9. Підстави набуття та припинення права власності. Захист права власності

Згідно ст. 328 ЦК права власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Підставами набуття права власності є:

1. добросовісне набуття чужої речі;

2. створення нової речі;

3. переробка речі (матеріалу), в результаті чого створюється нова річ;

4. привласнення загальнодоступних дарів природи (ягоди, лікарські рослини, риба, гриби тощо);

5. за договором (купівлі-продажу, дарування);

6. привласнення безхазяйної реч;

7. привласнення речі, від якої відмовився власник;

8. знахідка;

9. привласнення бездоглядної домашньої тварини;

10. скарб;

11. приватизація.

Закон (ст. 346 ЦК) передбачає також і підстави припинення права власності:

1) відчуження власником свого майна (наприклад, за договором купівлі-продажу, дарування);

2. відмова власника від права власності;

3. припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі;

4. знищення майна;

5. викуп пам'яток історії та культури;

6. викуп земельної ділянки у зв'язку із суспільною необхідністю (здійснюється за згодою власника або за рішенням суду);

7. викуп нерухомого майна у зв'язку з викупом з метою суспільної необхідності земельної ділянки, на якій воно розміщене;

8. звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника;

9. реквізиція;

10. конфіскація і перехід майна до власності держави;

11. припинення юридичної особи чи смерть власника.

Захист права власності регламентується главою 29 ЦК (ст. 386-394). Основними засобами цивільно-правового захисту права власності є:

1. витребування майна з чужого незаконного володіння. Власник має право витребувати своє майно у особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Судовий позов, який містить таку вимогу, має назву віндикаційний;

2. усунення перешкод у здійсненні повноважень власника. Наприклад, власник не може повною мірою використовувати належну йому земельну ділянку, тому що проїзд до неї загороджений сусідньою будівлею. У цьому разі власник ділянки має право подати негаторний позов;

3. визнання права власності. Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності;

4. визнання незаконним правового акта, що порушує право власності. Власник вправі пред'явити позов проти органа державної влади, органа влади АРК або органа місцевого самоврядування, якщо ними виданий правовий акт, що порушує його право власності. Власник має право вимагати відновлення стану, який існував до видання цього акта;

5. відшкодування шкоди, завданої власникові земельної ділянки, житлового будинку, інших будівель у зв'язку зі зниженням їх цінності. Власник має право на компенсацію в разі погіршення екологічної обстановки (наприклад, поряд з його будинком прокладена лінія швидкісного трамваю).

10. Право інтелектуальної власності

Право інтелектуальної власності – це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності. Інтелектуальна власність – це ідеї та духовні цінності, авторська належність яких закріплена у законному порядку.

Об'єкти права інтелектуальної власності: літературні та художні твори; комп'ютерні програми; компіляції (бази даних); виконання; фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення; наукові відкриття (засвідчені дипломом); винаходи, корисні моделі, промислові зразки (засвідчені патентом); компонування (топографії) інтегральних мікросхем (засвідчені свідоцтвом); раціоналізаторські пропозиції (визнані юридичною особою, якій вони представлені); сорти рослин, породи тварин (засвідчені державною реєстрацією та патентом); комерційні (фірмові) найменування, торгові марки (знаки для товарів та послуг), географічні визначення, комерційні таємниці.

Суб'єктами права інтелектуальної власності є творець (творці) об'єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності (наприклад, особи, яким автор передав свої майнові права).

Особисті немайнові права суб'єкта інтелектуальної власності:

1. право на визнання людини творцем об'єкта права інтелектуальної власності;

2. право перешкоджати будь-якому посяганню на право інтелектуальної власності, здатному завдати шкоди честі чи репутації творця об'єкта права інтелектуальної власності;

3. інші особисті немайнові права інтелектуальної власності.

Особисті немайнові права діють безстроково.

Майнові права суб'єкта інтелектуальної власності:

1. право на використання об'єкта права інтелектуальної власності;

2. виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності;

3. виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання;

4. інші майнові права інтелектуальної власності.

Майнові права інтелектуальної власності діють протягом строків, встановлених законом або договором. Наприклад, майнові права автора літературного твору діють протягом його життя та протягом 70 років, починаючи з 1 січня року, наступного за роком смерті автора.