- •Нова економічна політика (неп).
- •Україна і створення срср.
- •Політика українізації.
- •Індустріалізація в Україні.
- •6. Насильницька колективізація с/г в Україні.
- •7.Голодомор в Україні 32-33рр.
- •Карпатська Україна.
- •10.Пакт Молотова-Ріббентропа.
- •Входження Зх.Укр. Земель до складу срср.
- •Напад Німеччини на срср, невдачі Червоної армії
- •3.Фашистський окупаційний режим на території України
- •4. Партизанський рух на Україні в роки Великої Вітчизняної війни
- •6.Визволення України.
7.Голодомор в Україні 32-33рр.
Голодомо́р 1932—1933 років — масовий, навмисно зорганізований радянською владою голод 1932—1933 років, що призвів до багатомільйоних людських втрат у сільській місцевості на території Української СРР (землі сучасної України за винятком семи західних областей, Криму і Південної Бессарабії, які тоді не входили до УСРР) та Кубані, переважну більшість населення якої становили українці. Викликаний свідомими і цілеспрямованими заходами вищого керівництва Радянського Союзу і Української СРР на чолі зі Сталіним, розрахованими на придушення українського національно-визвольного руху і фізичного знищення частини українських селян[1].
Спланована конфіскація урожаю зернових та інших продуктів харчування у селян представниками радянської влади впродовж Голодомору 1932-33 р. безпосередньо призвела до вбивства селян голодом у мільйонних масштабах. Незважаючи на те, що злочинні дії представників сталінської влади, котрі спричинили смерть людей голодом, кваліфікувалися згідно норм тогочасного радянського кримінального законодавства як вбивство [2], причини цього масового злочину ніколи в СРСР не розслідувалися та ніхто з можновладців, причетних до цього злочину, не поніс покарання. Впродовж дисятиліть цей злочин масового вбивства людей штучним голодом не лише навмисно замовчувався радянською владою, але й взагалі було заборонено про нього де-небудь згадувати. Бездіяльність радянської прокуратури та інших органів влади на факти злочину масового вбивства людей штучним голодом яскраво демонструє дійсний, а не декларований на словах чи на папері, стан реалізації радянської законності в тоталітарній радянській державі.
У дослідженнях Джеймса Мейса та Роберта Конквеста автори доводять, що Голодомор відповідає загальноприйнятому[3] визначенню геноциду. 24 країни офіційно визнали Голодомор геноцидом українського народу. Відповідно до соціологічного опитування, проведеного 2010 року, 60% громадян України вважають Голодомор геноцидом[4]. 2003 року Український парламент назвав, а 2006 — офіційно визнав Голодомор геноцидом українського народу. 2010 року судовим розглядом завершилася кримінальна справа за фактом здійснення злочину геноциду. Винними суд визнав сім вищих керівників СРСР та УСРР, і констатував, що за даними науково-демографічної експертизи загальна кількість людських втрат від Голодомору складає 3 мільйони 941 тисяча осіб. Також за даними слідства було визначено, що втрати українців у частині ненароджених становлять 6 мільйонів 122 тисячі осіб.
8. Укр. Питання в міжнародній політиці напередодні ІІ світової війни.
У кожної держави, кожного народу є події і дати, які складають основу їхньої історії, підґрунтя історичної пам'яті і національної гордості. Для нас, для прийдешніх поколінь такою знаковою віхою була і вічно буде Перемога у Другій світовій та Великій Вітчизняній війнах. В Другій світовій війні брала участь 61 країна, серед них і Українська республіка, що входила до складу Радянського Союзу.
Напередодні Другої світової війни українська етнічна територія належала чотирьом державам: більша, східна її частина під назвою УРСР перебувала у складі СРСР: Східна Галичина, Західна Волинь. Закерзоння (Лемківшина. Підляшшя, Холмщина)-у складі Польщі; Закарпаття - у складі Чехословаччини (з березня 1939р. окуповане Угорщиною), Північна Буковина, Північна Бессарабія та Південна Бессарабія-у складі Румунії. Всі чотири держави мали різний соціально-економічний устрій, що було важливим дестабілізуючим фактором політичного життя Європи. Це робило українське питання клубком серйозних суперечностей.
Німецькі імперіалісти вбачали в Україні вигідний плацдарм для проведення агресивної східно азіатської політики: загарбана Україна відкривала найкоротший шлях із Європи в Індію.
Уряди Англії та Франції для відведення від себе загрози агресії та спрямування її на схід, з метою зштовхування нацизму з більшовизмом, 29-30 вересня 1938 р. пішли на так звану Мюнхенську змову, що поклала початок руйнації Чехословацької держави. Чехословаччина в цей період стала центром політичних подій, а питання про подальшу долю Закарпаття - однією з головних складових цієї проблеми.
На перший план політичних інтриг висувається Закарпаття, а виконавцем планів Гітлера стає Угорщина.
Суттю суспільно-економічних перетворень у західних областях України була радянізація. В цілому зміни, що там відбулися, мали суперечливий характер.