху "з варяг у греки" економіка Київської Русі зазнала серйозного удару. Зовнішні торговельні шляхи змістилися на Захід і Південь, що зменшило прибутки від міжнародної торгівлі. Часті війни між князями руйнували села і міста, що також негативно вплинуло на економіку.

Зовнішні загрози:

Напади кочових народів (половців, печенігів) постійно загрожували безпеці Київської Русі. Ці напади не лише завдавали матеріальної шкоди, але й змушували князів зосереджувати ресурси на захисті своїх володінь, а не на розвиткові держави. Монгольська навала 1237-1240 років стала вирішальним ударом. Монголи знищили багато міст, включаючи Київ (1240 р.), і підкорили значну частину Русі.

Занепад центральної влади:

Централізована влада в Києві слабшала з кожним поколінням, особливо після смерті Володимира Мономаха та його сина Мстислава Великого. Їхнє правління було останнім періодом відносної стабільності, після чого розпочався період міжусобиць. Втрата Києвом свого політичного та економічного статусу призвела до переміщення центру політичного життя в інші міста, зокрема Володимир, Чернігів та Галич.

Нові державні утворення на території Київської Русі:

Галицько-Волинське князівство:

Одне з найсильніших державних утворень, яке виникло на заході колишньої Київської Русі, Галицько-Волинське князівство об’єднало землі Галичини і Волині. Особливий розквіт воно пережило за часів князя Данила Галицького (XIII ст.), який був коронований у 1253 році як король Русі. Ця держава відіграла важливу роль у протистоянні монгольським ордам і намагалася об'єднати руські землі. Вона також була важливим економічним і культурним центром.

Володимиро-Суздальське князівство:

На північному сході колишньої Русі виникло Володимиро-Суздальське князівство, що згодом стало основою для утворення Московської держави. Володимир став політичним центром, з якого почали формуватися нові тенденції державного розвитку. Московія перейняла ідею єдності руських земель під керівництвом однієї династії. Князівство також встановило тісні зв'язки з монголами та частково залежало від їхньої влади.

Новгородська республіка:

На півночі Русі утворилася Новгородська республіка, яка мала особливий демократичний устрій із сильними торговими традиціями. Новгород був великим торговим центром, пов'язаним з Ганзою і Західною Європою. Політичний устрій Новгорода базувався на принципах республіканського правління, де віче (народні збори) грало вирішальну роль в ухваленні рішень.

Полоцьке князівство:

Полоцьк, розташований на території сучасної Білорусі, також був важливим князівством, яке певний час діяло незалежно від Києва. Воно відіграло важливу роль у поширенні християнства на північних землях та розвитку культури.

Місце і роль цих утворень у подальшому розвитку:

Галицько-Волинське князівство стало форпостом західної руської культури і зберегло державну традицію Київської Русі. Після його занепаду ці землі ввійшли до складу Литовсько-Руської держави, а згодом – Речі Посполитої. Тут зберігалася ідентичність руського населення, що відіграло важливу роль у формуванні української національної свідомості.

Московська держава. Московські князі почали об’єднувати руські землі під своєю владою, що зрештою призвело до утворення централізованої Російської держави.

Новгородська республіка зберігала свою незалежність та демократичні традиції до XV століття, коли була приєднана до Московської держави. Її політичні та економічні традиції вплинули на розвиток Північно-Східної Русі.

Полоцьке князівство стало важливим політичним і культурним центром для білоруських земель. У складі Великого князівства Литовського воно зберігало самостійність і сприяло культурному розвитку цих земель.