Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
МКР з Історії державотворення України.docx
Скачиваний:
5
Добавлен:
11.11.2024
Размер:
139.39 Кб
Скачать

37. Порівняйте суспільно-політичний статус та адміністративно-територіальний устрій українських земель в Російській та Австрійській імперіях.

Українські землі в Російській імперії

Після остаточного розподілу українських земель у XVIII столітті значна їх частина опинилася під контролем Російської імперії. Це стосувалося Лівобережної України, Слобожанщини, Правобережної України та південних земель (зокрема, степового Причорномор'я).

Суспільно-політичний статус

Кріпацтво: У Російській імперії було закріплено кріпосне право, що суттєво обмежувало права українських селян і призводило до їхнього соціального та економічного гноблення.

Обмеження автономії: Після ліквідації Гетьманщини та Запорозької Січі імперська влада ліквідувала залишки української автономії, зокрема скасувала посаду гетьмана, козацьке самоврядування та встановила адміністративний контроль над регіоном.

Русифікація: Російська імперія проводила політику русифікації, обмежуючи використання української мови в освіті, адміністрації та церкві. Заборонялися українські культурні й освітні проекти (наприклад, Валуєвський циркуляр 1863 року та Емський указ 1876 року).

Адміністративно-територіальний устрій

Губернська система: Українські землі були поділені на губернії (Київська, Волинська, Подільська, Харківська, Катеринославська тощо), що діяли під безпосереднім контролем центральної імперської адміністрації.

Уніфікація адміністративних норм: Російська влада проводила уніфікацію адміністративних і правових норм на всій території імперії, підпорядковуючи всі етнічні регіони централізованому управлінню, що сприяло посиленню імперського контролю та послабленню місцевих автономних традицій.

Українські землі в Австрійській імперії

Австрійська імперія (пізніше – Австро-Угорщина) включала західноукраїнські землі: Галичину, Буковину та Закарпаття.

Суспільно-політичний статус

Соціальні умови: В Австрійській імперії також існувало кріпацтво, однак воно було скасовано раніше (в 1848 році), що дало українським селянам у Галичині та Буковині більше особистої свободи та можливість брати участь у соціально-економічному житті.

Політичні права та самоврядування: Після революції 1848 року в Галичині з'явилися елементи обмеженого самоврядування, і українці (особливо в Галичині) мали певні політичні права, зокрема право обирати своїх представників до місцевих органів влади і навіть до парламенту Австрії. Це сприяло виникненню та розвитку політичних організацій українців.

Мовна і культурна політика: Хоча австрійська влада надавала певні права національним меншинам, українці в Галичині і Буковині зазнавали конкуренції з боку поляків і румунів, які мали значний вплив. Однак українська мова використовувалася у церковних службах та школах, що підтримувало культурний розвиток українців.

Адміністративно-територіальний устрій

Королівство Галичини та Лодомерії : Галичина та Буковина були окремими адміністративними одиницями в складі імперії. Королівство Галичини та Лодомерії мало власний уряд, що давав змогу місцевій аристократії (переважно польській) впливати на адміністративні справи.

Національне представництво: В складі Австрії українці отримали можливість створювати культурні й політичні організації (наприклад, «Просвіта», Народна Рада), що сприяло формуванню національної свідомості. Після австро-угорського компромісу 1867 року ускладнилося питання самоврядування, проте Галичина і Буковина все ж зберегли певну адміністративну автономію.