91. В чому, на Вашу думку, полягало історичне значення дисидентського руху для майбутньої долі українського народу.

Дисиденти навіть під час тоталітарного ідеологічного контролю показували громадянам непохитність своєї позиції та рішучість відстоювати ідею дотримання прав людини. Це був рух людей, які відкрито виступали проти політики радянської влади, зокрема проти репресій, обмеження культурних і національних прав, порушення прав людини. Його діяльність надала потужний імпульс для національного відродження та сприяла утвердженню ідеї незалежної України, яка згодом стала реальністю у 1991 році.

92. Проаналізуйте політичну та соціально-економічну ситуацію в Україні під час перебудови

У період перебудови (1985-1991) в Україні відбулися значні політичні та соціально-економічні зміни. Політична ситуація характеризувалася зростанням національних рухів, зокрема через політику гласності, що дозволила відродитися українській культурі, мові та автономії. Виникли нові громадські організації, такі як Народний Рух України, що виступали за суверенітет. Під час перебудови КПРС втрачала контроль, що сприяло формуванню незалежних політичних сил. Важливим кроком стало проголошення Декларації про державний суверенітет України в 1990 році.

Соціально-економічна ситуація була складною: економічна криза, дефіцит товарів, невдалі реформи і енергетичні проблеми погіршували рівень життя. Виникала соціальна нерівність, а аварія на Чорнобильській АЕС 1986 року стала символом екологічної катастрофи і призвела до масових протестів.

93. Розкрийте причини розпаду срср, покажіть закономірність проголошення незалежності України, пошуки моделі соціально-економічного й політичного розвитку у 90-х рр. XX ст., уроки пострадянської доби

Причини розпаду СРСР :

• етнічна, культурна та цивілізаційна різнорідність складових частин СРСР;

• колоніальна імперська внутрішня політика «центру»;

• застій та кадрова деградація радянської політичної еліти;

• уніфікований тоталітарний та авторитарний характер радянської політичної системи (Позбавлення населення елементарних громадянських прав і свобод, гоніння на церкву, переслідування свободи думки і слова, примусовий колективізм, панування однієї ідеології, ізоляціонізм, цензура);

• хронічне відставання у рівні життя від розвинених країн Заходу;

• неефективність соціалістичної моделі централізованої «планової економіки»; її стагнація;

• непропорційно велика частка споживання ВНП невиробничими сферами (центральний партійний та держапарат, армія, КДБ); новий та більш коштовний виток холодної війни та перегонів озброєнь;

• Хронічний дефіцит товарів масового споживання при плановій економіці «соціалізму»;

• криза ідеології комунізму, програш Радянським Союзом «мирного змагання з Заходом» в ідеологічній сфері та пропаганді;

• зовнішня військова експансія та інтервенція в Афганістані (1979—1989 рр.);

• техногенні катастрофи — в першу чергу Чорнобильська катастрофа, яка поставила питання про виживання трьох слов'янських народів;

• ініційоване американським урядом зниження світових цін на нафту, що похитнуло основне валютне джерело СРСР та «соціалістичне» господарство СРСР в цілому;

• політика “гласності”, внаслідок чого висвітлюватись “звірства” радянського керівництва проти народів, що проживали в СРСР. Це пробудило національну свідомість.

Зеленим виділені причини, що викликали невдоволення у населення СРСР та в подальшому грали роль у національних заворушеннях.

Синім виділені причини, що підтверджували застарілість та неефективність політики “розвинутого соціалізму” та “комунізму”.

Червоним виділені причини, що демонстрували економічний крах та нефективність в управлінні ресурсами при “плановій” економіці.

Закономірність проголошення незалежності :

Закономірність проголошення незалежності полягає в неоднократних спробах створити суверенну державу : Київська Русь (9-13 століття), Військо Запорізьке (17 століття), Українська Народна Республіка(Українська Держава) (1917-1921 роки), Україна (1991-дотепер)

Київська Русь була могутньою державою, що стала основою для формування української нації. Проте після розпаду Русі та монголо-татарської навали її території були завойовані іншими державами, і це призвело до втрати незалежності.

У 1648 році під керівництвом Богдана Хмельницького почалася боротьба за незалежність від Речі Посполитої. У 1654 році було підписано Переяславську угоду з Московським царством, яка формально закріпила автономний статус України, але фактично це призвело до залежності від Москви.

Під час Першої світової війни, коли Російська імперія розпалася, Українська Центральна Рада у 1917 році проголосила Українську Народну Республіку (УНР). У 1918 році Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР) також заявила про незалежність. Однак через збройну агресію російських більшовиків та іноземні інтервенції УНР та ЗУНР втратили незалежність і були включені до складу Радянського Союзу.

Після десятиліть перебування у складі СРСР, на тлі загальної кризи Радянського Союзу, 24 серпня 1991 року Верховна Рада Української РСР ухвалила Акт проголошення незалежності України. 1 грудня 1991 року на Всеукраїнському референдумі понад 90% виборців підтримали незалежність, що остаточно затвердило незалежний статус України та підтвердило одвічне бажання українців мати власну державу.

Таким чином, закономірність в проголошенні незалежності України полягає в постійних зусиллях народу захищати свою свободу, незалежність і територіальну цілісність у відповідь на внутрішні й зовнішні загрози, а також у розвитку самосвідомості та прагненні до єдності й суверенітету.

Пошуки моделі соціально-економічного й політичного розвитку у 90-х роках:

Перехід від планової до ринкової економіки: Після проголошення незалежності, Україні довелося здійснювати перехід до ринкової економіки, що супроводжувалося лібералізацією цін, приватизацією державних підприємств, створенням нових фінансових інститутів. Однак цей перехід був болісним і супроводжувався економічною кризою, інфляцією та значними соціальними проблемами.

Приватизація і олігархізація: Приватизація державних підприємств, яка мала на меті створення ринкової економіки, призвела до концентрації великого капіталу в руках обмеженої групи осіб, що сформувало олігархічну модель економіки.

Соціальна нерівність: Перехід до ринкових відносин супроводжувався значним зростанням соціальної нерівності, безробіттям, зниженням рівня життя широких верств населення, що спричинило соціальні протести та незадоволення політикою урядів того часу.

Конституційні та політичні реформи: Україна започаткувала процес створення нової політичної системи, зокрема ухвалила нову Конституцію в 1996 році. Водночас політичний розвиток супроводжувався нестабільністю, частими змінами урядів та посиленням боротьби між різними політичними силами.

Уроки пострадянської доби:

Необхідність стабільних політичних інститутів: Пострадянська Україна зіткнулася з проблемою нестабільних політичних інститутів, що часто змінювалися, не мали стабільності, що гальмувало ефективне управління країною.

Економічні труднощі і корупція: Приватизація та економічний перехід супроводжувалися значними економічними труднощами, олігархізацією та корупцією. Це стало серйозним бар'єром для соціального і економічного розвитку країни.

Національна ідентичність: Перехідний період був також часом відродження української національної ідентичності, зокрема культури та мови. Після здобуття незалежності значно зросла роль національної самосвідомості і боротьби за збереження української культури.

Важливість європейської інтеграції: Україна зробила спроби інтегруватися до європейських структур, що відображало намагання забезпечити стабільний розвиток і побудувати демократичну, правову державу.