27. Охарактеризуйте боротьбу за збереження незалежності України в другій половині XVII-XVIII ст.

Боротьба за збереження незалежності України в другій половині XVII—XVIII століття була складною і тривалою, позначеною політичними інтригами, зовнішнім тиском та внутрішньою боротьбою між козацькою старшиною. Цей період охоплює декілька важливих етапів української історії: Руїну, посилення залежності від Московської держави, спроби відновити автономію, а також поступову втрату козацької автономії.

Руїна — це період політичної та економічної нестабільності в Україні, що розпочався після смерті Богдана Хмельницького в 1657 році і тривав до кінця 1680-х років. Головною причиною Руїни стала боротьба за владу між різними політичними силами всередині козацької старшини, а також втручання сусідніх держав — Польщі, Московії, Османської імперії та Кримського ханства. Виговський намагався зберегти незалежність України через зближення з Річчю Посполитою, уклавши Гадяцький договір 1658 року, який передбачав перетворення Речі Посполитої на федерацію трьох народів (Польща, Литва, Україна). Однак договір не був повністю реалізований через військову поразку під Конотопом і повстання проти Виговського. Гетьманування Юрія Хмельницького (1659–1663). Син Богдана Хмельницького був слабким правителем, що призвело до укладення Переяславських статей 1659 року, які значно обмежили автономію України і посилили контроль Московської держави. Поділ козацької України на Лівобережну (під московським протекторатом) і Правобережну (під контролем Польщі) був закріплений Андрусівським перемир'ям 1667 року між Московією та Річчю Посполитою. Це перемир'я остаточно розділило Україну між двома державами.

Найбільш відомим борцем за українську незалежність був Іван Мазепа. Його гетьманування стало одним із найважливіших періодів у боротьбі за автономію України. Спочатку Мазепа підтримував політику Москви, зміцнюючи внутрішній порядок в Гетьманщині та отримуючи значну підтримку з боку царя. Однак через поступове обмеження автономії Гетьманщини, посилення втручання Москви у внутрішні справи України і зменшення впливу козацької старшини, Мазепа вирішив піти на союз із шведським королем Карлом ХІІ під час Північної війни. Мазепа уклав таємний союз зі Швецією в надії відновити незалежність України від Московії. Проте, після поразки шведсько-українських військ у Полтавській битві 1709 року, Мазепа втратив підтримку і змушений був емігрувати до Османської імперії, де незабаром помер.

Петро І після Полтавської битви повністю змінив політику щодо України. Він скасував старі угоди і почав систематично обмежувати права козацької автономії, що в підсумку призвело до її остаточної ліквідації. Після нього справу продовжила Катерина ІІ Гетьманщина була остаточно скасована указом Катерини ІІ у 1764 році, що завершило тривалу історію автономії Лівобережної України. Також Катерина ІІ остаточно ліквідувала залишки автономії України, зруйнувавши Запорозьку Січ у 1775 році та заборонивши козацтво. Це стало символом кінця української державності в рамках козацької системи. Правобережна Україна в цей період переживала іншу форму боротьби, оскільки вона перебувала під контролем Речі Посполитої і частково Османської імперії. Правобережне козацтво продовжувало повстанську боротьбу, але ці рухи, як правило, були локальними і не мали таких масштабів, як раніше. Козацькі полковники, такі як Семен Палій, намагалися відновити козацькі порядки, але без тривких результатів.