Вчителю важливо самому навчитися:

- створювати розвивальне середовище, що провокує (робить необхідним) учня до створення ситуації ухвалення самостійного рішення в умовах вибору на основі дослідницької позиції;

- будувати діалогічне в раціональному поєднанні з монологічним спілкування, в якому питання розвитку внутрішнього світу кожного займатиме значуще місце;

- провокувати на появу питань і бажання пошуку на них відповідей;

- вибудовувати відносини з учнями на основі паритетності й взаємної відповідальності (важливо враховувати те, що вчителі пред’являють вимоги до учня як до дорослого, яким він ще не є ні зовні, ні внутрішньо);

- враховувати інтереси і мотивації дитини, не забуваючи про свої;

- давати учневі право в ухваленні значущих для нього рішень;

- розвивати у самого себе «відкрите мислення», а не замикати його на основі ідеї, що «вчитель повинен знати все» і наперед планувати.

Для розв'язання дослідницьких задач необхідні навички логічного та творчого мислення. У зв'язку з цим О.Савенков визначає такі уміння, що складають підґрунтя дослідницької поведінки: уміння бачити проблеми, задавати запитання, висувати гіпотези, давати визначення поняттям, класифікувати, спостерігати, проводити експерименти, робити висновки та умовиводи, структурувати матеріал, доводити та захищати ідеї.

У сучасній теорії дослідницького навчання виокремлюються три рівні його реалізації на практиці :

1. Викладач ставить проблему та визначає стратегію й тактику її рішення.

2. Викладач ставить проблему, але метод її рішення учень шукає самостійно (на цьому рівні може використовуватись колективний пошук).

3. Постановка проблеми, пошук методів її дослідження та розробка рішення здійснюється учнями самостійно.

ІІ. Розвиток уміння бачити проблеми.

Одним із ключових умінь у структурі дослідницької поведінки молодшого школяра за О.Савенковим, є уміння бачити проблеми. Розглянемо це уміння більш докладно. З'ясуємо спочатку сутність ключових понять.

Проблемною ситуацією є будь-яка теоретична або практична ситуація, що не має рішення, а тому примушує зупинитися та задуматися.

Проблема – задача, що містить протиріччя між знанням та незнанням. Уміння бачити проблеми – інтегративна властивість особистості, що характеризує мислення людини.

О.Савенков пропонує спеціально розроблені вправи для розвитку цього вміння.

Вправа „Поглянь на світ іншими очима".

Прочитайте дітям невелике оповідання:

Вранці небо вкрилося чорними хмарами, пішов сніг. Великі снігові хлоп’я падали на будинки, дерева, тротуари, газони, дороги...

Завдання: продовж оповідання кількома способами: ти просто гуляєш на дворі з друзями; ти водій вантажівки, що їде по дорозі; ти ворона, що сидить на дереві; зайчик у лісі.

Метод шести розумних капелюхів. Ця методика розроблена Е.Боно. Він пропонує в процесі рішення творчих завдань знімати та надівати різні капелюхи. Усього пропонується шість різнокольорових капелюхів.

Білий капелюх - факти, цифри, інформація. Яку інформацію ми маємо? Яка інформація нам необхідна?

Червоний капелюх – емоції, почуття, інтуїція. Що я відчуваю з приводу даної проблеми?

Чорний капелюх - обережність, істина, здоровий глузд. Чи спрацює це? Наскільки це безпечно?

Жовтий капелюх - переваги, користь. Навіщо це робити? Які будуть результати? Чи варто це робити?

Зелений капелюх - дослідження, припущення, нові ідеї, можливості, альтернативи. Що можна зробити в даному випадку? Чи існують альтернативні ідеї?

Синій капелюх - розмірковування про мислення. Контроль над розумовим процесом. Підбиття підсумків. Визначення наступного розумового кроку.

Вправа „Скільки значень маг предмет?"

Завдання: знайти якомога більше варіантів нетрадиційного, але реального використання предмета (цеглина, газета, крейда, олівець, паперова коробка тощо).

ІІІ. Спостереження та експерименти.

Спостереження розглядається як найпростіше дослідження, яке вимагає вольових зусиль та має завершуватися формулюванням висновків та нового знання. Під час спостережень можуть використовуватись телескопи, мікроскопи, вимірювальні пристрої.

Процес спостереженнямав декілька етапів:

– підготовчий етап, метою якого було викликати в дітей інтерес до об’єкту спостереження, що досягалось за допомогою коротких бесід, звертання до особистого досвіду дітей, показу діафільму. На цьому етапі вказувались мета і завдання спостереження, давались конкретні вказівки;

– етап зосередження уваги на об’єкті спостереження, для чого використовувались сюрпризи, несподіванки, загадки, художніобрази, прислів’я та приказки, вірші, показ і пояснення, ілюстрації, питання;

– основний етап – власне спостереження. На цьому етапі відбувалось дослідження предмету або явища в цілому, їхній аналіз, обстеження, яке інтерпретувало, розкривало властивості, котрі приймались почуттямий абстрактні властивості предметів і явищ в їхніх суттєвих взаємозв’язках;

– заключний етап, мета якого полягала в підбитті підсумків і закріпленні отриманих уявлень і знань про предмети та явища, а також в оцінці тих способів обстеженняпредметів, якими користувалисьдіти.

Проведення спостережень передбачає розвиток уміння учнів здійснювати порівняння, зіставлення різних явищ, які вони бачили в різний час. У початкових класах підготовкою до виконання завдань на порівняння були запитання, які допомагали учням аналізувати кожний з об’єктів, що порівнювався, виокремлювати їхні частини і властивості

О.Савенков пропонує такі вправи для розвитку спостережливості:

Вправа „Спостереження очевидного".

Дитині пропонується розглянути будь-який добре знайомий їй об'єкт і сказати, що бачать її очі в цю хвилину. Потім поговоріть із дитиною про те, яку інформацію з минулого досвіду ви можете розповісти про цей об'єкт.

Гра „Чарівні перетворення".

На основі цієї гри можна провести розумовий експеримент. Ми вивчаємо, як стихія вогню впливає на зміни фізичних властивостей води. Один із дітей виконує роль Вогню, інші - крапельки води, що в холоді замерзають. Коли Вогонь далеко, вони рухаються повільно та перетворюються на крижані кульки. Коли Вогонь близько, вони рухаються швидше, випаровуються, стають невидимими (присідають).

Дослідно-експериментальна діяльність є більш складним видом діяльності, ніж спостереження. Вона передбачає відтворення об’єкта пізнання у спеціально створених умовах із метою дослідження певних ознак. О.Савенков розрізняє практичні та інтелектуальні експерименти. Практичні експерименти передбачають маніпулятивну діяльність з об'єктом із метою встановлення його певних властивостей за допомогою органів відчуття.

Інтелектуальні експерименти спрямовані на розв'язання проблемних задач за допомогою логічних розмірковувань. Ознайомтесь із проблемними задачами Д.Фрімена:

Що можна зробити з аркуша паперу?

Що буде, якщо всі стануть вище за зростом?

На якого звіра схоже небо, що темнішає перед грозою?

Чому металеву пружину можна порівняти з надією?

Якщо б озеро було б столом, чим були б човни?

Процес розв'язання таких завдань і є інтелектуальним експериментом, згідно з інтерпретацією О.Савенкова. Дослідно-експериментальну діяльність вже було розглянуто у попередньому розділі. Ознайомтесь з описом експерименту, що пропонує О.Савенков із метою розвитку дослідницької поведінки молодшого школяра.

Експеримент "Як вода зникає?"

Візьмемо різні предмети: губку, газету, тканину, рушник поліетилен, металеву пластину, дерев'яний брусок, фарфорове блюдце. Обережно за допомогою ложки наллємо воду на кожен із предметів.

Які предмети не всмоктують воду?

Які найкраще всмоктують?

Наступна частина експерименту пов'язана з випаровуванням води. Ми перевірили, що фарфор не всмоктує воду. Тепер візьмемо блюдце з водою, поставимо на підвіконня. Що відбувається? Вода перетворюється на пару та зникає у повітрі.

ІV. Методика проведення навчальних досліджень із молодшими школярами.

О.Савенков розробив систему поетапного залучення молодших школярів до дослідної діяльності, враховуючи психологічні особливості цього віку. Так, всі дослідження виконуються за певним алгоритмом.