68. Розкрийте причини та наслідки індустріалізації в Україні в 1920-1930-х роках.

Причини індустріалізації в Українській СРР :

Відхід від НЕПу

Загальна індустріалізація СРСР через значну економічну відсталість

Курс на «прискорене соціалістичне будівництво»

Сталінський курс «великого перелому»

Політика «соціалістичної індустріалізації» Української СРР відповідала загальносоюзному курсу.

Наслідки індустріалізації:

Економічне зростання і розвиток промисловості : В Україні були побудовані великі промислові об'єкти, такі як металургійні заводи в Кривому Розі, Запоріжжі та Дніпропетровську.

Зміна соціальної структури : Ріст промисловості призвів до зростання робітничого класу і міграції селян до міст. В Україні з'явилося багато нових міст, а населення в містах значно збільшилося, що створило новий робітничий прошарок суспільства.

Екологічні та соціальні проблеми : Стрімка індустріалізація призвела до забруднення довкілля, особливо у промислових районах. Умови праці були важкими, а робітники часто стикалися з небезпечними умовами і перевантаженням.

Репресії та примусові методи праці : Індустріалізація супроводжувалася репресивними заходами. У багатьох випадках працівники змушені були виконувати норми, встановлені державною владою, що іноді включало примусові роботи.

69. Проаналізуйте передумови утвердження тоталітарної системи в срср та в Україні, охарактеризуйте її прояви в усіх сферах суспільного життя.

Передумови утвердження тоталітарної системи в СРСР та Україні

Поразка українського національно-визвольного руху та встановлення радянської влади: Після громадянської війни в Україні радянська влада придушила національно-визвольні рухи, встановивши контроль над територією України. Це стало важливою передумовою для поширення більшовицької ідеології та створення радянських органів влади, підконтрольних Москві.

Централізація влади в СРСР і піднесення Сталіна: Після смерті Володимира Леніна (1924) почалася боротьба за владу в керівництві більшовицької партії, в якій перемогу здобув Йосип Сталін. Він поступово зосередив всю владу в своїх руках, придушивши опозицію та встановивши жорсткий контроль над державними інституціями. Централізація влади супроводжувалася ліквідацією демократичних елементів, таких як внутрішньопартійна демократія, що зміцнило основу для встановлення одноосібної диктатури.

Колективізація та індустріалізація як механізми контролю: Радянське керівництво прагнуло трансформувати суспільство через політику колективізації сільського господарства і швидкої індустріалізації, які мали на меті мобілізувати всі ресурси для побудови соціалістичної економіки. Колективізація супроводжувалась розкуркуленням (репресіями проти заможних селян) і призвела до голодомору 1932-1933 років, який став засобом придушення опору та встановлення контролю над сільським населенням.

Ідеологічна монополія та ліквідація опозиції: Більшовицька партія встановила ідеологічний контроль над усіма сферами суспільного життя, заборонивши діяльність інших політичних партій та організацій. КПРС стала єдиним джерелом влади, а будь-які прояви інакомислення жорстко придушувалися. Тоталітарний режим створив мережу органів безпеки (ГПУ, НКВС), які здійснювали стеження та репресії проти потенційних опозиціонерів та інакодумців.

Загроза війни та зміцнення військово-промислового комплексу: Страх перед можливим нападом з боку капіталістичних країн виправдовував мобілізацію ресурсів та посилення державного контролю. Це сприяло розвитку військової промисловості, що стало однією з головних економічних цілей тоталітарного режиму.

Прояви тоталітарної системи в СРСР та Україні

Політична сфера:

Ліквідація багатопартійності: всі політичні організації, окрім більшовицької партії, були заборонені.

Формування культу особи Сталіна: Сталіна звеличували як «вождя народів», його зображення та цитати були повсюдно присутні в суспільстві. Культ особи підкріплювався пропагандою, що зображала Сталіна мудрим керівником і «батьком» нації.

Політичні репресії: репресії проти політичних опонентів, реальних та уявних ворогів народу, знищення старої гвардії більшовиків та ліквідація незалежних інституцій, зокрема релігійних і національних, створили атмосферу страху і придушення опозиційних настроїв.

Економічна сфера:

Політика індустріалізації та колективізації перетворила економіку на жорстко контрольовану державою систему. Сільське господарство було примусово об'єднано в колгоспи, а продукцію вилучали для задоволення потреб промислових центрів. Голодомор 1932-1933 років в Україні став одним із наслідків політики колективізації. Вилучення зерна, жорсткі продовольчі заходи і репресії проти селян призвели до голоду, що спричинив мільйонні жертви. Держава монополізувала економіку, ліквідувавши приватний сектор і встановивши контроль над всіма галузями промисловості, що позбавило економіку гнучкості і породило неефективність.

Соціальна сфера:

Партія здійснювала контроль над освітою, культурою і наукою. Освіта використовувалася для поширення марксистсько-ленінської ідеології, а вчителі й викладачі мали слідувати ідеологічним нормам. Партія створювала організації для контролю над суспільством, такі як піонерська та комсомольська організації для молоді, які сприяли ідеологічному вихованню і мобілізації молодих поколінь у соціалістичному дусі. Репресії проти інтелігенції: науковців, митців, письменників, які мали власні погляди або ставили під сумнів політику партії, звинувачували в «українському буржуазному націоналізмі» та репресували.

Ідеологічна та культурна сфера:

Ідеологічний контроль над культурою: митці, письменники, музиканти й інші діячі культури були змушені створювати твори, що відповідали офіційній ідеології і вихваляли досягнення соціалізму. Основним мистецьким напрямом став соціалістичний реалізм.

Пропаганда та цензура: засоби масової інформації перебували під контролем держави. Радянська пропаганда використовувалася для поширення офіційної ідеології, що прославляла Сталіна, досягнення соціалістичної економіки та героїзм радянських громадян.

Викорінення релігії: більшовицька партія вела активну боротьбу проти релігійних установ і релігійних поглядів, знищуючи церкви, переслідуючи священиків і впроваджуючи атеїстичне виховання. Релігія була оголошена «опіумом для народу» і несумісною з комуністичною ідеологією. Було проголошено, що релігія гальмує індустріалізацію та негативно впливає на результати п’ятирічок (характерна ознака другої п’ятирічки)