1. Поясніть, що є предметом, метою курсу “Історія державотворення України”, дайте періодизацію та проаналізуйте джерела та історіографію курсу.

Предмет курсу “Історія державотворення України” : загальні закономірності та характерні особливості виникнення і функціонування історичних форм державності українського народу на різних етапах його буття.

Мета курсу “Історія державотворення України” : ознайомлення з історією національної державності, з її витоками та основними етапами державотворення, з особливостями державотворчої практики українського народу на різних етапах державного його буття, з державницькою діяльністю видатних діячів та політичних сил вітчизняної історії.

Періодизація :

Стародавня історія - до VI ст.;

Середньовіччя - Київська Русь, Галицько- Волинська держава; Русько-Литовське князівство. VII-XV ст.;

Ранньоновітня історія - Українська козацька держава XVI-XVIII ст.;

Українські землі у складі Російської та Австрійської імперій -XIX ст.;

Українська революція. 1917-1921 рр.;

Радянська Україна. 1921-1991.;

Україна незалежна. 1991-наші дні.

В науці виділяють п’ять основних типів історичних джерел. Перший – це речові джерела–пам’ятки матеріальної культури, тобто археологічні знахідки:знаряддя праці, предмети побуту, монети та архітектурні пам’ятки. Другий – етнографічні, в яких знаходимо дані про характер й особливості буття, культури, звичаї того чи іншого народу. Третій – лінгвістичні–дані з історії розвитку мови. Четвертий – усні–народні пісні, міфи, перекази, легенди, прислів’я, приказки та ін. П’ятий – писемні- літописи, документи, мемуари.

2. Охарактеризуйте, що являло первісне громадянство на теренах сучасної України та покажіть основні здобутки трипільської культури і її роль у подальшому розвитку цивілізації на теренах сучасної України.

Соціальною формою існування за раннього палеоліту виступало людське стадо, оскільки лише колективне буття давало можливість вижити у складних кліматичних і природних умовах. Люди жили в печерах або хижах із дерева та кісток мамонта. Основні заняття: збиральництво, полювання. Знаряддя праці: рубила, скребла. Стадо в пізньому палеоліті поступається місцем вищій формі організації людей — родовій общині із загальною власністю на засоби побуту та полювання. Рід стає основою організації людського життя. Рід передавався по материнській лінії, тобто, панував матріархат. За палеоліту виникають перші релігійні уявлення та вірування, пов'язані з анімізмом, тотемізмом, фетишизмом, магією тощо. Важливі зміни в житті людського суспільства відбулися за мезоліту. Провідне місце в господарстві первісних людей поряд з полюванням і збиральництвом посіла нова галузь — рибальство. Тривало вдосконалення знарядь мисливства. Наприкінці мезолітичної епохи виникла нова форма людського устрою: об'єднання споріднених родів у племена. Заключним періодом кам'яної доби був неоліт. Людина переходить від привласнюючих форм господарювання — збиральництва, полювання, до відтворюючих— землеробства й скотарства. Відбувається також подальший розвиток обробки дерева, каменю і кістки, застосовуються шліфування й свердління. Виникають ткацтво, гончарство. За бронзової доби з’являєтся майнова нерівність, родова община змінюється сусідською, на зміну матріархату приходить патріархат. Суспільна організація- плем'я на чолі із старійшинами родів.

Трипільські племена займали простори Східної Європи від Дніпра до Карпат, від Полісся до Чорного моря і Балканського півострова. Трипільці залишили дуже помітний слід в етнокультурному розвитку Європи, починаючи з неоліту і закінчуючи мідно-бронзовим віком. Значний розвиток культури відбувся завдяки гончарним виробам. Глиняний посуд різноманітної форми ліпили руками з сірої, змішаної з піском глини: великі посудини грушоподібної форми для зерна, різної форми горщики, миски, ложки. Орнаментика, переважно складена з ліній, кругів, луків, завитків і рівноременних хрестів, має в собі й рослинні та тваринні, а навіть людиноподібні мотиви. З глини ліпили жіночі статуетки, модельки житла, намисто, амулети. Вони мали ритуальне призначення і були пов'язані з хліборобськими культами. Виготовляли також різні вироби з міді, переважно прикраси: браслети, кільця, гачки тощо. Основою господарства було хліборобство і скотарство, полювання, рибальство і збиральництво також мали важливе значення. Сіяли пшеницю, ячмінь, просо, жито, горох. Землю обробляли з допомогою мотик. Зерно розтирали кам'яними зернотерками. Жінка ліпила посуд, виробляла пряжу, одяг тощо і відігравала в суспільному житті значну роль. Чоловіки полювали, стерегли худобу, виробляли знаряддя з кременю, кісток та каменю. Трипільцям теперішні люди зобов’язані появою дерев’яного плуга, свердлом для пророблення отворів у камені та дереві. Трипільці жили великими селами по 600 – 700 чоловік. У цих селах були хати прямокутної форми. Поселення розташовувалися поблизу річок і складалися з кількох десятків наземних будівель, розміщених рядами або колом одне біля одного. Поселення людей того часу являли собою великі глинобитні домівки. До них, крім житлових, належали й господарські будівлі. На 2000 р. до н. е. трипільська культура перестала існувати. Частину їх покорили степові племена, решта зникла у північних містах.