8. Економічні відносини, що виникають в процесі виробництва

Вивчення економічних відносин має надзвичайно важливе значення, тому що ми при цьому дізнаємося, чи підпорядкована економічна діяльність інтересам народу, на­скільки соціально справедливий даний соціально-економічний лад тощо.

У господарстві кожної країни є також відносини, що вини­кають у процесі обміну засобами виробництва, трудової діяль­ності, кооперації праці, фінансових ресурсів тощо. Ці еконо­мічні відносини стосуються організації виробництва, тому їх називають організаційно-економічними, які охоплюють весь господарський механізм, за до­помогою якого здійснюється управління народним господар­ством.

В сукупності організаційно-економічних відносин розрізня­ють:

Конкретно-економічні відносини — це господарський меха­нізм окремих галузей (промисловості, будівництва, сільського господарства тощо). У кожній з них він має свої особливості і вивчається безпосередньо конкретно-економічними науками.

Загальні організаційно-економічні відносини — сукупність форм і методів господарювання, властивих усім галузям на­родного господарства, тобто економіці у цілому (ринкова система організації виробництва, підприєм­ництво, маркетинг, фінанси й кредит тощо). Загальногоспо­дарські відносини не можуть бути охоплені окремими конкретно-економічними дисциплінами. Вони вивчаються нау­кою, яка називається економічною теорією.

Таким чином, економічна теорія ви­вчає:

Соціально-економічні відносини — це ті відносини, які виникають між людьми з приводу виробництва, розподілу, обміну й спожи­вання матеріальних і духовних благ. Їхню основу, ядро становлять відносини власності на засоби виробництва і виготов­лений продукт.

Загальні організаційно-економічні відносини являють со­бою певну систему господарського механізму, а саме систему форм і методів суспільної організації і регулювання народного господарства.

Рис. 1.13. Економічні відносини

Техніко-економічні відносини — речова форма розвитку продуктивних сил, яка утворюється у процесі суспільного поділу праці, соціалізації, кооперування, концентрації виробництва, обміну діяльності між людьми.

Завдання економічної теорії - з'ясувати існуючі тут причинно-наслідкові зв'язки, закони й закономірності, які характеризують функціонування цих відно­син як цілісної, логічно зумовленої економічної системи.