
- •Лекція 1. Сутність науки
- •Лекція 2. Методичні основи наукового пізнання
- •Лекція 3. Організація науки в Україні
- •Лекція 4. Організація та планування наукових досліджень
- •1. Постановка задачі. На цьому етапі дослідник повинен чітко сформулювати для себе питання: «Що досліджувати?», тобто виявити предмет і визначити конкретну ціль дослідження.
- •Лекція 5. Система науково-технічної інформації
- •6 Тис. Книг, статей, авторефератів дисертацій тощо, надходження з 1998 р.
6 Тис. Книг, статей, авторефератів дисертацій тощо, надходження з 1998 р.
праці наукових установ і навчальних закладів; твори класиків української літератури, раритети.
Реферативна інформація
Рефератом називається короткий опис основного змісту інформаційного джерела (книги, наукової статті, звіту про науково-дослідну роботу і т.д.). Короткі зведення, викладені в рефераті, є достатніми для прийняття рішення про доцільність звернення до первинного документа.
Реферати книг, наукових статей, винаходів і т.д. публікуються в реферативних журналах. Реферат не заміняє оригінала, але дозволяє легко знайти самий оригінал. Значення реферативних журналів при пошуках літератури по цікавлячому питанню надзвичайно велике.
Для полегшення користування реферативними журналами в кінці кожного випуску видаються покажчики за рік: авторський, патентний, предметний і формульний. Предметний покажчик найбільш часто використовується при доборі літератури. У нього включений весь матеріал рефератів, анотацій, бібліографічних описів за визначений період часу.
Експрес-інформація
Для ознайомлення читачів із новими закордонними роботами видається експрес-інформація. Випуски охоплюють найважливіші розділи природних і технічних наук. Розрив між виходом статті за кордоном і рефератом складає 2-4 місяця. У окремих серіях експрес-інформації висвітлюються сучасні досягнення науки і техніки за кордоном.
Патентна інформація.
Під патентною інформацією розуміється патентна документація в процесі її передачі, переробки і використання, а також відомості про стан і використання патентного фонду. Патентна документація - сукупність документів, що містять відомості про результати науково-технічних досліджень і дослідно-конструкторських розробок, заявлених або визнаних винаходами, промисловими зразками, а також відомості про охорону прав винахідників і патентовласників. В залежності від змісту документа або від характеру відомостей розрізняють патентно-правову, патентно-технічну і патентно-економічну інформацію. Матеріалами патентної інформації можуть бути як первинні документи, наприклад патентні описи, так і вторинні документи (анотації, реферати, огляди). Таким чином, патентна інформація дає можливість ознайомитися з новітніми досягненнями науки і техніки, зафіксованими в дипломах на відкриття, у патентах на винаходи, промислові зразки і корисні моделі. Систематизована певним чином сукупність патентної документації з довідково-пошуковим апаратом складає патентний фонд, що є складовою частиною загального інформаційного фонду країни.
Патентний пошук
Патентні дослідження проводяться до початку виконання науково-дослідної роботи, у процесі виконання і на завершальній стадії. До початку проведення дослідної роботи проводиться патентне дослідження і складається висновок за результатами цього дослідження. Він включає: оцінку сучасного світового рівня розвитку науки і промислового освоєння досліджуваної галузі або процесу; відомості про тенденції розвитку даної галузі; висновок про можливість створення патентноспроможного об'єкта; рекомендації про використання вітчизняних і закордонних винаходів; визначення доцільності придбання за кордоном ліцензій; виводи про доцільність постановки даної теми і виправданість витрат на її проведення.
У процесі проведення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, що можуть тривати декілька років, систематично проводяться патентні дослідження, аналізуються відібрані патенти й інші матеріали з погляду досягнення поставленої цілі. Складається порівняльна таблиця основних тематичних або техніко-економічних даних розробок з аналогічними як вітчизняними, так і закордонними рішеннями.
Уточнюються і вибираються найбільш ефективні напрямки розробок за підтемами, вузлам і по темі в цілому, уточнюється можливість створення патентноспроможного об'єкта і використання вітчизняних і закордонних винаходів.
На стадії завершення НДР і ДКР виконуються патентно-інформаційні дослідження з метою експертизи конкретних технічних рішень на патентну чистоту. При цьому приймаються до уваги тільки діючі патенти.
Патентна документація. Специфічним джерелом інформації є патентна документація, як правило, - це опис винаходів. Цей вид інформації відрізняється від інших видів тим, що він містить дані про конкретне технічне рішення з критичною оцінкою прототипів. Самим значним сховищем патентної документації в країнах СНД є Російська патентно-технічна бібліотека (РПТБ), що має більш 8 млн. описів винаходів. Крім опису винаходів ряд країн випускає бюлетені.
Нормативні документи про правову охорону об'єктів промислової власності видані в нашій країні в 1992 році Державним патентним відомством України (Держпатент України - зараз Департамент). Регулярно видається офіційний журнал «Промислова власність». Основні патентні фонди сконцентровані в Державній науково-технічній бібліотеці України (Киев-171, вул. Горького, 180).
Електронна адреса для пошуку: www.delphion.com/home
Методика роботи з науковою літературою
При пошуку наукової інформації необхідно враховувати, що статті по певних питаннях публікуються не тільки в спеціалізованих журналах по даній галузі науки і техніки, але й в інших періодичних виданнях, які не мають прямого або непрямого відношення до цієї галузі. Тому час від часу в періодичних виданнях, присвячених якийсь галузі науки і техніки, з'являються статті, які представляють інтерес для фахівців інших галузей.
Необхідно враховувати, що науковій документації властивий процес старіння. За аналогією з періодом піврозпаду радіоактивних речовин обчислюються періоди старіння наукової літератури. Таким періодом вважається час, протягом якого була опублікована половина усієї використовуваної в даний момент літератури по якийсь галузі. Воно практично збігається з часом, протягом якого половина всієї опублікованої до даного моменту літератури (у визначеній області) перестане використовуватися. Середній вік опублікованих робіт, що складають активний дослідницький фонд, складає біля 5 років. Тому при обмеженому пошуку необхідно орієнтуватися, в основному, на літературу останніх років.
Жодна з бібліотек не може скласти список літературних джерел по вузькому питанню, тому що такий підрозділ обумовлений індивідуальними особливостями наукових інтересів дослідника. Тому «мистецтво» роботи з літературою для дослідника також необхідно, як «мистецтво» експериментатора.
Процес вивчення інформації складається приблизно з наступних стадій: початкове ознайомлення з питанням у цілому; добір літератури і робота з нею. Починаючому досліднику можна порадити скористатися при доборі необхідної інформації так називаним методом ретроспективного пошуку. Суть його перебуває в тому, що спочатку загальні відомості по якомусь питанню можна одержати з навчальної літератури, монографій, довідників або з переліку найменувань статей, опублікованого в останніх номерах журналів за будь-який рік. Виявлені джерела інформації заносяться в спеціальні картки.
Характер добору оригінальної літератури для вивчення залежить від умов, у яких знаходиться дослідник. Частину літератури можна підібрати в бібліотеці установи або інституту. Частину її можна замовити у вигляді ксерокопій із центральних бібліотек. Кожному досліднику необхідні знання організації фондів бібліотеки. Звичайно основна маса книг у бібліотеках зосереджена в книгосховищі. Є два способи розміщення книг: по змісту або по одному з формальних ознак, наприклад по прізвищах авторів.
Найбільш поширеним є розміщення, при якому за основу береться зміст книги, тобто по галузі, який вона присвячена. Це місце фіксується в шифрі книги.
Шифром книги називається умовний знак, що позначає місце перебування книги на полиці. При систематичному розміщенні шифр містить умовне позначення відділу - індекс і прізвище автора - авторський знак. Індекс визначається по таблицях бібліотечної класифікації (ББК). Авторський знак також визначається по таблицях. Звичайно він складається з першої літери прізвища автора і цифри, що відповідає даному прізвищу в таблиці. Шифр проставляється в лівому верхньому куту каталожних карток.
Таблиці для масових бібліотек складаються з декількох розділів:
2 - Природничі науки
20 - Природничі науки в цілому
28 - Біологічні науки
3 - Техніка. Технічні науки
4 - Сільське і лісове господарство. Сільськогосподарські і лісогосподарські науки
5 - Охорона здоров'я. Медичні науки
6/8 - Суспільні і гуманітарні науки
9 - Література універсального змісту.
ББК складається з декількох видів таблиць: основних, загальних, територіальних і спеціальних типових ділень. Сполучення їх утворює розгорнуті таблиці. Основний ряд ББК (перше ділення) охоплює 3 основні області знання: природничі науки, прикладні науки (техніка, сільське господарство, медицина), суспільні науки.
Приклад оформлення верхньої частини каталожної картки
УДК 621.43.056:621.438(477.73)
ББК 39.455.3 (4УКР-261)
Р 69
Картки групуються в каталогах, тобто покажчиках друкованих творів, наявних у даній бібліотеці. Буває декілька видів каталогів. Якщо описи книг розставлені за алфавітом прізвищ авторів, то каталог, у якому розташовані картки, називається алфавітним. Якщо картки згруповані за ознакою змісту книг, журналів, тобто за галузями знань, то такий каталог називається систематичним. В предметному каталозі зібрана література по окремих вузьких питаннях; предмету, явищу, поняттю, проблемі.
Характерною рисою систематичного каталогу є наявність індексів умовних позначень кожного відділу, підвідділу і поняття. Найбільше поширення одержала універсальна десяткова класифікація (УДК).
УДК впроваджена як обов'язкова в науково-технічних видавництвах, редакціях, науково-технічних бібліотеках для публікацій в області природних і технічних наук. УДК є міжнародною системою класифікації друкованих творів і документальних матеріалів. Вона охоплює всі області людських знань.
Десятковою УДК називається тому, що в основі її структури лежить принцип десяткових дробів, що дозволяє необмежено розширювати її шляхом додавання нових груп до уже наявних, не ламаючи всієї системи в цілому. УДК була розроблена Міжнародним бібліографічним інститутом. Розвитком УДК займається Міжнародна федерація по документації, якою створена струнка система внесення доповнень і змін до УДК. Регулярно випускаються «Пропозиції», де публікуються пропозиції нових індексів на нові поняття і «Доповнення і зміни УДК».
Структура УДК
УДК - схема, у якій усі галузі знань діляться на 10 груп, кожна група - на 10 розділів і т.д. Цифри, що позначають розділи УДК, називаються індексами. Для наочності і зручності читання індексу після кожних трьох цифр ставиться точка.
Основні ділення (класи) УДК
0 - Загальний відділ. Організація інтелектуальної діяльності
1 - Філософія. Психологія. Логіка
2 - Релігія. Атеїзм
3 - Суспільні науки
4 - Мовознавство
5 - Природничі науки. Математика
504 - Наука про навколишнє середовище. Екологія
504.03 - Соціально-економічні аспекти впливу людини на навколишнє середовище. Природа і товариство. Природокористування
504.3 - Атмосферне навколишнє середовище
504.3.054 - Забруднення атмосфери
504.06 - Охорона навколишнього середовища. Управління якістю навколишнього середовища
504.064 - Контроль якості навколишнього середовища. Контроль забруднення
504.4.054 - Забруднення гідросфери. Забруднення води
504.75 - Екологія людини і навколишнього середовища
6 - Прикладні науки. Медицина. Техніка
7 - Мистецтво
8 - Літературознавство
9 - Історія
В УДК крім основної таблиці є допоміжні таблиці визначників - самостійні цифрові ряди, теж десяткові. Визначники відбивають якісні показники творів або властивостей предмета з певної точки зору. Визначники діляться на загальні і спеціальні. Перші застосовуються у всіх розділах схеми, другі - у визначеному розділі. Визначники приписуються до основного індексу з умовними значками, що характеризують даний визначник (точка, скобки, дефіс і т.д.).
Запис літературного джерела
Запис літературних джерел і потім посилання на них повинні бути зроблені без помилок. Вони записуються дуже стисло, за визначеними правилами і у визначеному порядку. Наприклад, посилання на статтю в журналі робляться в наступному порядку: автор (автори) і його ініціали; якщо авторів більше трьох, то можна зазначити прізвище тільки першого автора; скорочена назва журналу; рік видання; том (позначається арабськими цифрами); номер журналу; сторінка.
Посилання на науковий звіт: у статтях, книгах і інших виданнях посилання на наукові звіти не приводяться. В звіті про науково-дослідну роботу при посиланні на інший звіт доводяться наступні відомості: заголовки звіту, далі пишеться слово «звіт», його шифр, інвентарний номер, повне або скорочене найменування організації, що випустила звіт, прізвище й ініціал керівника НДР, місто, рік, кількість сторінок.