9. Звільнення від відбування покарання у зв'язку з амністією та помилуванням

Як і при звільненні від кримінальної відповідальності, законом (ст. 85 КК) передбачена можливість звільнення від відбування покарання на підставі актів амністії або помилування.

Амністія – це неперсоніфікований акт вищого органу державної влади України, згідно з яким певні категорії осіб, що вчинили відповідні види злочинів, повністю або частково звільняються від подальшого відбування покарання. Питання про застосування або незастосування амністії суд вирішує за власною ініціативою, ініціативою прокурора, органів дізнання та досудового слідства, органу або установи виконання покарань, а також за власною ініціативою обвинуваченого, підсудного, засудженого чи їх законних представників.

Порядок застосування амністії регламентується Законом України від 1 жовтня 1996р. ”Про застосування амністії в Україні”, який Законом України від 2 червня 2011р. № 3464 - VІ ”Про внесення змін до Закону України "Про застосування амністії в Україні" та інших законодавчих актів України”, був викладений у новій редакції (від 2.06.2011р.)

Відповідно до ст. 1 Закону амністія – це повне або часткове звільнення від відбування покарання певної категорії осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили. Згідно ст. 2 Закону може бути передбачено: а) повне звільнення зазначених у ньому осіб від відбування призначеного судом покарання (повна амністія); б) часткове звільнення зазначених у ньому осіб від відбування призначеного судом покарання (часткова амністія).

Закон про амністію не може передбачати заміну одного покарання іншим чи зняття судимості стосовно осіб, які звільняються від відбування покарання.

Перелік засуджених осіб, до яких амністія не може бути застосована закріплений у ст. 4 Закону.

Підставою звільнення від покарання у зв'язку з амністією є набрання чинності законом України про амністію.

Цей вид звільнення є безумовним, оскільки жодні спеціальні вимоги до поведінки осіб, звільнених від покарання за амністією, в залежність від виконання яких ставилася б остаточність такого звільнення, не встановлено.

Характер звільнення від покарання у зв'язку з амністією є обов'язковим – суд зобов'язаний звільнити від покарання кожну особу, на яку поширюється дія закону про амністію.

Кримінально-правові наслідки звільнення від покарання у зв'язку з амністією є виключно сприятливими для особи: вона не відбуває (не продовжує відбувати) призначене їй судом покарання. Якщо вона відбувала покарання, то строк погашення судимості обчислюється з дня її звільнення від подальшого відбування покарання.

Помилування – це акт глави держави стосовно конкретної особи, у відповідності з яким держава в особі Президента України відмовляється від подальшого виконання щодо засудженої особи призначеного їй судом покарання.

На відміну від амністії, яка оголошується законом України стосовно невизначеного кола осіб, помилування здійснюється указом Президента України стосовно конкретної (персоніфікованої) особи, засудженої за вчинення злочину.

Підставою звільнення від покарання у зв'язку з помилуванням є набрання чинності відповідним указом Президента України про помилування.

Порядок здійснення помилування визначається Положенням про здійснення помилування, яке затверджене Указом Президента України від 19 липня 2005 р. № 1118/2005.

За наявності зазначених передумови та підстави, здійснюючи помилування, Президент України своїм указом може:

а) замінити особі, засудженій до довічного позбавлення волі, даний вид покарання покаранням у виді позбавлення волі строком на двадцять п'ять років (клопотання про помилування такою особою може бути подано після відбуття не менш як 20 років призначеного покарання);

б) звільнити особу, засуджену до певного виду покарання (крім довічного позбавлення волі), від подальшого відбування як основного так і додаткового покарання;

в) замінити покарання особі, засудженій до певного виду покарання (крім довічного позбавлення волі) або невідбуту його частину більш м'яким видом покарання.

Клопотати про помилування можуть:

а) особи, засуджені судами України, які відбувають покарання в Україні;

б) особи, засуджені судами іноземних держав і передані для відбування покарання в Україну без умови про незастосування помилування:

в) особи, засуджені судами України і передані для відбування покарання іноземній державі, якщо ця держава погодилася визнати і виконати прийняте в Україні рішення про помилування;

г) захисники, батьки, дружина (чоловік), діти, законні представники осіб, названих у пунктах ”а”, ”б”, ”в”;

д) громадські організації тощо.

Підготовку матеріалів до розгляду клопотань про помилування здійснює Служба з питань помилування Адміністрації Президента України. Під час розгляду клопотання про помилування враховуються:

–особа засудженого, його поведінка і ставлення до праці до засудження та в установах і органах виконання покарань, ступінь тяжкості вчиненого злочину, строк відбутого покарання, стан відшкодування заподіяних злочином збитків та інші обставини;

–думка керівника установи виконання покарань або іншого органу, який виконує покарання, спостережної комісії, служби у справах неповнолітніх, місцевого органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, громадських організацій, трудових колективів тощо про доцільність помилування.

Клопотання про помилування і підготовлені Службою матеріали попередньо розглядаються Комісією у питаннях помилування, яка утворюється при Президентові України і лише після того Президентом з урахуванням пропозиції комісії видається відповідний Указ.

Даний вид звільнення є факультативним – остаточне рішення про помилування приймається за розсудом Президента України.

Оскільки при здійсненні помилування жодні вимоги щодо подальшої поведінки помилуваної особи не ставляться, цей вид звільнення є безумовним.

Кримінально-правові наслідки звільнення від покарання у зв'язку з помилуванням є виключно сприятливими для особи: вона не відбуває (не продовжує відбувати) призначене їй судом покарання. Якщо вона відбувала покарання, то строк погашення судимості обчислюється з дня її звільнення від подальшого відбування покарання.