ЛІБЕРАЛІЗМ,СВОБОДА

Понад те, вищу освіту я здобував у Львіському університеті його імені. Тож досі пам’ятаю всезагальне святкування 100-річчя від дня народження І. Франка, відкриття цього пам’ятника. Зрештою, і тут, у Галичині, так само й усюди в Україні, жоден із сучасних художників слова не стався б як непересічна особистість без того, аби запізнати всю велич і глибину творчості Івана Франка.

До речі звістка про нагородження мене Чиказькою Премією ім. Івана Франка дісталася мене неофіційно, бо я того року перебував в ув’язненні. Легальне підтвердження цього факту я отримав дещо пізніше. Тож перелік власних творів завше розпочинаю саме з Чиказької Премії ім. І. Франка 1977 року…

Марія Якубовська, голова Львівської обласної організації Національної спілки письменників України:

-Віддаючи належну данину пам’яті великому українському духовному провідникові Івану Франку, зазначу, що перед лицем сучасних соціально-політичних подій в Україні спілка письменників вважає, своєю місією консолідацію на духовних засадах більшої частини українського суспільства. Зокрема у Львові нам нині вдалося об’єднати жіночі організації, козацькі формування, окремі особистості у складі громадської організації «Згуртована Львівщина».

-Що ставиться у якості першочергової мети?

-Вибори до місцевих органів влади на Галичині у Жовтні 2010 року. Вважаємо, що за мажоритарними списками мають бути обраними ті кандидати у депутати рад на місцях, яких воліють бачити члени відповідних територіальних і місцевих громад. Адже громада – це є потужна й незборима сила, духовна субстанція і стрижень думок і прагнень населення. Ми ведемо перемовини з усіма громадськими й

політичними структурами, тобто з декількома потужними партіями. Займатися тільки лише творчістю у наш час вже не є достатньо.

Мусимо власними засобами спонукати до виконання державних і

громадських функцій знаних діячів інтелектуальної еліти, оскільки існування суспільного буття у позитивному сенсі здатна забезпечити тільки лише сила духу і духовності. Українська спільнота сьогодні є у стані розпорошеності.

Практично ліквідовано середній клас, який є невід’ємною складовою будьякого здорового суспільства. Письменники наявність чи відсутність цього класу відчувають найпершими, адже оця найстабільніша й найчесніша верства населення є нашим провідним читачем. Багатії не мають часу читати книжки та й шкодують грошей на художню літературу. А ті, хто перебуває за межею бідності, заледве зводять кінці з кінцями, і таких стає щодень більше й більше, як це не сумно…

Ближчим часом на виборах до місцевих органів самоврядування запрезентуємо так само й економічну програму. Крім того мені довірено очолити Міжнародний літературний конґрес, куди входять представники творчих осередків від п’ятнадцяти країн світу. На початках це, звісно, європейські країни, але вже ведемо перемовини з представниками КНР і Японії, бо маємо певні духовні проекти, які викликають інтерес яка на Заході, так і на Сході. Ці проекти передбачають не в останню чергу матеріальні інвестиції в Україну й створення робочих місць для нашої молоді.

Якщо молода людина за теперішнього стану економіки в Україні позбавлена можливості працювати й отримувати місячну зарплатню бодай 300 – 500 доларів США, то про що може йти мова узагалі?

-Тож вимальовуються контури програмових засад творчої еліти нашого краю, чи не так?

-Саме так. Програма «Згуртованої Львівщини» передбачає ідеї та особистості, що вони є кращими з кращих. Допоки не маємо остаточно узгодженого списку, нічого озвучувати не буду. Наша ідеологія центристського спрямування. Вважаємо, що у середовищі усіх українських партій є досить достойних, чесних і працьовитих людей.

Отже, не маємо історичного права на протистояння «штики в штики» чи «стіна на стіну». Натомість пропонуємо інтелектуальний діалог так само й з представниками дрібного й середнього підприємництва.

Аналіз позицій існуючих політичних утворень свідчить, що вони між собою мало у чім різняться. Важко назвати сьогодні самодостатню політичну силу з чіткими ідеологічними орієнтирами. Оскільки суспільство роздирають оті політичні й економічні негаразди, то навіть наявні дві сотні українських партій навряд чи здатні об’єднати українське суспільство й стабілізувати ситуацію.

Письменницька спілка, як духовна субстанція, налічує 160 членів – активних, чесних і самовідданих патріотів, володарів державницького слова й духу. А включно інші творчі організації і об’єднання – це вже є сила консолідуюча, суспільно-політична. Знаєте, свого часу одна сотня спартанців «перевернула світ». Тож маємо наразі двісті згуртованих, молодих і енергійних інтелектуалів, які здатні докластися до духовної консолідації громадянського суспільства як на Львівщині, так і всюди в Україні.

Розпочинаємо із духовних проектів. Голови творчих спілок є членами координаційної ради. Така діяльність не є епізодичною і триває вже кілька років поспіль. Ми опрацювали принципи консолідації громадсько-політичних структур Галичини й у травні 2010 року ухвалили рішення про фахову, чесну й патріотичну

участь у роботі органів місцевого самоврядування. У нас кожна людина на виду власними доробками і власною позицією, відтак випадковості виключено.

-Така собі фільтрація претендентів на владу на предмет наявності чеснот… Чистилище…

-Ми усі й кожна особа є творчими людьми, які живуть за цивілізованими правилами й законами. На протязі 19 років незалежності України ми завжди були разом з народом, жили його нелегким життям, осмислювали й відтворювали у образах його контраверсивні реалії…

-Якої оцінки, на Ваш погляд, заслуговують патріоти, які досі є у владних структурах Львівщини?

-Маємо значне число достойних, професійних і чесних людей. Проте позитивних, якісних і кардинальних ринкових зрушень, у першу чергу у свідомості громадян, на рівні області не видно. Механізм народовладдя на Львівщині, як і деінде в Україні, не спрацьовує. Ось чому представницькі органи місцевої влади потребують суттєвих демократичних змін.

Отож, маємо на меті привести до влади абсолютно нові обличчя. Політика така сама професія, як і інші, і займатися нею не заказано нікому. Плануємо сформувати достойну команду кандидатів у депутати місцевих рад, які здатні забезпечити очікувані народом зміни на краще.

-А чи свідомі Ви того факту, які потужні матеріальні, фінансові й політичні ресурси кинуто владою на ці вибори?

-Відповім коротко словами Івана Франка: «Кожен, знай, що за тобою міліонів стан стоїть… І за долю міліонів мусиш дати ти одвіт…». Слово, то є така субстанція, з якої усі користають, але досі ще нікому не вдавалося перемогти й здолати Слово. Маємо вагоме слово, яке здатне об’єднати націю. Маємо дух: за ним стоять «і мертві, і живі, і нерожденні…». Маємо ресурс пройти від хати до хати і дійти до кожного.

На Львівщині, я упевнена, владу не купити ні за які гроші. Навпаки, будьяка фінансова інвазія з чужою ідеологією тут наразиться на спротив. Мене особисто запрошували очолювати кафедру українознавства у одній із країн ЄС, з непоганою платнею. Тож подумки я на мить відступила від своїх принципів… А головно, донька, якій на День незалежності України виповнилося шістнадцять років, застерегла: «Мамо, стільки людей у тебе повірили, а ти хочеш стати осторонь від боротьби?..»

Отже, голос нашої землі, дух геройства в Україні сьогодні жодному олігархічному кланові змінити не вдасться. Натомість маємо чесний, легальний

бізнес, який керується чесними духовними правилами, принципами й чинним законодавством. Зрозуміло, що нажити швидко у чесний спосіб значний капітал – це є свого роду Божа ласка, тобто ота правдива сила праці та духу. І, я гадаю, що кожен в Україні, як представник великого капіталу, так і людина середніх статків, так і малоімущий громадянин, прагнуть чесних правил гри, рівнозначних для усіх і кожного зокрема.

Ось і ми, усі гуртом, – проти відкатів, проти хабарів, проти корупції. Що тут скажеш? Наразі є жахливі корупційні факти і схеми у владі, й людей це обурює. Виступаємо за посильні страхові внески й за каси на допомогу лікарням, безпритульним тощо. Абсолютна більшість українців воліють диктатури закону в ринку й узагалі у державі.

-Та ж чесних і багатих людей у світі повно, але вони до влади не рвуться, бо їм це нецікаво. Та й влада їм, зазвичай, не заважає, бо її поставлено на належне місце...

-Чому наш великий капітал прагне влади політичної? Та тому, що сподівається захиститися від владних посягань, від недобросовісної конкуренції.. У наших планах – досягнення заможності всюди в Україні. Відтак, нас почує не тільки лише

територіальна громада Львівщини, але й увесь політикум. Адже Господь: Відлив нам пекла і відлив нам раю, А щонайбільше – вічної ходи

Утой едем, де наші душі скраю

Увідсвіті йорданської води.

Це так непросто – жити і любити, Де вище зір нам мальви мерехтять…

Для інтелектуалів України отими «мальвами» є віками Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко… Цими мальвами й сьогодні народ вважає усіх і кожного, хто є громадянином України, для кого небайдужою є і доля молоді, і доля старшого покоління. Якби національному підприємництву не перешкоджали, то давно вже відбулася б і страхова, і соціальна медицина. Інакше, приміром у спілці письменників, доводиться докладати чималих зусиль і навіть власних коштів у разі необхідності фінансування серйозного лікування наших знаних спілчан…

-Мабуть, такий стан речей є вигідним з огляду на «сірість» нинішньої влади?

-Не хочу нікому дорікати. Але ж факти говорять самі за себе: міський голова Андрій Садовий жодного разу не відвідав нашу Львівську спілку письменників. Тож на кардинальні демократизаційні упливи на інші регіони України годі й розраховувати.

Нацією мають оволодівати позитивні духовні й культурологічні процеси. Зрештою, вся Україна дивиться саме на нас. І доля держави зараз вирішується на Львівщині, а може, навіть у Львові, де вже набирають обертів процеси відсіювання духовного непотребу, полови, лушпиння… від життєдайних плодів. Плекаючи зерна істини, обираємо не революційний, а еволюційний шлях: маємо на меті: пересіяти оце зерно в душах співгромадян, яке проросте здоровими пагонами вітчизняної економіки.

Матеріальні блага народжуються через благодатний дух суспільства, а не навпаки. На цій основі мусимо переосмислити сутність власного буття. Коли Іван Франко підкреслював: «Я вірю в силу духа…», то мав на увазі саме цей феномен. Коли ми усі разом запрацюємо як слід на ідею, то усі наші плани й сподівання відбудуться.

-Зрештою Іван Франко відомий світові не тільки лише творчою і просвітницькою діяльністю. Він брав так само участь і у політичній боротьбі, хоч і не завжди успішно…

-Нам і світові сьогодні відоме ім’я Івана Франка. В усьому світі знані його творчі доробки. А чиє ім’я з числа отих правителів чи професорів, які морально нищили І.Франка, дійшло до наших сучасників? Ця істина є ще одним підтвердженням суєтності усього матеріального: без духу І.Франка не сталося б духу Січового Стрілецтва, підйому національного шкільництва, духу особистостей, які привели країну до УНР і до ЗУНР, а зрештою – до незалежної республіки Україна.

Вірю, що з Іваном Франком переможемо, бо він переміг.

Розмовляв Олександр Нагорний

ЯКЩО ОБЕРЕМО СЕРЕДНЬЄ ПОЛІТИЧНЕ, ТО ВИГРАЄМО УСІ Й КОЖЕН ЗОКРЕМА

На Львівщині, як і всюди в Україні, суспільство й політикум активізувалися неймовірно, вірніше, сягнули пікової точки напруги між полюсами бідності й багатства. Стартувала виборча кампанія по виборах депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів. Цей виборчий процес регламентується нормами прийнятого Верховною Радою України Закону від 10 липня 2010 року №2487-VI у його останній редакції: Документ №2487-17 від 02 вересня 2010 року на підставі №2491-17.

Неупереджений політологічний погляд на стан взаємин у системі сучасної української спільноти засвідчує доконаний факт: кардинальне протиріччя сучасності в нашій країні й зокрема в регіонах полягає у загостренні до крайнощів непримиренних протиріч між купкою не сповна легітимно збагачених і доведеною до крайньої межі фізіологічного виснаження й терпіння масою населення. Якщо сьогодні владу отримають або перші, або другі, то соціально-політичних та фінансово-економічних катаклізмів нам в Україні не уникнути.

Відтак, запрошуємо до слова кандидата на посаду міського голови Львова, доцента кафедри українознавства Української академії друкарства (УАД), голову Львівської організації Національної спілки письменників України (НСПУ), львів’янку Марію Якубовську.

-Шановна пані Маріє, Ви є відомою особистістю у Львові, в Галичині, в Україні і в Європейському світі. Назвіть, будь ласка, найбільш визначні Ваші титули.

-Я декілька десятиліть поспіль окрім науково-педагогічної роботи в УАД займаюся суспільно-політичною і громадською роботою. І основна мета моєї професійної та громадської діяльності полягає у зміні світоглядних орієнтирів співгромадян. Як голова Львівської організації НСПУ, а також голова оргкомітету зі створення міжнародного літературного конґресу та міжнародної письменницької організації, яка перебуває на стадії становлення і об’єднує письменницькі сили з п’ятнадцяти країн світу, як редактор літературно-мистецького часопису «Літературний Львів», цілого ряду культурологічних проектів, зокрема проекту «Духовність», акумулюю й доношу до широкого загалу Львівської громади найвизначніші здобутки у царині художньої й інтелектуальної творчості.

Відомо здавна, що життя й письменство є невіддільними явищами усіх епох і цивілізацій. Письменник вирізняється від загалу саме тим, що вміє гостро вдивлятися й так само до болю відчувати буденні проблеми людей, шукати шляхи вирішення. Достеменний аналіз, тривимірне бачення перспективи у цьому процесі є так само невід’ємною часткою творчості художника слова.

Тож перспектива розвитку Українського духовного, громадського й відповідно державницького життя якраз і фокусується у системі письменницького світосприйняття і світобачення аж до жаги пекельних слів з понівечених дум.

Основне моє місце роботи, як тут вже анонсовано, – це доцент кафедри українознавства УАД. Крім того я співголова цілого ряду громадських організацій, зокрема очолюю громадське об’єднання «Згуртована Львівщина». Проте, найголовніший мій статус – громадянка України, жителька міста Львова, яке я щиро і навіки люблю. І мені страшенно хочеться, аби кожній людині у цьому місті було затишно й тепло у фізичному і так само у душевному та духовному сенсі…

Я – жінка, яка по-материнськи гостро відчуває цей жорстокий світ. Я – мама двох дітей і зрештою просто людина, яка розуміє, що тепер від кожного з нас залежить надзвичайно багато.

Головна філософська сентенція мого життя найповніше відображається у рядках з творів Івана Франка: «Кожен, думай, що на тобі міліонів стан стоїть і за долю міліонів мусиш дати ти одвіт!» Разом з тим, продовжуючи тезу Євгена Маланюка, у минулому голови МУРу – міжнародної письменницької організації, стверджую, що грядуть часи, коли долю держави, долю світу вирішують письменники. Саме вони були й залишаються носіями як духовних ідей, так і зерен сутності буття. Письменники скеровують у русло моральності тих, які творять день сьогоднішній і день завтрашній. Усе у просторі й у часі нашого сьогодення тісно переплетено і взаємопов’язано. Маємо міцне коріння з минулих віків, проте чомусь в сьогоднішніх діяннях влади наша славетна історія не завжди осяяна світлим променем на тлі буднів і майбуття.

Як людина небайдужа, яка за словом бачить конкретне діло, я відчуваю величезну силу упливу писаних творів на масову свідомість. Та й у мене самої слово з ділом не розходиться. Приміром, коли ми з Іриною Калинець у 1988 році започаткували концепцію духовного становлення освіти, Львів тих часів відбувся у якості осердя глашатаїв свободи українства. Однак, на жаль, потім віття з того незміцнілого дерева почало всихати й падати. І, я вважаю, жодне слово намарно не мовиться. Так само й жодне діяння не пропаде намарно.

Я вже тоді декларувала, що услід за національними гаслами мали б робитися конкретні справи. У цьому руслі побачили світ декілька моїх підручників і посібників. А нині, як науковець, я декларую нагальну необхідність реформування освіти в Україні, наголошую на кардинальній зміні психології, системи світосприйняття і світоглядних орієнтирів українців. Мусимо відмовитися від посттоталітарної ментальності, яка ґрунтується на споживацьких інтересах громадян типу: ти мені дай, ти мене обслужи… Натомість, скориставшись власною свободою, слід взяти відповідальність за свою долю і долю держави, нації, тобто відбутися господарем.

-Отже, так чи інакше, письменникам історією велено виходити на достойний рівень владарювання над умами й серцями громади й громадян. Ми,

зазвичай, говоримо, що держава Україна відбулася, громадяни вже де-юре і де-факто об’єднані у місцеві й територіальні громади. Тож, яку роль письменники й письменницькі спілки мають виконувати на рівні громади міста Львова і Львівщини на сучасному етапі розвитку?

-Відповім словами Євгена Маланюка: «Як в нації вождя нема, тоді вожді – її поети…» Я б не сказала, що наша нація страждає від нестачі вождів. Достойних людей маємо багато. Проте якісних позитивних зрушень у напрямі підняття стандартів життя простої людини не видно. Скільки б влада не промовляла слово «цукор», солодше від того народові не стає…

До першочергових завдань, вважаю, слід віднести такі: повернути людям віру в те, що змінити життя на краще – це реально. Шкода, але за 19 років незалежності України громадяни втратили найголовніше – віру. А без віри неможливо ані відбудувати економіку, ані підвищити стандарти життя. Без віри неможливі жодні перетворення у суспільстві. За відсутністю віри усе на світі втрачає сенс.

-Хто здатен повернути віру й владу людям? Упродовж тисячоліть ця мрія не здійснилася…

-Віру може повернути єдина духовно-матеріальна субстанція – СЛОВО. А ось про владу… Поживемо, побачимо…

Слову дано усе, бо зі словами молитви ми приходимо у цей світ. Так само, на жаль чи на щастя, на той світ нічого окрім слова ми не беремо… Отож, другою найбільшою проблемою сучасності є роз’єднаність і розпорошеність наших співгромадян. Народ у розпачі: маємо багато розмаїтих громадських організацій, численну кількість достойних людей, які добросовісно виконують певну роботу, але зрушень у бік поліпшення добробуту абсолютної більшості українців, як громадян країни, не спостерігається. Мусимо об’єднуватися…

-Добре. Хіба можливо об’єднати народ гаслами чи обіцянками? Наразі, прошу прокоментувати, чи мають оту цементуючу силу слова поетеси, поета або письменника, які б надихали маси на продуктивні звершення, а не на підпорядкування нещадній владі чи на очікування милостині від неї? Можливо, мають бути певні герої, певні твори, ідеології чи ідеї?

-Будь-яке суспільство консолідується на ідейних засадах. Українську спільноту в нашу епоху має опанувати ідеологія середнього класу, який зароджувався й формувався на протязі століть. Маємо створити усі передумови для становлення цього цементуючого класу в Україні. Цей численний суспільний прошарок, який формують непересічні особистості, продукує ідеї, товари й послуги, а водночас є головним споживачем матеріальних і духовних цінностей, носієм високої духовності.

Відтак, на національному рівні маємо переформатувати багато чого у свідомості й підсвідомості людей. Кожен має стати власником себе, своєї долі, свого будинку й мікрорайону, свого міста чи іншої території на засадах кооперації з рівноправними сусідами. На усіх теренах де, як гласить закон, народ, громада вважається джерелом влади. Хтось мав би переконати інертну частину спільноти у тім, що змінити життя на краще під силу усім гуртом. Ось чому питання віри виходить на передній план.

Якщо ми говоримо про реформування економічного й державницького життя в Україні, слова вирішують усе, хоч не завжди вони долинають до високих посадовців… Таким чином, настав час розвою виробництва товарів, надання якісних послуг не для держави чи заможного «бомонду», а для загалу. При цьому кожний конкретний підприємець не відчуває достатнього матеріального й фінансового ресурсу, аби розпочати серйозний і прибутковий бізнес. Але ж, якщо би десятеро зібралися докупи, то разом вони здатні віднайти, по-перше, ідею, навколо якої можливо започаткувати справу, а, по-друге, – споживача, тобто ринок збуту.

Тут так само спадає на пам'ять «Добрий заробок» Івана Франка, який мав достатній економічний хист і політичний досвід, аби мати право судити й виокремити найсуттєвіше у цій проблематиці…

-Справді, коли хтось і в наш час раптом захоче віники в’язати й насмілиться вийти зі своїм товаром на торговельне місце, то якийсь «панок-горбунок» чи то з державного, чи пак з тіньового рекету вичавить фіскально-бандитським способом оту українську хазяйську ініціативу наніц…

-Сучасна надзаконна бюрократична система з її хижацьким оскалом стосовно національного товаровиробника, як виявилося, є ще гіршою і більш нищівною, аніж то було за часів Австро-Угорщини чи Польщі, принаймні, тут у Галичині. На сході України, там узагалі вогнем, мечем, драматургією і голодоморами українського хазяїна витравлювали. Звідси – такий собі державницький виродок, «фіскальний панок», у особі нинішньої блюзнірської владної бюрократії живе і процвітає.

Економіку дрібного товаровиробника І. Франко провидів на століття уперед. Ми сьогодні мусимо змінитися у сенсі філософії підходу до поняття й феномену підприємництва. Кожна людина повинна затямити, що громадянин, який має право

голосу, здатен привести до влади особистості, які у легітимний спосіб убезпечать національних підприємців від будь-яких протиправних посягань.

-Проглядаються доволі радикальні політичні думки й духовні орієнтири. Здається, що за Вами стоїть серйозна політична сила…

-Є така сила, яка послуговується не балаканиною чи надуманими сентенціями оболванення власного народу, а позитивною філософією ідеалістичного плану, метафізичним методом вирішення усіх проблем і методологією включення усіх ресурсів замість «заперечення заперечення». Це Ліберальна партія України. Так чи інакше, але на даний час політика прийшла у кожну хату. Навіть колись байдужі стають суспільно активними. Біда нашого галицького менталітету у надуманих псевдо істинах, буцімто, політика – окремо, а власне «я» – окремо.

Очевидним сьогодні є той факт, що гряде епоха, коли до влади, до політики приходять духовні інтелектуали, достойні, жертовні, чесні у думках і ділах люди. Врешті-решт політикум повинні опанувати особистості, які цінують і культивують свободу, честь і чин. Інакше нам не зрушити у поступальному напрямі державницьку справу. Цю справу слід розпочинати вже, а саме на теренах місцевих громад. Особливо у такому камерному й драматичному місті, яким є Львів.

Наша сила не в коштовній рекламі, бо тут ми усі сусіди: знаємося й спілкуємося щодня. Ось тільки лише не спромоглися досі обрати до влади наймудріших, які з достоїнством несуть свою щоденну хресну ношу – формування ринкової масової свідомості потужними словами й копіткими буденними ділами.

Написання й видання у світ книжок – це є сяюча вершина творчого начала кожної фахової у своїй стезі людини. Навіть тепер, коли духовна праця у нашій країні належним чином не поцінована. Не завдяки, а всупереч, сьогодні виборчі перегони на регіональному й муніципальному рівнях української влади мають засвітити промінням свободи нові світоглядні й незаанґажовані обличчя та ідеї. Проте, наявні райці при владі за суєтою не стали єдиною консолідуючою силою громад усіх рівнів.