УКРАЇНСЬКА(підручник)

це ви? 11. (Сеньйора Лючія), я в боргу перед книгами і вами.... 12. Я люблю тебе, (незрадлива мудрість книг), твої сонця чи світильники, і скорботу твою, і радість твою. 13. Так це ж, (отрок), здорово! 14. (Психолог), ти сьогодні неможливий! 15. Ви, (громадяночка), може, проковтнули язик? (З творів М.Стельмаха).

ІІ. 1. Вибачте за запізнення, (пан викладач). 2. Прошу слова, (шановний пан голова). 3. Здрастуйте, (пані Марія). 4. Де ви відпочивали влітку, (кум Степан)? 5. (Товариш капітан), дозвольте звернутись до вас. 6. Розпочинаємо обговорення, (шановна громада). 7. У вашій доповіді, (пан Бондарчук), є багато цікавих фактів. 8. Вибачте, (пан директор), нам час іти.

3. Поясніть розбіжність у значенні іменників, наведених парами. Введіть їх до речення.

А. Будівля – будова – побудова; вислів – вираз – відношення; заступник – замісник; книга – книжка; Б. Нагода – пригода; особа – особистість; пам’ятник – пам’ятка; площа – майдан; талан – талант.

4. З’ясуйте рід наведених іменників, користуючись у разі потреби словником. Дібравши до слів означення, утворіть словосполучення.

Біль, дріб, дрож, емаль, бандероль, запис, зяб, кір, накип, насип, літопис, опис, перепис, підпис, розсип, степ, Сибір, степінь, ступінь, кужіль, сажень, перекис, тунель, собака, полин, поступ, тюль, шампунь, путь, покуть, філігрань, розпис.

5. Прочитайте текст і поставте розділові знаки.

Боротьба зі шкідливими гризунами є невід’ємною частиною протиепідемічних і протиепізоотичних заходів Позбутися таких зоозних захворювань як бруцельоз туберкульоз лептоспіроз туляремія сказ гельмінтози тощо вкрай важко без винищення синантропних гризунів.

Убагатьох країнах світу боротьбі із гризунами приділяють велику увагу.

УСША щорічно застосовують понад 12 тис. т принад в країнах СНД тільки у тваринництві близько 40 тис. т Як видно з цих цифр для країн колишнього СРСР й України зокрема проблема гризунів є досить актуальною і нині.

6. Із наведених реквізитів виберіть реквізити довідки та розташуйте їх послідовно:

а) Назва виду документа; дата видачі, текст, печатка; адресат, призначення; кількість додатків; печатка; прізвище, ім’я, по батькові особи, якій видається довідка.

б) Назва виду документа; дата видачі, текст, номер; назва організації, що видає довідку; вихідний номер і дата письмового запиту про необхідність довідки; прізвище, ім’я, по батькові особи, якій видається довідка, призначення; підпис службової особи; печатка.

Розкрийте значення наведених слів, перевірте себе за словником: аномалія,

етіологія, симптом, концентрат.

ТЕМА 8 (2 год.)

КУЛЬТУРА МОВЛЕННЯ ТА ЕТИКЕТ УСНОГО

ДІЛОВОГО ПРИВАТНОГО СПІЛКУВАННЯ

План А. 1. Етикет та основні форми спілкування. Тактовність і ввічливість. Ступені й відтінки

ввічливості.

2.Ділові контакти і культура мовлення. Уміння говорити і слухати. Звертання. Знайомство. Вітання. Прохання. Подяка. Відмова. Відповідь. Вибачення. Співчуття. Комплімент.

3.Телефонна розмова. Основні вимоги до мовлення по телефону. Складові компоненти службової телефонної розмови.

Етикет – це установлені норми поведінки й правила ввічливості в якому-небудь товаристві. Сукупність усіх можливих етикетних формул становить систему мовного етикету кожного народу. Комплімент – приємні, ласкаві слова, похвала й навіть до певної міри перебільшення позитивних рис людини. Компліменти умовно можна поділити на ділові й побутові.

Ділові компліменти висловлює керівник щодо своїх підлеглих (Я дуже задоволений Вашою роботою! Ви першокласний фахівець). Побутові компліменти вживаються в щоденних стосунках між людьми (У Вас прекрасний вигляд! Тобі так пасує нова зачіска!).

На компліменти звичайно відповідають скромно: Дякую за комплімент! Мені приємно це чути від Вас!

Основні вимоги до культури мовлення такі:

1.Логічна послідовність викладу думок і несуперечність їх між собою. Вона досягається внутрішнім планом (задум – основна думка – її членування – висновки). Наступний етап – слід сформулювати тези, тобто основні положення, закономірності, правила, які ще треба буде розкрити або довести: де? за якої умови? чому? як? Кожна теза (якщо це не аксіома) потребує доказів, підстав, тобто таких пояснень, які підтверджують, доводять істинність думки. І кожне наступне положення повинно органічно випливати з попереднього та бути підґрунтям для наступного. Але, крім положень з послідовним зв’язком, можливі й положення з паралельними зв’язками. Докази підтверджуються демонструванням дослідів (якщо це можливо), явищ, викладом фактів, кількісних даних, ілюструванням схеми, карт, прикладів.

2.Правильне розуміння понять, знання термінів, якими передаються ці поняття, доречне вживання їх, ясність викладу матеріалу, точність описів.

3.Логічний наголос основних (ключових, або домінантних) слів, особливо інформативних, з погляду певної теми.

4.Правильне наголошування слів (уникати діалектних і просторічних наголосів).

5.Дотримання вимовних (орфоепічних) норм української літературної мови:

а) наближена вимова ненаголошених е до и, и до е: [сеило, неиси]; б) відсутність акання – ненаголошене о ніколи не наближається до а: [роса], [вода];

в) тверда вимова губних приголосних: любов, сім, голуб; шиплячих: ріж, ніч, робиш; г) африкати дж, дз вимовляються як один звук: джерело, дзвін, джем, джаз; д) перед е та и всі приголосні вимовляються твердо: небо, день, диво;

е) перед і всі приголосні пом’якшуються або напівпом’якшуються: ніхто, пісня, гірко; є) розрізняються приголосні – щілинний г (голова, гордість, гість) і проривний ґ (ґедзь ґуля); и) дзвінкі приголосні в кінці слова не оглушуються: сніг, дід, сад, сторож та ін.;

з) відбувається: чергування сполучників і – й, прийменників в – у; голосного і в закритому складі з голосними, е, о у відкритих складах.

6.Дотримання граматичних норм (відмінкових і особових форм, зв’язків узгодження, керування тощо).

7.Дбати про чистоту мовлення (уникати необґрунтованих повторень, зайвих слів на зразок значить, ну, от, о; не вживати просторічних, жаргонних, вульгарних слів і виразів.

8.Стежити за будовою речення, вислову, фрази.

9.Позитивне враження від мовлення кожної особистості посилюється виразністю і образністю мовлення. Вона досягається умілим використанням багатозначних, синонімічних слів, фразеологічних сполучень, прикметникових, дієприкметникових і дієприслівникових зворотів, художніх засобів (епітетів, порівнянь, метафор і т. д.).

10.Тримати в полі уваги розмірений темп, виразну, дикцію мовлення, міміку, жести; не піддаватися переляку, поквапливості, бо це може додати помилок.

Самостійна робота Б. Вибір граматичної форми. Прикметник. Складні випадки написання прикметників у

текстах ділової форми.

В. Ділові папери. Робота з написання наказу.

НАКАЗ

Наказ – це основний розпорядчий документ, який видає керівник підприємства, організації, установи на правах єдиноначальності та в межах його компетенції. За своїм змістом накази охоплюють велике коло питань: організація праці, штати, дисципліна, відрядження, заохочення.

Розрізняють накази щодо особового складу і накази із загальних питань. У наказах, що стосуються особового складу, оформляють призначення, звільнення, переміщення працівників, відрядження, відпустки, різні заохочення. Накази з загальних питань видаються при затвердженні перспективних, річних та інших планів, при реорганізації або ліквідації структурних підрозділів.

Наказ містить:

1)назву підприємства або установи, що видає наказ, або назву посади керівника;

2)назву місця видання наказу;

3)номер наказу;

4)дату підписання наказу;

5)короткий зміст наказу;

6)текст наказу;

7)підпис керівника підприємства (установи).

Як правило, наказ складається з двох частин: констатаційної та розпорядчої. У констатаційній частині викладають факти й події, що спричинили видання наказу, вказують основні реквізити розпорядчого документа вищої інстанції, який був підставою для створення наказу. Іноді констатаційної частини може й не бути, зокрема, в наказах, які не потребують роз’яснень, та з різнопланових питань. У таких випадках тексти складаються з параграфів. У розпорядчій частині перераховують запропоновані керівником дії та заходи, вказують виконавців і відповідальних, строки виконання кожної дії (заходу). Форма викладу в розпорядчій частині наказова.

Зразок наказу:

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ Вінницький державний аграрний університет

ПРИЗНАЧИТИ:

1. Григоренко Наталію Юхимівну на посаду асистента кафедри фізіології с.-г. тварин з 1 вересня 2009 р., встановити посадовий оклад 1050 гривень.

Підстава: заява Н. Ю. Григоренко з візами завідувача кафедри фізіології с.-г. тварин і декана факультету технології виробництва і переробки продуктів тваринництва.

НАДАТИ:

2. Богатчук Світлані Степанівні, доценту кафедри історії України, чергову відпустку з 01.09.09 по 28.09.09 на 24 робочих дні, за період роботи.

Підстава: графік відпусток і заява С. С. Богатчук.

ЗВІЛЬНИТИ:

3. Лебедя Ігоря Михайловича, лаборанта кафедри селекції та розведення, із посади з 1 вересня 2009 р. у зв’язку з виходом на пенсію.

Завдання: напишіть проект наказу по університету, в якому ви навчаєтеся, про призначення студентам Шевченківської стипендії та про відрахування студентів з університету.

Теми рефератів

19.Мовний етикет: традиції і сучасність.

20.Етикет і ментальність.

21.Світський етикет.

22.Поводження в діловому житті.

23.Мовний етикет як сукупність словесних форм ввічливості.

Література

Радісний, поганий, демократичний, винний, респектабельний, вартий, чудовий, сучасний, нездійсненний, міцний, бурхливий, дужий, успішний, радий, улесливий, коштовний, салатовий, синій, легковажний, певний, гожий, досвідчений, невтомний, достовірний, широченний, невідкладний, офіційний, комунікабельний.

2.Проаналізуйте правильність вживання прикметників. Відредагуйте речення.

1.Кімната після ремонту стала більш затишнішою.

2.Це був самий цікавий матч сезону.

3.Дні стали більш коротшими.

4.Квіти – самий найприємніший подарунок для жінки.

5.Стаж йогороботи на підприємстві небільшечотирьох років.

6.Кузьменко сьогодні зловив найбільш величезну рибу.

7.Вимогливіше Марії Іванівни вчительки немає.

8.Це був мій найбільш гарний відпочинок.

9.Більш цікавішої книжки годі й шукати.

10.Це один із самих відомих творів письменника.

11.Стан хворого став більш кращим.

12.Магазин пропонує офісні меблі самих вишуканих форм.

13.Це порушення було більш серйознішим, чим попереднє.

14.Самі найбільші родовища мармуру – в Італії та Греції.

15.Газета допоможевам знайти партнера в самі короткі строки.

16.Який метод, на вашу думку, найбільш ефективніший?

17.Фірма доставляє вантажі у самі найкоротші строки.

18.Ця апаратура влаштовує нас тому, що вона дешевше тої.

19.Відділ має більш великий досвід роботи у цій галузі.

20.Марія молодша мене на два роки.

3.Поясніть відмінність у значенні прикметників, наведених парами. Введіть їх до речення.

1.Військовий – воєнний; вірогідний – ймовірний – імовірний; горішній – верхній; громадський – громадянський; лікарський – лікувальний – лікарняний;

2.Здібний – здатний; злісний – затятий; робочий – робітничий; чисельний – численний; вірний – правильний; любий – будь-який.

4. Спишіть, розкриваючи дужки. Поставте потрібнірозділовізнаки іпропущенілітери.

(З, С)датність до „говорін..я” (тобто імітації людського мовлен…я) мають як відомо багато птахів – папуги, ворони канарки та інші. Звуконаслідуван..я їм слугує засобом пристосуван..я до навколишньої дійсності розширен..я своїх комунікаційних можливостей захисту т(е, и)риторії вихован..я потомства потамуван..я стат(е, и)вих їстівних потреб тощо. Імітація людс..кого мовлен..я явищ(е, и) цьогож ряду. Потрапляючи у своєрідний кімнатний „біоц(е, и)ноз” де головним партнером стає людина пташка мимоволі змушена пр(и, е)стосовуватися до нових умов, із якими пов…язана поява їжі, води, освітлен..я й ін. Людина навчаючи пташку „говорін…я” допомагає пр(и, е)стосуватия. Імітація мовлен..я дозволяє встановити (дво)бічний контакт пташки й людини, а це потамовує інформаційний „голод”, особливо(під)час утримуван..я однієї пташки.

5. Визначте реквізити, позначеніцифрами, у формулярі-зразку щодо особового складу.

1.

2.

6.

7.

8.

Розкрийте значення наведених слів, перевірте себе за словником: епідемія,

дезінфекція, домінування, діагностика, стрес.

ТЕМА 9 (2 год.)

УСНЕПУБЛІЧНЕ МОВЛЕННЯ (САМОСТІЙНО)

План А. 1. Жанри і види публічних виступів. Доповідь. Промова. Лекція. Бесіда. Дискусія.

Спростування.

2.Підготовка промовця до публічного виступу. Збирання та нагромадження матеріалу. Робота з книгою. Складання бібліографії. План. Тези. Виписки. Конспектування.

3.Текст виступу. Підготовка написаного тексту до виступу.

4.Промовець на трибуні. Врахування оратором особливостей аудиторії. Особливості виступу перед мікрофоном.

Зісторії красномовства відомо, що основні правила спілкування з аудиторією сформульовані ще в працях стародавніх філософів. Уміння впливати словом на слухачів допомагало в усі часи здобувати перемоги в битвах, обстоювати права людини.

Першу теорію спілкування з аудиторією створили у V ст. до н.е. сицилійські греки в м. Сіракузі. Найвизначнішим із них був оратор Горгій. Нам відомі й інші імена майстрів слова: Сократа, Платона, Демосфена, Цицерона. З часом ораторське мистецтво вдосконалювалося, виробилися певні вимоги до виступів перед аудиторією.

Виступ – це публічне висловлення своєї думки.

Виступ складається з 3-х частин: вступу, основної частини і закінчення. Промовець має чітко уявляти собі, що треба сказати у вступі, що в головній частині, а що наприкінці виступу. При цьому важливо правильно розподілити час. Читаючи свою доповідь перед виступом, слід розпланувати її таким чином, щоб з усього часу, відведеного регламентом, приблизно 10–12 % припадало на вступ, 4–4 % – на закінчення, а решта (85 %) – на головну частину. У доповіді має бути стільки пунктів, скільки промовець зможе висвітлити повністю на відведений час. Виступаючи, потрібно розчленувати текст доповіді на окремі абзаци, стежити, щоб між ними були логічні переходи. Для цього варто використати відповідні слова та вирази: через те, що; незважаючи на це; внаслідок цього; окрім того; замість того (цього); натомість; з одного боку; з іншого...; з цього погляду; водночас та ін.

Завдання виступу залежить від мети: а) поінформувати; б) переконати; в) розважити. До інформативних виступів належать звіти, лекції, доповіді. Зміст у таких виступах викладається за принципом: „від простого до складного”. У ньому слід дотримуватися давньоримської схеми: Що? – Для чого? – В який спосіб? Щоб виступ був цікавий слухачам, треба використовувати приклади, порівняння, зіставлення, цифри, посилання на компетентні

думки.

Виступи-переконання мають на меті вплинути не тільки на розум, а й на почуття слухачів. Цьому сприяє правильний добір аргументів, емоційно забарвлених прикладів, логічних висновків, закликів до дій тощо.

Розважальний виступ має розвеселити людей, поліпшити настрій, тому в темі треба знайти комічні моменти, можна перебільшити значення якоїсь події, увести веселі історії, дотепи, жарти, анекдоти. Але при цьому основа зберігається серйозною.

Підготовка доповіді залежить від багатьох чинників: життєвого досвіду промовця, мети і місця виступу, специфіки аудиторії тощо. Доповідь краще записати повністю і потім прочитати; але можна написати – вивчити (але не зазубрити) – виголосити з пам’яті.

Проте за будь-якої умови не слід виступати з доповіддю перед слухачами, доки не зберете якнайбільше важливого й цікавого матеріалу і не опрацюєте його. Приказка говорить: „З посудини не можна вилити більше, ніж було в неї налито”. Так і людина не – може сказати більше, ніж знає.

Готуючи доповідь, слід поставити собі такі запитання:

Чого чекають слухачі від мого виступу?

Які з їхніх проблем я допоможу розв’язати?

Що знають слухачі з теми доповіді?

Який загальний рівень їхньої підготовки?

Що слід висвітлити докладно?

Про що можна сказати побіжно, в загальних рисах?

Які слова, терміни треба пояснити?

Які тези треба аргументувати прикладами?

Основні вимоги до публічного виступу:

-умійте триматися перед аудиторією ,”завоюйте” її протягом кількох хвилин; якщо цього не станеться, налагодити контакт зі слухачами далі буде важко;

-ніколи не починайте виступ словами: “…я поганий оратор”; “…я не мав часу підготуватися, як слід”, такі слова ніколи не виникають співчуття;

-вимовляйте слово „ви” голосно, а слово „я” – пошепки.

-висловлюйтеся літературною мовою чітко і недвозначно, не переобтяжуйте мову іншомовними словами, професіоналізмами, термінами;

-говоріть помірно, нешвидко, робіть паузи, володійте відповідною інформацією.

Дискусія – (від лат. розгляд, дослідження) – 1) широке публічне обговорення якогось спірного питання на зборах, у пресі тощо; 2) перен.: спір, суперечка окремих осіб, співбесідників.

Диспут – (від лат. міркую, сперечаюся) – 1) спір на наукову, літературну та іншу тему, що відбувається перед аудиторією; 2) заст.: публічне обговорення наукової праці, написаної на здобуття наукового ступеня.

Правила культури ведення дискусії:

1.Говоріть по черзі, а не всі одночасно.

2.Не перебивайте того, хто говорить.

3.Критикуйте ідеї, а не особу, що їх висловила.

4.Поважайте висловлені думки (погляди).

5.Не смійтеся, коли хтось говорить, якщо він не жартує.

6.Не відхиляйтеся від теми дискусії.

7.Заохочуйте до участі в дискусії інших.

Ось кілька порад, як позбутися ніяковості, сором’язливості, нерішучості:

Перед тим як говорити, подумайте, що ви хочете сказати і як це можна висловити якомога стисліше.

Говоріть не поспішаючи.

Використовуйте кожну нагоду, щоб потренуватися в мовленні: починайте із заздалегідь підготовленої розповіді спочатку в розмові з однією особою й у вузькому колі, а далі,

коли посміливішаєте, говоріть і в ширшому товаристві. (За І. Томаном) Кожний виступ передбачає попередню підготовку, зокрема сладання конспекту.

Конспект – це короткий, але зв’язний і послідовний переказ змісту статті, розділу книжки, брошури, лекції тощо. Іншими словами – це універсальна форма запису почутого і прочитаного. Основною особливістю конспекту є його лаконічність.

Цінність конспекту полягає в тому, що він сприяє кращому запам’ятовуванню прочитаного, дає можливість швидко встановити в пам’яті вивчене, узагальнити нагромаджений матеріал.

Щоб конспект був якісним, потрібно провести попередню роботу: виділити головне в прочитаному, встановити зв’язок між окремими положеннями роботи, подумати, які місця доцільніше процитувати.

Розрізняють такі види конспектів: текстуальні, вільні, змішані.

Під час роботи над текстуальним конспектом потрібно знайти в праці текстуальну відповідь на поставлене запитання.

Вільний конспект вимагає вміння висловити думку своїми словами, уникнути другорядного, зупиняючись лише на основних фактах.

При змішаному конспектуванні вільний виклад змісту поєднується з цитуванням. Конспект – найбільш досконала форма запису в процесі самостійної роботи над книжкою.

Як складати план, тези і конспект

1.Прочитати текст, визначити його тему та основну думку.

2.Поділити текст на логіко-смислові частини.

3.Дібравши заголовок до кожної частини, матимемо план тексту.

4.Поставити до кожної логіко-смислової частини тексту запитання: „Про що йдеться в цій частині?”

5.Знайти в тексті відповідь. Записавши її стисло власними словами або словами автора, матимемо тези.

6.Доповнивши тези конкретним матеріалом, фактами, взятими з тексту цитатами, матимемо конспект.

в) конспект.

4.Стисло сформульовані основні положення статті, лекції, які подають у вигляді цитат з першоджерела або формулюють власними словами, складають поняття:

а) конспект; б) тези; в) доповідь.

5.Найменшою вимовною одиницею є:

а) текст; б) фраза; в) речення.

6.Якою не буває промова? а) мітинговою; б) діловою; в) звітною; г) ювілейною.

7.Повідомлення – це:

а) коротке, фрагментарне, як правило, виголошення інформації; б) невеликий публічний виступ, невелика доповідь на яку-небудь тему.

8.Якій з промов властива урочистість? а) діловій; б) ювілейній; в) мітинговій.

9.Якщо Ви були очевидцем певної події, заходу, Ви напишете: а) звіт; б) доповідь;

в) повідомлення; г) репортаж.

10.Яка з вимог до публічних виступів є зайвою? а) не відходьте від теми; б) не зловживайте подробицями;

в) ніколи не починайте виступ словами: “Я чудовий оратор”, “Я добре володію матеріалом виступу”.

Запам’ятайте!

Українській мові притаманні такі конструкції на позначення часу: 9:20 двадцять хвилин на десяту, двадцять хвилин по дев’ятій

10:15 чверть на одинадцяту, п’ятнадцять на одинадцяту, п’ятнадцять по десятій 11:30 пів на дванадцяту, пів до дванадцятої, півдванадцята 15:40 за двадцять четверта, двадцять до четвертої

15:45 за п’ятнадцять четверта, за чверть четверта, чверть до четвертої

Практичне завдання

1.Проаналізуйте вживання числівників. Виправте речення, поясніть помилки.

1.Двоє наших співробітниць перебувають у відрядженні.

2.Четвірко дев'ятикласників брали участь в олімпіаді з географії.

3.З доповідями на конференції виступили троє професорів нашого інституту.

4.Двадцять двоє слідчих були нагороджені премією у розмірі двоє мільйонів карбованців.

5.П'ятеро діб лікарі воювали за життя хворого.

6.Я зміг відповісти тільки на четверо питань.

7.На ярмарці ми придбали шестеро грабель і четверо лопат.

8.Бабуся занесла до майстерні троє черевиків.

9.Чи не знайдеться у тебе двійко малярних щіток?

10.За канікули я повинен прочитати четверо оповідань і двоє повістей.