- •Шевнюк о. Л.
- •2. Предмет і завдання навчального курсу “Українська і зарубіжна культура”
- •3. Історія розвитку культурологічної думки
- •4. Сучасні культурологічні теорії
- •II. Культура і суспільство
- •1. Суб'єкти культурної творчості. Види і форми культури
- •2. Динаміка культури
- •3. Соціальні функції культури
- •4. Види культурних норм та їх суспільне призначення
- •1. Людина в світі культури
- •2. Культурна політика
- •3. Місце української культури в контексті світової
- •I. Первісна культура
- •1. Первісна епоха та її місце в історії людства
- •2. Розвиток матеріальної культури та еволюція мистецтва в кам'яному віці
- •3. Культура епохи бронзи і заліза
- •4. Найдавніші релігійні уявлення
- •II. Культура стародавнього сходу
- •1. Загальні закономірності виникнення давньосхідних цивілізацій
- •2. Основні досягнення культури Стародавньої Месопотамії
- •3. Давньоєгипетська культура
- •4. Культура Стародавньої Індії
- •5. Етапи розвитку культури Стародавнього Китаю
- •1. Значення античної культури для світової цивілізації
- •2. Культура Стародавньої Греції
- •3. Культура Стародавнього Риму
- •IV. Середньовічна європейська культура
- •1. Поняття “середні віки” і “середньовічна культура”
- •2. Роль релігії і церкви в середньовічному суспільстві
- •3. Рицарська культура
- •4. Народна селянська культура. Міська культура
- •5. Художні стилі в західноєвропейському середньовічному мистецтві
- •6. Візантійська культура
- •V. Середньовічна мусульманська культура близького та середнього сходу
- •1. Захід і Схід у світовій культурній традиції
- •2. Пророк Мухаммад і його вчення
- •3. Культура Арабського халіфату VII-X ст.
- •4. Культура Ірану X -XV ст.
- •1. Особливості та основні історичні етапи розвитку доколумбової Америки
- •2. Релігійні уявлення
- •3.Наукові знання
- •4. Писемність і література
- •5. Архітектура та образотворче мистецтво
- •VII. Культура епохи відродження і реформації
- •1. Передумови епохи Відродження
- •2. Гуманізм як ідеологія Відродження
- •3. Реформація і Контрреформація
- •4. Розвиток науки і техніки
- •5. Італійське мистецтво
- •6. Національні література і театр
- •VIII. Формування європейської культури нового часу (XVII-XVIII ст.)
- •1. Історичні умови та особливості розвитку культури в XVII-XVIII ст.
- •2. Революція в природознавстві. Раціоналізм
- •3. Новий погляд на суспільство. Епоха Просвітництва
- •4. Характеристика художніх стилів XVII-XVIII ст.
- •1. Історичні умови розвитку та особливості культури XIX ст.
- •2. Промисловий переворот.Наука
- •3. Нова система освіти
- •4. “Золотий вік” світової літератури
- •5. Образотворче мистецтво та архітектура Європи і сша кінця XVIII - початку хх сторіччя
- •6.Музика, театр. Народження кіно
- •X. Культура людства у XX сторіччі
- •1. Особливості розвитку культури у хх ст.
- •2. Наука та її досягнення
- •3. Художня культура
- •4. Доба кінематографа
- •5. Масова культура
- •1. Поняття “етнічна культура”
- •2. Деякі проблеми та особливості етногенезу українського народу
- •3. Культурно-історична своєрідність реґіонів України
- •II. Культура київської русі
- •1. Джерела вивчення культури Київської Русі
- •2. Матеріальна і духовна культура східних слов'ян
- •3. Особливості прийняття християнства
- •4. Писемність і літературна традиція
- •5.Освіта та наукові знання
- •6. Мистецтво Київської Русі
- •III. Українська культура після татаро-монгольської навали (друга половина хiii - xVст.)
- •1. Історичні умови розвитку культури
- •2. Наука й освіта
- •3. Розвиток книжкової справи і літератури
- •4. Архітектура й образотворче мистецтво
- •1. Передумови і труднощі культурного піднесення XVI-XVIII ст.
- •2. Особливості релігійної ситуації в Україні
- •3. Книгодрукування і література
- •4. Освіта
- •5. Нові галузі науки
- •6. Мистецтво
- •V. Традиційна культура українського народу
- •1. Основні заняття і матеріальна культура
- •2. Світоглядні уявлення
- •3. Календарні свята та обряди
- •4. Сімейна обрядовість
- •VI. Українське культурне відродження хiх ст.
- •1. Історичні умови. Освіта і наука
- •2. Особливості літературного процесу
- •3. Мистецтво
- •4. Національні культурні організації і рухи в умовах реакційної урядової політики
- •VII. Основні етапи розвитку української культури у хх ст.
- •1. Загальні особливості української культури у хх ст.
- •2. Культура України на початку хх сторіччя
- •3.Основні тенденції культурного розвитку в 20-і роки
- •4.Трагедія української культури у період сталінізму
- •5. Протиріччя культурного процесу 60-80-х рр.
- •6. Досягнення і проблеми культури незалежної України
- •Список літератури
2. Особливості релігійної ситуації в Україні
На зламі історичних епох, при переході від Середньовіччя до Нового часу у всіх європейських країнах надзвичайно гостро стояло питання про роль церкви і релігії. Виникнення централізованих держав супроводжувалося формуванням національно-релігійних ідеологій. У результаті католицизм переміг в Італії, Іспанії, Франції, протестантизм - у Швейцарії, Голандії, англіканство - у Британії. На українських землях виникло протистояння двох християнських церков. Українське населення сповідувало православ'я, а Річ Посполита була оплотом католицтва. Католицька церква за підтримки уряду виявляла значну активність та агресивність. З дозволу короля на території держави діяв орден єзуїтів. Польщі порівняно швидко вдалося перевести в католицтво феодальну верхівку суспільства, народ же зберігав відданість православ'ю.
Брестська церковна унія. У 1596 р. в Бресті відбувся собор, який проголосив унію (союз) православної і католицької церков. Польський уряд бачив у цьому засіб посилення свого впливу в українському суспільстві. Православні ж єпископи України пішли на цей крок, сподіваючись зміцнити особисту владу. Однак по суті було укладено не союз церков, а створено нову Українську греко-католицьку (уніатську) церкву, православну за обрядовістю, але адміністративно підпорядковану Риму. З 1596 р. польським урядом визнавалися лише католицькі і греко-католицькі общини, фактично ж більшість приходів залишалися православними.
Всупереч розрахункам польського короля, папи Римського, єзуїтів Брестська унія не спростила, а загострила ситуацію в Україні. Вона викликала гарячі суперечки, чітко виявила позиції, активізувала консолідацію українських культурних сил - православної української шляхти, духовенства, міщан, козацтва. Відразу після проголошення унії її противники зібралися в будинку князя Острозького і прокляли змову. Розгорілася запекла полеміка між найбільш освіченими священиками - противниками і прихильниками унії, склався особливий жанр - полемічна література. У 1620 р. за сприяння гетьмана П.Сагайдачного православна митрополія з центром у Києві була відновлена. У містах активну діяльність розгорнули братства.
Братства. Братства - релігійно-національні організації українських православних міщан. Така організація створювалася навколо парафіяльної церкви, зібрані внески йшли на її матеріальну підтримку, на благодійність. Поступово сфера діяльності братств розширювалася, вони відгукувалися на всі найважливіші події суспільно-політичного життя, посилали своїх представників у сейми, брали участь у розв'язанні питання про парафіяльного священика, відкривали школи, друкарні, видавали підручники.
Раніше за все братства виникли у Львові, інших містах Галичини, а згодом і по всій Україні. Першим найбільшим і найвпливовішим у Львові стало Успенське братство (1544 р.), згодом у передмісті були засновані ще десять братств. Зберігся цілий ряд друкованих документів, підготовлених львівськими братствами, в яких вони протестують проти національного гноблення. Так, гостра боротьба велася проти заборони підтримувати відносини зі східними патріархами. Таке пряме підкорення Александрійському і Константинопольському патріархам у церковній термінології носить назву “ставропігія”, тому повна назва львівського братства - Успенське ставропігійське.
У Києві початок братству поклала добродійна діяльність Єлизавети (Галшки) Гулечівни, яка передала в дар монастирю, школі і лікарні свої володіння. Пізніше вона переїхала до Луцька, де продовжила свою діяльність. У невеликих містечках братства часто об'єднували більшість українського населення. У Київське братство в 1620 р. записалося все Військо Запорозьке на чолі з гетьманом П. Конашевичем-Сагайдачним.
Деякі форми організації братств нагадують середньовічні цехи, окремі риси зближують їх з рухом Реформації, однак загалом можна сказати, що це було самобутнє явище, яке відіграло важливу роль в українському національному суспільно-політичному і культурному житті.