42. Поясніть який вплив мали суспільно-політичні рухи в Європі на політичну ситуацію в першій половині XIX ст. В Європі.

У період XIX ст. у країнах Західної Європи, де існували конституції, парламенти, і деяка свобода преси, остаточно були сформовані три провідні ідеології, які мали великий вплив на політику держав і суспільно-політичні рухи порівняно з іншими. Це були консервативна, ліберальна та соціалістична ідеології. Значного поширення здобув консерватизм, головною ідеєю якого було надавати перевагу тому, що вже було виправдане часом. Він спирався на ідеї традицій і спадкоємності в соціальному та культурному житті, неприйняття революцій та радикальних реформ і відстоюванні еволюційного розвитку.

Лібералізм і його послідовники виступали за рівність усіх громадян перед законом. Вони вважали за необхідне поступово збільшувати кількість виборців і посилювати роль парламенту в державному житті. Основними принципами лібералізму були рівні права людини, її індивідуальні права на життя, особисту свободу і власність, вільна ринкова економіка, загальне виборче право. Лютнева Революція 1848 року є яскравим прикладом того, що люди хотіли боротися за конституційні реформи.

Також у тогочасній Європі було і чимало прихильників соціалізму, частіше за все це були радикали. Ця ідея виникла внаслідок страждання від бідності та експлуатації в умовах капіталістичної системи в період індустріальної революції. Прихильники соціалізму вважали що треба побудувати систему, яка прагне до спільної власності на засоби виробництва з метою забезпечення соціальної справедливості і зменшення нерівності в суспільстві.

43. Порівняйте рівні соціально-економічного і політичного розвитку на українських землях у складі Російської та Австро-Угорській імперій у XIX ст.

У період XIX ст. українські землі були поділені між Австро-Угорською та Російською імперією, і під кожною з цих імперій українські землі розвивались по-різному. Під контролем Російської імперії, після ліквідації Запорозької Січі, Україна була поділена на 9 губерній, які складали 3 окремих регіони. Російська імперія обрала політику жорсткої централізації та русифікації підконтрольних їй територій, згадати лише ліквідацію автономії Гетьманщини у 1764 р. та перетворення козацьких полків на регулярні російські військові частини. Українське населення не мало реальних політичних прав, а будь-які спроби політичного об’єднання чи створення культурних організацій зустрічалися репресіями.

На українських землях Австро-Угорщини у свою чергу, українці мали право отримувати освіту рідною мовою. Львів став культурним центром українців, де розвивалася українська література та політична думка. Дозволялось навіть брати участь у виборах до Галицького сейму та австрійського парламенту. Австрія також проводила політику централізації, але пізніше українці отримали можливості для культурного розвитку, що сприяло культурного відродження в Галичині.

44. Проаналізуйте, як змінювалося політичне та соціально-економічне становище України у складі Російської імперії у XIX ст. Політичне становище

Зміцнення імперського контролю: Після ліквідації Гетьманщини (1764 р.) і зруйнування Запорозької Січі (1775 р.) Російська імперія повністю інтегрувала українські землі у свою адміністративну систему. Відбулася уніфікація управління: територія України була поділена на губернії, які керувалися згідно з загальноросійськими законами. Русифікація стала офіційною політикою. Українська мова та культура витіснялися зі шкіл, судів, адміністрації. Російська мова ставала обов’язковою в офіційному житті.

Українське національне відродження: Незважаючи на русифікацію, у середині XIX століття виник рух українського національного відродження. Кирило-Мефодіївське братство (1846-1847 рр.), до якого входили Тарас Шевченко та Пантелеймон Куліш, закликало до національного визволення та об'єднання слов'янських народів на демократичних засадах. Хоча рух був швидко придушений, він заклав підґрунтя для майбутнього українського націоналізму.