4. Загальна психологічна характеристика розвитку дітей 2-го класу

Дитина в цьому віці спрямована на інтелектуальні заняття, спорт тощо. З'являється у структурі молодших школярів его (Я) і суперего (над-Я).

Е. Еріксон називав цей вік латентним "шкільним віком". В цьому віці дитина оволодіває елементарними культурними навичками, навчається у школі, провідною діяльністю стає досягнення знань, зростає здатність дитини до логічного мислення і самодисципліни, а також до спілкування з ровесниками у відповідності до встановлених правил. З'являється внутрішнє прагнення до навчання і успіхів у ньому. У дітей цього віку з'являється любов до праці. Діти намагаються дізнатись, що із чого одержується і як воно діє. Інтерес до цього має підкріплюватись і задовольнятись оточуючими людьми.

Небезпека на цій стадії розвитку дитини, на думку Е. Еріксона та інших, у можливості появи почуття неповноцінності або некомпетентності. Механізм їх появи пов'язаний з тим, що у молодших школярів центром зосередження стає випробування себе, в результаті чого відбувається диференціація дітей, впевнених у собі і невпевнених. Саме у невпевнених починає розвиватись неповноцінність. За Е. Еріксоном центральною подією у молодших школярів є психосоціальний конфлікт — любов до праці проти почуття неповноцінності. Деякі психологи відзначають, що з 6 до 8 років у дітей зростає бажання спілкуватися з іншими дітьми і дорослими. У 4—5 класах деякі діти стають упертими і неслухняними. Ці зміни відбуваються під впливом багатьох факторів. Деякі з них пов'язані із стихійним формуванням Я-концепції, Я-образу і самоповаги.

Розвиток пізнавальних психічних процесів

Сприймання. На перших порах сприймання молодших школярів досить розвинуте (їм притаманна висока гострота зору та слуху, вони добре орієнтуються в різноманітних формах та кольорах) однак ще слабо диференційоване. Діти цього віку ще не вміють здійснювати цілеспрямований аналіз результатів сприймання та виділяти серед них головне, істотне, їх сприйманню притаманна виражена емоційність. Проте поступово, із плином часу сприймання у молодших школярів стає більш довільним та цілеспрямованим. Сприймаючи нові для себе об’єкти, діти намагаються віднести їх до певної категорії. При виборі предметів з деякої сукупності вони орієнтуються здебільшого на колір та форму, беручи їх за характерні ознаки.

Увага. Розвиток уваги школярів молодшого віку все більше і більше характеризується довільністю. З віком у дітей зростає обсяг і стійкість уваги. Їхня увага тісно пов’язана із значущістю для них навчального матеріалу. Вона залежить і від доступності навчальних завдань, поставлених перед учнями, а також від вміння учителя організувати учбову діяльність, щоб охопити нею всіх учнів класу.

Мислення. В цей період здійснюється перехід від наглядно-образного мислення, притаманного дошкільнятам, до понятійного, уже науково-теоретичного. Молодші школярі вчаться визначати відомі їм поняття, виділяючи загальні та істотні ознаки об’єктів, розв’язувати трішки складніші пізнавальні та практичні задачі, здійснювати потрібні для цього дії та операції.

Мовлення. На початку шкільного періоду, дитина уже володіє певним словниковим запасом та граматикою мови. Новим у формуванні мови є, передусім, вживання різних форм слова, оволодіння письмовим мовленням. У діток цього віку збільшується словниковий запас, у порівнянні з першим класом, урізноманітнюються функції мовлення, діти краще володіють письмовим мовленням. Збільшується і кількість слів та речень у письмових роботах, зростає швидкість письма, підвищується його якість. Важливим показником успіхів дитини в оволодінні мовлення є мовчазне читання, пов’язане з розвитком внутрішнього мовлення.

Пам'ять. У цьому віці має місце виражена зміна співвідношення мимовільного і довільного запам’ятовування у бік зростання ролі останнього. Діти відзначаються успішним запам’ятовуванням та здатністю довільного відтворення матеріалу. Розвиток довільної пам’яті не означає ослаблення у дітей мимовільних видів запам’ятовування. Більше того, в останньому з’являються нові, якісні особливості, породжувані формами діяльності. Під впливом навчання у молодших школярів формується логічна пам'ять, внаслідок чого суттєво змінюється співвідношення образної та словесно-логічної пам’яті. У цьому віці зростає продуктивність, міцність, точність запам’ятовування навчального матеріалу.

Уява. Уява в цьому віці надто бурхлива, яскрава, з характерними рисами некерованості. Але в ході навчання вона поступово розвивається, зокрема вдосконалюється відтворююча уява, стаючи все більш реалістичною та керованою. Інтенсивно формується і творча уява, на базі минулого досвіду з’являються нові образи, зростає швидкість утворення образів фантазії.