21. Порівняйте основні напрями зовнішньої політики б. Хмельницького у 1648-1649 рр., 1650-1654 рр., 1654-1657 рр. Та поясніть причини змін зовнішньополітичного курсу Гетьманщини.

Блискучі перемоги Хмельницького над регулярними польськими військами під Жовтими Водами, Корсунем, Пилявцями зумовили вихід визвольної боротьби за межі звичайного повстання. У короткий час під знамена Хмельницького встали козаки, міщани, духовенство, дрібна шляхта, війна охопила всю територію України. Успіх перших битв у значній мірі визначався двома організаційними кроками гетьмана: залученням на свою сторону реєстрового козацтва і укладенням воєнної угоди з кримськими татарами. Улітку 1648 р. починає визрівати ідея створення власної української держави. Уже в кінці червня 1648 р. на Лівобережній Україні стверджується полкова і сотенна влада. На Правобережній Україні влада гетьмана розповсюджується на Брацлавщину, Київщину, Поділля та частину Волинського воєводства. Проте польське керівництво не хотіло задовольнити вимоги Хмельницького про створення навіть обмеженої української державної автономії. Восени 1648 р. козаки здобули блискучі перемоги над польськими військами під Пилявцями, Львовом, Замостям, що змусило польський уряд піти на переговори. Українсько-польські переговори проходили в січні 1649 р. у Переяславі. 25 лютого 1649 р. з Польщею було укладене перемир’я, відповідно з яким повстанці досягли визнання де-факто автономії України. В серпні 1649 р. у бою під Зборовом Хмельницький наніс поразку польським військам, потім вступив у переговори з поляками, намагаючись зберегти як можна більшу автономію для України. У відповідності з укладеним 18 серпня 1649 р. Зборівським договором територію української держави складали тільки три воєводства – Київське, Брацлавське і Чернігівське. Чисельність козацького реєстру обмежувалася 40 тис. осіб. Київський митрополит отримав місце в сенаті. Всім учасникам повстання проголошувалася амністія. У битві під Берестечком 28 червня 1651 р. поляки через інертну позицію татар, які у вирішальний момент покинули поле бою, розбили козацькі війська. Поразка зводила нанівець автономію козацької держави. Відповідно до умов укладеного 18 вересня 1651 р. Білоцерківського договору влада Богдана Хмельницького обмежувалася Київським воєводством, козацький реєстр обмежувався до 20 тис., пани могли повертатись до маєтків, гетьман підпорядковувався владі коронного гетьмана, йому заборонялися зовнішні відносини. У 1652 р. відбувся новий спалах війни. Хмельницький раптовим ударом 22-23 травня знищив польську армію під Батогом. Здобувши перемогу, Хмельницький пішов на визнання основних завоювань селянства. У березні 1653 р. польська армія перейшла у наступ. 21 жовтня 1653 р. розпочалися воєнні дії біля м. Жванець. Знову козаків покинули татари, що уклали з поляками сепаратний мир у вирішальний момент бою. Перед гетьманом гостро постала проблема пошуку військово-політичної допомоги ззовні. Невдовзі Б.Хмельницький і його оточення розробили новий великий задум, що вражав своєю грандіозністю: розвалити Польщу і Крим за допомогою Москви, вийшовши в такий спосіб із васальної залежності Туреччини. Налагоджуючи дипломатичні стосунки з Москвою, Україна усунула польські експансійні намагання, відкриваючи собі шлях до провадження власної активної зовнішньої політики на європейському континенті. Головною подією цього періоду стала Переяславська рада і підписання угоди з Московією. Хмельницький уклав цей союз, сподіваючись на військову підтримку у війні з Польщею та на захист від татар і турків. Угода передбачала автономію Гетьманщини, але під зверхністю московського царя. Конкуренція й великі суперечності між Москвою та Чигирином, яскраво виражені 1655 року під час кампанії проти Польщі, повною мірою виявили чималі розбіжності між союзниками, кожен з яких претендував не лише на самостійність зовнішньополітичних зносин, але й на домінування в регіоні. Згадану кампанію гетьман веде у тісному порозумінні зі Швецією, паралельно усіляко паралізуючи ініціативи Москви. За таких умов розрив із Москвою ставав неминучим. Останнім поштовхом до того став мирний договір, підписаний у вересні 1656 року за посередництвом Австрії, між Москвою і Польщею без урахування інтересів України. Після цього перед Хмельницьким знову постала проблема пошуку нових союзників. Хмельницький вступив у ширшу коаліцію зі Швецією, Трансильванією та відчасти з Молдовою.

Звідси можна зробити висновок : у 1648-1649 роках успішна військова кампанія стала основою для розбудови держави; 1650-1654 роки характеризуються знаходженням компромісів та зарученням підтримкою інших держав, зокрема Московією; у 1654-1657 роках зовнішня політика характеризувалась вирішенням проблеми нестачі союзників та об’єднанням із Швецією, Трансільванією та Молдовою.

22. Порівняйте Зборівський (1649 р.). Білоцерківський (1651 р.), Переяславський (1654 р.) та Гадяцький (1658 р.) міждержавні договори, якими визначалися правовий статус, соціально-економічні, політичні права Гетьманщини.

Після перемог козацьких військ під проводом Богдана Хмельницького у 1648–1649 роках (зокрема битви під Пилявцями), польсько-литовська держава була змушена піти на перемовини. Договір був укладений після битви під Зборовом, коли козаки змогли досягти військових успіхів, але через зраду кримських татар і необхідність компромісу Хмельницький погодився на перемир'я. Гетьманщина отримувала автономію у складі Речі Посполитої, зокрема на території Київського, Чернігівського та Брацлавського воєводств. Козацький реєстр встановлювався на 40 тисяч осіб. Поляки зобов’язалися вивести свої війська з цих територій, але польська шляхта отримувала право повернутися до своїх маєтків і земель. Православна церква отримала рівні права з католицькою, а митрополит мав бути присутнім у сенаті.

Поразка козаків у битві під Берестечком у 1651 році змусила Хмельницького погодитися на новий договір із Польщею, що значно погіршив умови для Гетьманщини порівняно із Зборівським договором. Територія, підконтрольна козакам, була обмежена лише Київським воєводством. Козацький реєстр зменшувався до 20 тисяч осіб. Польська шляхта відновлювала своє право на маєтки у всіх козацьких землях, що створювало загрозу для економічних інтересів козаків та селян. Білоцерківський договір значно обмежував автономію Гетьманщини та послаблював позиції козаків. Його підписання викликало значне невдоволення в українському суспільстві й призвело до відновлення бойових дій.

У пошуках надійного союзника проти Польщі Хмельницький уклав угоду з Московським царством після Переяславської ради 1654 року. Цей договір суттєво змінив зовнішньополітичний курс Гетьманщини, відкривши новий етап в історії українських земель. Гетьманщина визнавала протекторат московського царя, але зберігала внутрішню автономію. Козацький реєстр встановлювався на 60 тисяч осіб. Важливі зовнішньополітичні рішення мали узгоджуватися з московським царем, але внутрішнє управління залишалося за гетьманом. Переяславська угода закріплювала автономію Гетьманщини, але почала процес її поступового підпорядкування Московії. У той час договір розглядався Хмельницьким як можливість зберегти автономію і зміцнити Гетьманщину, але фактично привів до втрати незалежності.

Після смерті Богдана Хмельницького і посилення впливу Москви на Гетьманщину, новий гетьман Іван Виговський, розчарувавшись у московському протектораті, уклав Гадяцький договір із Річчю Посполитою. Цей договір намагався відновити автономію України в рамках федеративної системи. Передбачалося утворення Руського князівства у складі Речі Посполитої (разом з Польщею та Литвою) як рівноправного суб'єкта федерації. До складу князівства входили території Київського, Чернігівського і Брацлавського воєводств. Козацький реєстр знову зростав до 30 тисяч осіб. Руське князівство мало мати власну адміністрацію, судову систему, податкову службу і військо. Гадяцький договір намагався створити федерацію на рівних умовах між українцями, поляками і литовцями, відновлюючи велику частину автономії. Однак договір не був підтриманий широкими колами козацтва та населення, і після Полтавської битви Виговський втратив владу, що зробило договір фактично нереалізованим.