- •2. Предмет та завдання психології вищої школи.
- •3. Психологічні особливості юнацтва, що навчається у внз
- •5. Основні методи психологічних досліджень та їх використання у вищій школі.
- •6.Теоретичні основи вікової періодизації.
- •7.Загальні психологічні особливості юнацтва
- •10.Спілкування студентської молоді з викладачами та батьками.
- •11.Проблема адаптації до навчання у вузі
- •13 Проблема співвідношення навчання та психічного розвитку
- •15Психологічні основи підвищення розвивального ефекту навчання у внЗі.
- •18 Індивідуалізація та диференціація навчання у внзі.
- •19 Психологічні причини невстигання студентів внЗу у навчанні.
- •20. Психологічні проблеми сучасних інформаційних технологій навчання та їх застосування у внзі
- •21. Самостійна робота студентів внЗу та вміння навчатися.
- •24.Взаємодія у педагогічному спілкуванні викладачів зі студентами внЗу
- •27.Лідерство у студентських групах.
- •28. Конфлікти у педагогічному спілкуванні. Види конфліктів та їх вплив на навчання
- •31. Профессіограма викладача внЗу
- •32. Якості особистості викладача внЗу як професійно значущі якості
- •34.Психологічна сутність процесу виховання
6.Теоретичні основи вікової періодизації.
Дамо коротко характеристику фаз у періодизації Е.Еріксона.
Грудна фаза - до 1 р. Головна особа на цій фазі - мати. Провідні суперечності довіра-недовіра; надія-безнадійність. Основне завдання полягає у виробленні ще неусвідомленого почуття "базової довіри" немовляти до зовнішнього світу. Головний метод - турбота і любов батьків. Якщо "базову довіру" на цьому етапі сформувати не вдається, то у немовляти розвивається почуття "базової недовіри" до світу, тривожність, яка потім може проявлятись у формі замкнутості, втечі у свій внутрішній світ тощо.
Повзункова фаза - до 3-х років. Головні особи - батьки. Основна суперечність: автономія-сумнів, сором. У дитини формується відчуття самостійності та особистої цінності або ж їх протилежність - сором'язливість і сумніви в собі. Закладаються основи таких особистісних якостей, як відповідальність, дисциплінованість, повага до порядку тощо.
Дошкільна фаза - до 6 років. Значущі особи - батьки, брати, сестри. Базова суперечність: ініціативність-пасивність. Формується ініціативність. Блокування ініціативності призводить до виникнення почуття провини, яка знижує активність дитини. Вирішальну роль при цьому відіграють ігри, спілкування з однолітками. Закладається почуття справедливості, прагнення виконувати правила.
Передпубертатна фаза - до 12 років. Головні особи - в шкільному середовищі, сусіди. Базова суперечність спроможність-неповноцінність. Розвиваються почуття підприємливості та ефективності, цілеспрямованість. Найважливішими цінностями стають ефективність і компетентність. У негативному варіанті розвитку формується відчуття власної неповноцінності, яке спочатку виникає як усвідомлення своєї неспроможності у вирішенні якихось конкретних задач. У цьому віці закладається ставлення до праці.
Юність - до 18 р. Значущі оточуючі - ровесники. Основна суперечність: визнання, ідентичність - невизнання. З'являється відчуття власної унікальності, відмінності від інших. При негативному варіанті формується невиразне, дифузне, нестійке "Я", рольова й особистісна невизначеність. Стрімко розширюється репертуар особистісних ролей, кожну з яких юнак випробовує, не заглиблюючись у виконання якоїсь окремої з них.
Рання зрілість. Значущі особи - друзі. Головна суперечність: співпраця - відчуження, ізоляція. З'являється потреба і здатність до інтимного психологічного контакту з іншою людиною, зокрема й до сексуальної близькості. У негативному варіанті розвивається почуття ізоляції та самотності.
Середній вік. Провідні цінності - професія, батьки. Центральна суперечність: дружба - ізольованість. Особистість відзначається творчою діяльністю і почуттям продуктивності, що поширюються на сфери професійної праці, турботи про інших людей, зокрема про дітей. У негативному варіанті розвивається почуття стагнації (застою).
Пізня зрілість. Значуще оточення - людство, близькі. Головна суперечність: самореалізованість - розчарування. Поява почуття повноти життя, виконаного обов'язку, завершеності шляху. Мудрість і відстороненість дають змогу дивитися на свої й чужі вчинки та їхні наслідки з певної висоти. У негативному варіанті розвиваються розчарованість, безнадія і розпач.