8075

В порівнянні з соматичною нервовою системою вегетативна н.с.:

-філогенетично більш давня, менш спеціалізована і більш примітивно організована;

-впливає на організм більш широко (соматична регулює тільки апарат руху);

-багато нейронів в.н.с. винесені за ЦНС, знаходячись в вегетативних гангліях біля стінок чи в стінках органів;

-нейрони вегетативних гангліїв мільтіполярні і різні за структурою і функцією (крім спинномозкових);

-вегетативні волокна тонкіші за соматичні, вони безмієлінові, менш збудливі і повільніше проводять нервовий імпульс;

-в.н.с. немає прямого зв’язку з корою головного мозку, вищі вегетативні центри знаходяться в підкіркових гангліях проміжного, середнього і довгастого мозку, а вставні нейрони здійснюють зв’язок між вегетативним і соматичним відділами.

2. Вегетативна нервова система складається з симпатичної і парасимпатичної частин (рис.45).

Різниця між симпатичною і парасимпатичною системами

1.Парасимпатична система має меншу зону іннервації ніж симпатична

2.Парасимпатична не іннервує судини, органи кровотворення

3.Дуже часто симпатична і парасимпатична системи діють на органи протилежно, наприклад: парасимпатична прискорює перистальтику кишечнику, але уповільнює скорочення серця, а симпатична навпаки – перистальтику зменшує, а серцеві скорочення активізує.

Симпатична і парасимпатична системи мають таку будову: центри, прегангліонарні волокна, ганглії, постгангліонарні волокна.

Центри знаходяться у визначених ділянках ЦНС і є скупченням нервових клітин.

111

Прегангліонарні волокна – аксони нейронів, що виходять за ЦНС (оточені мієліновою оболонкою).

Ганглії (вузли) – скупчення нервових клітин за ЦНС, в яких закінчуються прегангліонарні волокна. Ганглії бувають пристінні (інтрамулярні) – знаходяться в стінках органів та застінні (екстрамулярні), що знаходяться поза органами.

Постгангліонарні волокна – відростки клітин гангліїв, які йдуть до органів (безмієлінові).

Вегетативні прета постгангліонарні волокна можуть утворювати вегетативні нерви, а можуть входити в склад черепно- і спинномозкових нервів, формувати сплетення по ходу судин і в стінках органів.

3. Симпатична нервова система

Центри знаходяться в латеральних рогах сірої речовини грудного і поперекового відділів спинного мозку. Аксони нейронів виходять із спинного мозку в складі спинномозкових нервів, відділяються від них у вигляді білої сполучнотканинної гілки – це прегангліонарні мієлінові волокна, що направляються до вегетативних гангліїв.

Ганглії в більшості екстрамулярні, хребцеві ганглії розташовуються попарно від хребців всього хребетного каналу – в шийному відділі їх 3: краніальний, середній і каудальний, останній зростається з першим грудним, утворюючи зірчастий ганглій, в грудному і поперековому відділах - по кількості хребців, в крижовому відділі їх від одного до чотирьох (часто зливаються). Хребцеві ганглії зв’язані між собою гілками, утворюючи симпатичний стовбур (правий і лівий). Є ще біляхребцеві ганглії – каудальний брижовий, краніальний брижовий і два черевних, що втрьох утворюють півмісяцевий ганглій.

Постгангліонарні волокна відходять від ганглієв у вигляді сірих сполучних гілок до внутрішніх органів і утворюють сплетення. Сонячне сплетення утворюється постгангліонарними волокнами півмісяцевого ганглія, іннервуючи шлунок, кишки та інші органи черевної порожнини. Постгангліонарні волокна від

113

каудального брижового ганглія іннервують каудальну частину кишки та органи тазової порожнини, від зірчастого ганглія – серце і легені, від краніального шийного ганглія – органи голови.

4. Парасимпатична (вісцеральна) нервова система

Центри знаходяться в ядрах стовбура головного мозку – середньому і довгастому мозку (середньомозкова і довгастомозкова ділянки), а також у крижовому відділі спинного мозку у вигляді накопичення нейронів в латеральних стовпах (крижова ділянка).

Середньомозкова ділянка включає парасимпатичні шляхи в сфінктер зіниці ока і у війковий м’яз.

Довгастомозкова ділянка утворює шляхи: сльозовидільний, слиновидільні, а також рухові й секреторні для внутрішніх органів (блукаючий нерв).

Крижова ділянка включає рухові й секреторні волокна для задньої частини товстої кишки, статевих органів і сечового міхура.

Підтвердження подібності будови парасимпатичної нервової системи з симпатичною можливо розглянути на прикладі

вивчення середньомозкової ділянки: центр лежить в ядрі Якубовича медіально від ядра окорухового нерва (IIIої пари), прегангліонарні волокна йдуть у складі вентральної гілки окорухового нерва до війкового ганглія, з ганглія виходять короткі війкові нерви, що направляються в війковий м’яз і сфінктер зіниці ока.

Вивчення крижової ділянки: центри лежать у латеральних рогах спинного мозку від 2-го до 4-го крижових хребців, прегангліонарні волокна утворюють тазові нерви, що йдуть до гангліїв підчеревного сплетення та інтрамулярних гангліїв товстої кишки, а постгангліонарні волокна утворюють інтрамулярні сплетення, або йдуть до ануса, м’язової оболонки сечового міхура, уретри, матки, піхви, простати та ін.

114

Контрольні запитання

1.Вегетативна (автономна) нервова система, її значення та особливості.

2.Склад вегетативної нервової системи, їх характеристика.

3.Будова симпатичної нервової системи.

4.Будова парасимпатичної нервової системи.

Лекція № 17

Тема: Особливості морфології с.-г. птиці

1.Органи довільного руху

2.Шкірний покрив

3.Органи травлення і дихання

4.Органи розмноження

5.Серцево-судинна та нервова системи

У процесі еволюційного розвитку у птахів внаслідок пристосування їх до польоту сталися істотні зміни в будові органів. Виникли нові особливості будови і функцій органів руху, травлення, дихання та інших систем. Органи стали легшими, компактнішими. Грудні кінцівки видозмінилися в крила, трубчасті кістки стали пневматичними (заповнені повітрям), редукувалися правий яєчник і зуби. Птахи відзначаються найвищою температурою тіла порівняно з іншими хребетними.

1. У скелеті птиці розрізняють ті самі відділи, що і у ссавців

(рис. 46).

Хребет. Шийний відділ хребта дуже рухомий – має 13-14 хребців (кури, індики), 14-15 хребців (качки), 17-18 хребців (гуси).

Грудний відділ – короткий, малорухомий; має 7-9 хребців, ребер і грудних сегментів. 1-ий та 6-ий грудні хребці вільні, з 2-

115

го по 5-ий зрослися в хребцеву кістку, 7-ий грудний зрісся з 1- им поперековим хребцем. Перша, друга та остання пара ребер – астернальні. На вертебральних кінцях ребер є гачкоподібні відростки, які надають міцності грудній клітці. Груднина (грудна клітка) має на вентральній поверхні тіла кіль (гребінь). Краніально приєднує каракоїдну кістку, латерально має 2 пари відростків – грудні і черевні, розділені глибокими вирізками. Груднина є місцем прикріплення самих міцних м’язів.

Попереково-крижовий і хвостовий відділ утворений останнім грудним, поперековими, крижовими і першими хвостовими хребцями, які з’єднані у попереково-крижову кістку; до неї літерально приростають тазові кістки, утворюючи загальний тазовий відділ.

Хвостовий відділ складається з 5-ти окремих хребців, від 4- ох до 6-ти хребців, з’єднаних у куприкову кістку (пігостиль), що є місцем прикріплення рульового пір’я.

Скелет кінцівок. Грудна кінцівка перетворилася в крило, скелет якого складається з поясу і вільної кінцівки.

Пояс грудної кінцівки представлений трьома кістками: лопаткою, каракоїдною кісткою та ключицею. Лопатка – плоска, довга, лежить на вертебральних кінцях ребер. Каракоїдна кістка – сама велика, проксимально з’єднана з лопаткою, ключицею і плечовою кісткою, а дистально з грудниною. Ключиця у вигляді паличок, дистальні кінці яких зростаються і утворюють вилочку.

Вільна грудна кінцівка утворена трьома ланками: плечовою кісткою, кістками передпліччя і кистю. Плечова кістка велика із спеціальним отвором, через який наповнюється повітрям з повітроносного мішка. Серед кісток передпліччя і променева і ліктьова кістки рівномірно розвинені. У кисті зап’ясткових кісток тільки дві, інші зрослися з кістками передпліччя і п’ястка, з п’ясткових кісток є тільки три кістки, пальці сильно редуковані

– 3-ій має дві фаланги, 1-ий та 2-ий по одній фаланзі.

Пояс тазової кінцівки складається з клубової, сідничної і лобкової кісток, які зрослися з поперековими і крижовими хребцями. На відміну від ссавців сідничні і лобкові кістки не

117

зростаються з однойменними, тому нижня частина тазу відкрита для проходження яйця під час знесення.

Вільна тазова кінцівка утворена стегновою кісткою, кістками гомілки і стопою. У стопі заплесновий суглоб особливої будови – в ньому не має коротких кісток, вони зрослися з кістками гомілки і плесна. Плесна утворена трьома кістками, що зрослися. Пальців є чотири: 1-ий - з двох фаланг, направлений каудально, а 2-ий з трьох фаланг, 3-ій з чотирьох та 5-ий з п’яти фаланг, направлені краніально.

Більшість скелетних м’язів птахів відповідає мускулатурі ссавців, але з деякими особливостями:

-лицеві м’язи відсутні;

-грудні м’язи скелета сильно розвинені і займають 45% маси тіла птахів;

-скелетні м’язи хребта, за винятком шийного відділу розвинені слабо;

-діафрагма не повністю відділяє грудну порожнину від черевної;

-м’язи тазових кінцівок мають довгі дистальні сухожилки.

2. Шкірний покрив птахів тонкий, без потових і сальних залоз. Лише в ділянці куприка хвоста у птиці знаходяться залози, що називаються куприковими; секретом цих залоз змащується пір’я для захисту від намокання.

Шкірний покрив утворює багато похідних: пір’я, що покриває більшість тіла птахів – покривне (контурне), пухове і рульове, рогові лусочки, що вкривають ділянки плесна і пальців, дзьоб, кігті, шкірні складки – гребінець, сережки, перетинки.

3. Особливості органів травлення:

1.Травний тракт короткий – в 6-11 разів більше за довжину тіла (у ссавців у 25-30 разів).

2.Ротоглотка не має піднебіння, зубів, слинні залози слабо розвинені, язик повторює форму дзьоба.

3.Стравохід перед входом у шлунок має розширення –

воло.

118

4.Шлунок двокамерний: залозистий шлунок виробляє шлунковий сік, м’язовий шлунок – для перетирання корму.

5.Печінка складається з двох часток.

6.Товста кишка має дві сліпі кишки і не має ободової кишки, пряма кишка відкривається у клоаку, де закінчуються сечоводи, сім’япроводи, куди виходить яйце з матки.

Особливості органів дихання:

1.Гортань утворена трьома хрящами.

2.Легені відносно малі, доповнюючись повітроносними мішками (допоміжні резервуари повітря). Складаються з головного бронха, ендобронхів та ектобронхів, що продовжуються у повітроносні мішки. Повітроносних мішків є

9:непарний міжключичний, парні – шийні, краніальні і каудальні грудні, черевні.

4. Особливості органів розмноження:

Усамця – відсутність органу копуляції, який заміняє у качура і гусака шкірна складка.

Усамки – є тільки лівий яєчник і лівий яйцепровід з п’яти відділів, де формується яйце. Яйцеклітини птахів великого діаметру – 3-4 см.

5. В серцево-судинній системі птахів каудальна порожниста вена коротка, але є дві краніальних порожнистих вен. Лімфатична судина не має лімфовузлів (крім водоплавуючих).

Нервова система більш примітивна ніж у ссавців. Головний мозок має невеликі гладенькі півкулі, великий мозочок. Нюхові частки розвинені слабо, зорові – навпаки. В органі слуху відсутня вушна раковина, є тільки середнє і внутрішнє вухо.

Контрольні питання

1.Органи довільного руху с.-г. птиці.

2.Шкірний покрив с.-г. птиці.

3.Органи травлення і дихання с.-г. птиці.

4.Органи розмноження с.-г. птиці.

119

Список рекомендованої літератури

Основна література:

1.Рудик С.К., Левчук В.С., Костюк В.В. Анатомія свійських тварин.- К.: НАУ, 1999. - Т.1.- 229 с.

2.Анатомія свійських тварин: Підручник / С.К. Рудик, Б.В.

Криштофорова, Ю.О. Павловський, В.Т. Хомич, В.С. Левчук; За ред.. С.К. Рудика. - К.: Аграрна освіта, 2001.- 575 с.

3. Костюк В.К. Атлас анатомії свійських тварин. Остеологія.- К.:

Аграрна освіта , 2000.- 80 с.

4. Морфологія сільськогосподарських тварин / В.Т. Хомич, С.К.

Рудик, В.С. Левчук Б.В. Криштофорова, В.П. Новак, В.К.

Костюк; За ред. В.Т. Хомича. - К.: Вища освіта, 2003.- 527 с.

Додаткова література:

1.Акаевский А.И. и др. Анатомия домашних животных.- М.: "Колос", 1975.- 591 с.

2.Акаевский А.И. и др. Анатомия домашних животных.- М.: "Колос", 1984.- 543 с.

3.Азімов Г.Й., Бойко В.І., Єлісєєв А.П. Анатомія і фізіологія с.-

г. тварин .- Київ: "Урожай", 1966. - 541 с.

4.Бойко В.І. Анатомія і фізіологія с.-г. тварин. Практичні заняття. - Київ: "Вища школа", 1982.- 271 с.

5.Вракин В.Ф., Сидорова М.В. Морфология с.-х. животных.-

Москва: ВО Агропромиздат, 1991.- 528 с.

120