7. Поясніть, чому з різних світових релігій було обрано саме християнство в його візантійсько-православному варіанті?

Хрестити Київську Русь і проголосити християнство державною релігією припало князю Володимиру Великому. Прийшовши до влади за допомогою варязької дружини і язичницької еліти, Володимир задля їх інтересів запровадив язичницький пантеон богів. Але трохи згодом Володимир переконавшись, що для зміцнення держави, її престижу та позицій влади потрібно нова віра. Київська держава підтримувала найтісніші стосунки з Візантією - найбагатшою, могутнішою і найбільш культурно впливовою державою того часу. Тому орієнтир у вигляді Візантії став основною причиною обрання християнства в його візантійсько-православному варіанті.

8. Охарактеризуйте суспільно-політичний та адміністративний устрій Київської Русі і з’ясуйте, які характерні ознаки відрізняли давньоруську феодальну державу у порівнянні з іншими європейськими державами.

Суспільний устрій:

Князь був центральною фігурою управління. Великий князь Київський, зазвичай головуючий з династії Рюриковичів, був верховним правителем, проте влада часто була розподілена між кількома князями, що керували різними територіями. Влада князя мала двояку природу: він був як військовим керівником, так і законодавцем.

Бояри – привілейований стан, що складався з великих землевласників. Бояри часто виконували роль радників князя, а також брали активну участь у місцевому управлінні.

Дружина – військова еліта, що складалася з особистої охорони князя, а також його радників і воєвод. Вона була важливим інструментом впливу князівської влади.

Смерди, закупи та холопи – різні категорії залежного населення, що представляли собою нижчі соціальні групи. Смерди були вільними селянами, але мали певні обов'язки перед князем або боярами. Закупи були тимчасово залежними людьми, які мали сплачувати борг, а холопи – повністю залежні або кріпосні люди.

Адміністративний устрій:

Київська Русь була державою, що мала поліцентричну структуру, тобто влада часто була розподілена між кількома центрами, де окремі князівства мали високий ступінь автономії. Київ, як столиця, був центральним політичним і релігійним центром, але управління провінціями значною мірою делегувалося місцевим князям.

Поділ на землі: терени Київської Русі були розподілені на князівства (землі), кожне з яких управлялося окремим князем. Існували такі князівства як Київське, Чернігівське, Новгородське, Переяславське, Галицьке, Смоленське, Волинське, Полоцьке, Муромо-Рязанське та Ростово-Судзальське. Князі управляли своїми землями самостійно, але формально підпорядковувалися Великому князю Київському.

Феодальний лад: Київська Русь мала елементи феодальної системи, але на відміну від класичного феодалізму Західної Європи, васальна залежність не була такою жорстокою. Земельні відносини базувалися на особистих угодах і лояльності, але відсутність чіткої ієрархічної структури васалів зробила систему більш гнучкою.

Особливості Київської Русі у порівнянні з іншими європейськими державами:

Нерозвиненість васальної системи. На відміну від Франції чи Англії, де васалітет був основою суспільно-політичного устрою, у Київській Русі влада була більше зосереджена на особистих зв'язках князя з дружиною та боярами, а не на системі взаємних васальних відносин.

Сильний релігійний вплив. Прийняття християнства в 988 році значно зміцнило центральну владу князя і надало Київській Русі можливість інтегруватися в європейську християнську цивілізацію. Православна церква стала важливим інститутом управління, відмінним від католицької церкви на Заході.

Відсутність чіткої правової системи земельних відносин. В Київській Русі не було жорсткої системи передавання земель від одного покоління до іншого за правилами первородства, як це було у Західній Європі. Боротьба між князями за престол і землі була частим явищем, що ускладнювало адміністративну стабільність.

Торгівельна орієнтація. Київська Русь була більш орієнтована на міжнародну торгівлю через доступ до торгових шляхів, зокрема шляху «з варяг у греки». Це зробило її багатим торговим центром і відрізняло від багатьох європейських феодальних держав, економіка яких базувалася переважно на аграрному виробництві.