5. Управління у сфері використання та охорони земель

Під управлінням у сфері земельних відносин слід розуміти діяльність уповноваже­них органів щодо забезпечення раціонального використання та охорони земель усіма суб'єктами землекористування у встановленому законом порядку.

Систему органів управління у сфері викорис­тання та охорони земель поділяють на органи загальної компетенції та органи спеціальної компетенції.

Органи загальної компетенції відають усіма питаннями, включаючи й земельні відносини, в межах держави чи певної території. До системи органів загальної компетенції нале­жать: Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Верховна Рада АР Крим, Рада міністрів АР Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядуван­ня.

Органи спеціальної компетенції уповноважені здійснювати саме функції управління у сфері використання та охорони земель, а саме: Міністерство екології та природних ресурсів України, Міністерство аграрної політики та продовольства України; Міністерство надзвичайних ситуацій України; Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України та інші. Спеціально уповноваженим органом у галузі земельних відносин є Державне агентство земельних ресурсів України (Держземагенство України), діяльність якого регламентується Положенням по Державне агентство земельних ресурсів України, затверджене Указом Президента України від 8 квітня 2011 року № 445/2011.

Зміст управління у сфері використання та охорони земель становлять функції управління, вчинення яких регламентується чинним законодавством України.

Функціями управління у сфері використання та охорони земель є напрями діяльності уповноважених органів по забезпечення орга­нізації раціонального використання та охо­рони земель. Відповідно до положень Земельного кодексу України до функцій управління у галузі вико­ристання та охорони земель відносяться: встановлен­ня та зміна меж адміністративно-територіальних утворень; планування використання земель; землеустрій; контроль за використанням та охороною земель; моніторинг земель; ведення Державного земельного кадастру; економічне стиму­лювання раціонального використання та охорони земель; відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогоспо­дарського виробництва.

6. Правова охорона земель

Правову охорону земель слід розглядати як один із засобів забезпечення екологічної безпеки та гарантію реалізації права громадян на безпечне для життя і здоров’я довкілля, що закріплено Конституцією України.

Правове регулювання відносин у сфері охорони земель здійснюється відповідно до положень Конституції України, Земельного кодексу України, Закону України «Про охорону земель», інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до них.

За чинним законодавством України охорона земель включає систему правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського і лісогосподарського призначення, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісогосподарського призначення, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення. Її основне завдання полягає в забезпеченні збереження та відтворення земельних ресурсів, екологічної цінності природних і набутих якостей землі.

Завдання правової охорони земель: забезпечення збереження та відтворення земельних ресурсів, екологічної цінності природних і набутих якостей земель.

Важливу роль у здійсненні завдань правової охорони земель відіграють органи публічної влади, перш за все державної, шляхом виконання ряду функцій, а саме: регулюючої, стимулюючої, контрольної, каральної, превентивної.

Регулююча функція держави в охороні земель зводиться до встановлення загальнообов’язкових правил раціонального використання земельних ресурсів.

Стимулююча функція держави в охороні земель полягає у запровадженні заходів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель для землевласників та землекористувачів, які, зокрема, передбачені ст. 205 ЗК України.

Контрольна функція держави в охороні земель спрямована на здійснення уповноваженими органами державної влади та місцевого самоврядування контрольно-охоронних функцій за раціональним використанням й охороною земель.

Каральна функція проявляється у встановленні санкцій за порушення правил раціонального використання й охорони земель та застосування їх до порушників земельного законодавства.

Превентивна функція держави в охороні земель виявляється у попередженні негативного впливу на якісний стан земель та запобіганні необґрунтованому зменшенні кількісного складу відповідних категорій земель.

Об’єктом охорони є всі землі в межах території України. Особливим об’єктом охорони Земельний кодекс України виділяє ґрунти (ст. 168).

Основними принципами охорони земель є: забезпечення охорони земель як основного національного багатства Українського народу; пріоритет вимог екологічної безпеки у використанні землі як просторового базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; відшкодування збитків, завданих порушенням законодавства України про охорону земель; нормування і планомірне обмеження впливу господарської діяльності на земельні ресурси; поєднання заходів економічного стимулювання та юридичної відповідальності в галузі охорони земель; публічність у вирішенні питань охорони земель, використання коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів на охорону земель.

Зміст охорони земель становить сукупність заходів щодо охорони земель, які ст. 164 Земельного кодексу України виокремлює у наступні групи:

1) обґрунтування і забезпечення досягнення раціонального землекористування;

2) захист сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб;

3) захист земель від ерозії, селів, підтоплення, заболочування, вторинного засолення, переосушення, ущільнення, забруднення відходами виробництва, хімічними та радіоактивними речовинами та від інших несприятливих природних і техногенних процесів;

4) збереження природних водно-болотних угідь;

5) попередження погіршення естетичного стану та екологічної ролі антропогенних ландшафтів;

6) консервація деградованих і малопродуктивних сільськогосподарських угідь/

Законом України «Про охорону земель» (ст. 22) виділяється система заходів у галузі охорони земель, яка включає: 1) державну комплексну систему спостережень; 2) розробку загальнодержавних і регіональних (республіканських) програм використання та охорони земель, документації із землеустрою в галузі охорони земель; 3) створення екологічної мережі; 4) здійснення природно-сільськогосподарського, еколого-економічного, протиерозійного та інших видів районування (зонування) земель; 5) економічне стимулювання впровадження заходів щодо охорони та використання земель і підвищення родючості ґрунтів; 6) стандартизацію і нормування.

Порядок здійснення охорони земель встановлюється законодавством. Так, наприклад, встановлення заборон на провадження окремих видів діяльності, що може негативно вплинути на стан земель регламентується ст. ст. 48, 52, 111 Земельного кодексу України, законами України «Про природно-заповідний фонд України», «Про курорти», законодавством про подолання наслідків катастрофи на Чорнобильській АЄС, про пестициди та агрохімікати, про зону надзвичайної екологічної ситуації, про екологічну мережу та іншими законодавчими актами.