6 Тис. Книг, статей, авторефератів дисертацій тощо, надходження з 1998 р.

праці наукових установ і навчальних закладів; твори класиків української літератури, раритети.

Реферативна інформація

Рефератом називається короткий опис основного змісту інформаційного джерела (книги, наукової статті, звіту про науково-дослідну роботу і т.д.). Короткі зведення, викладені в рефераті, є достатніми для прийняття рішення про доцільність звернення до первинного документа.

Реферати книг, наукових статей, винаходів і т.д. публікуються в реферативних журналах. Реферат не заміняє оригінала, але дозволяє легко знайти самий оригінал. Значення реферативних журналів при пошуках літератури по цікавлячому питанню надзвичайно велике.

Для полегшення користування реферативними журналами в кінці кожного випуску видаються покажчики за рік: авторський, патентний, предметний і формульний. Предметний покажчик найбільш часто використовується при доборі літератури. У нього включений весь матеріал рефератів, анотацій, бібліографічних описів за визначений період часу.

Експрес-інформація

Для ознайомлення читачів із новими закордонними роботами видається експрес-інформація. Випуски охоплюють найважливіші розділи природних і технічних наук. Розрив між виходом статті за кордоном і рефератом складає 2-4 місяця. У окремих серіях експрес-інформації висвітлюються сучасні досягнення науки і техніки за кордоном.

Патентна інформація.

Під патентною інформацією розуміється патентна документація в процесі її передачі, переробки і використання, а також відомості про стан і використання патентного фонду. Патентна документація - сукупність документів, що містять відомості про результати науково-технічних досліджень і дослідно-конструкторських розробок, заявлених або визнаних винаходами, промисловими зразками, а також відомості про охорону прав винахідників і патентовласників. В залежності від змісту документа або від характеру відомостей розрізняють патентно-правову, патентно-технічну і патентно-економічну інформацію. Матеріалами патентної інформації можуть бути як первинні документи, наприклад патентні описи, так і вторинні документи (анотації, реферати, огляди). Таким чином, патентна інформація дає можливість ознайомитися з новітніми досягненнями науки і техніки, зафіксованими в дипломах на відкриття, у патентах на винаходи, промислові зразки і корисні моделі. Систематизована певним чином сукупність патентної документації з довідково-пошуковим апаратом складає патентний фонд, що є складовою частиною загального інформаційного фонду країни.

Патентний пошук

Патентні дослідження проводяться до початку виконання науково-дослідної роботи, у процесі виконання і на завершальній стадії. До початку проведення дослідної роботи проводиться патентне дослідження і складається висновок за результатами цього дослідження. Він включає: оцінку сучасного світового рівня розвитку науки і промислового освоєння досліджуваної галузі або процесу; відомості про тенденції розвитку даної галузі; висновок про можливість створення патентноспроможного об'єкта; рекомендації про використання вітчизняних і закордонних винаходів; визначення доцільності придбання за кордоном ліцензій; виводи про доцільність постановки даної теми і виправданість витрат на її проведення.

У процесі проведення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, що можуть тривати декілька років, систематично проводяться патентні дослідження, аналізуються відібрані патенти й інші матеріали з погляду досягнення поставленої цілі. Складається порівняльна таблиця основних тематичних або техніко-економічних даних розробок з аналогічними як вітчизняними, так і закордонними рішеннями.

Уточнюються і вибираються найбільш ефективні напрямки розробок за підтемами, вузлам і по темі в цілому, уточнюється можливість створення патентноспроможного об'єкта і використання вітчизняних і закордонних винаходів.

На стадії завершення НДР і ДКР виконуються патентно-інформаційні дослідження з метою експертизи конкретних технічних рішень на патентну чистоту. При цьому приймаються до уваги тільки діючі патенти.

Патентна документація. Специфічним джерелом інформації є патентна документація, як правило, - це опис винаходів. Цей вид інформації відрізняється від інших видів тим, що він містить дані про конкретне технічне рішення з критичною оцінкою прототипів. Самим значним сховищем патентної документації в країнах СНД є Російська патентно-технічна бібліотека (РПТБ), що має більш 8 млн. описів винаходів. Крім опису винаходів ряд країн випускає бюлетені.

Нормативні документи про правову охорону об'єктів промислової власності видані в нашій країні в 1992 році Державним патентним відомством України (Держпатент України - зараз Департамент). Регулярно видається офіційний журнал «Промислова власність». Основні патентні фонди сконцентровані в Державній науково-технічній бібліотеці України (Киев-171, вул. Горького, 180).

Електронна адреса для пошуку: www.delphion.com/home

Методика роботи з науковою літературою

При пошуку наукової інформації необхідно враховувати, що статті по певних питаннях публікуються не тільки в спеціалізованих журналах по даній галузі науки і техніки, але й в інших періодичних виданнях, які не мають прямого або непрямого відношення до цієї галузі. Тому час від часу в періодичних виданнях, присвячених якийсь галузі науки і техніки, з'являються статті, які представляють інтерес для фахівців інших галузей.

Необхідно враховувати, що науковій документації властивий процес старіння. За аналогією з періодом піврозпаду радіоактивних речовин обчислюються періоди старіння наукової літератури. Таким періодом вважається час, протягом якого була опублікована половина усієї використовуваної в даний момент літератури по якийсь галузі. Воно практично збігається з часом, протягом якого половина всієї опублікованої до даного моменту літератури (у визначеній області) перестане використовуватися. Середній вік опублікованих робіт, що складають активний дослідницький фонд, складає біля 5 років. Тому при обмеженому пошуку необхідно орієнтуватися, в основному, на літературу останніх років.

Жодна з бібліотек не може скласти список літературних джерел по вузькому питанню, тому що такий підрозділ обумовлений індивідуальними особливостями наукових інтересів дослідника. Тому «мистецтво» роботи з літературою для дослідника також необхідно, як «мистецтво» експериментатора.

Процес вивчення інформації складається приблизно з наступних стадій: початкове ознайомлення з питанням у цілому; добір літератури і робота з нею. Починаючому досліднику можна порадити скористатися при доборі необхідної інформації так називаним методом ретроспективного пошуку. Суть його перебуває в тому, що спочатку загальні відомості по якомусь питанню можна одержати з навчальної літератури, монографій, довідників або з переліку найменувань статей, опублікованого в останніх номерах журналів за будь-який рік. Виявлені джерела інформації заносяться в спеціальні картки.

Характер добору оригінальної літератури для вивчення залежить від умов, у яких знаходиться дослідник. Частину літератури можна підібрати в бібліотеці установи або інституту. Частину її можна замовити у вигляді ксерокопій із центральних бібліотек. Кожному досліднику необхідні знання організації фондів бібліотеки. Звичайно основна маса книг у бібліотеках зосереджена в книгосховищі. Є два способи розміщення книг: по змісту або по одному з формальних ознак, наприклад по прізвищах авторів.

Найбільш поширеним є розміщення, при якому за основу береться зміст книги, тобто по галузі, який вона присвячена. Це місце фіксується в шифрі книги.

Шифром книги називається умовний знак, що позначає місце перебування книги на полиці. При систематичному розміщенні шифр містить умовне позначення відділу - індекс і прізвище автора - авторський знак. Індекс визначається по таблицях бібліотечної класифікації (ББК). Авторський знак також визначається по таблицях. Звичайно він складається з першої літери прізвища автора і цифри, що відповідає даному прізвищу в таблиці. Шифр проставляється в лівому верхньому куту каталожних карток.

Таблиці для масових бібліотек складаються з декількох розділів:

2 - Природничі науки

20 - Природничі науки в цілому

28 - Біологічні науки

3 - Техніка. Технічні науки

4 - Сільське і лісове господарство. Сільськогосподарські і лісогосподарські науки

5 - Охорона здоров'я. Медичні науки

6/8 - Суспільні і гуманітарні науки

9 - Література універсального змісту.

ББК складається з декількох видів таблиць: основних, загальних, територіальних і спеціальних типових ділень. Сполучення їх утворює розгорнуті таблиці. Основний ряд ББК (перше ділення) охоплює 3 основні області знання: природничі науки, прикладні науки (техніка, сільське господарство, медицина), суспільні науки.

Приклад оформлення верхньої частини каталожної картки

УДК 621.43.056:621.438(477.73)

ББК 39.455.3 (4УКР-261)

Р 69

Картки групуються в каталогах, тобто покажчиках друкованих творів, наявних у даній бібліотеці. Буває декілька видів каталогів. Якщо описи книг розставлені за алфавітом прізвищ авторів, то каталог, у якому розташовані картки, називається алфавітним. Якщо картки згруповані за ознакою змісту книг, журналів, тобто за галузями знань, то такий каталог називається систематичним. В предметному каталозі зібрана література по окремих вузьких питаннях; предмету, явищу, поняттю, проблемі.

Характерною рисою систематичного каталогу є наявність індексів умовних позначень кожного відділу, підвідділу і поняття. Найбільше поширення одержала універсальна десяткова класифікація (УДК).

УДК впроваджена як обов'язкова в науково-технічних видавництвах, редакціях, науково-технічних бібліотеках для публікацій в області природних і технічних наук. УДК є міжнародною системою класифікації друкованих творів і документальних матеріалів. Вона охоплює всі області людських знань.

Десятковою УДК називається тому, що в основі її структури лежить принцип десяткових дробів, що дозволяє необмежено розширювати її шляхом додавання нових груп до уже наявних, не ламаючи всієї системи в цілому. УДК була розроблена Міжнародним бібліографічним інститутом. Розвитком УДК займається Міжнародна федерація по документації, якою створена струнка система внесення доповнень і змін до УДК. Регулярно випускаються «Пропозиції», де публікуються пропозиції нових індексів на нові поняття і «Доповнення і зміни УДК».

Структура УДК

УДК - схема, у якій усі галузі знань діляться на 10 груп, кожна група - на 10 розділів і т.д. Цифри, що позначають розділи УДК, називаються індексами. Для наочності і зручності читання індексу після кожних трьох цифр ставиться точка.

Основні ділення (класи) УДК

0 - Загальний відділ. Організація інтелектуальної діяльності

1 - Філософія. Психологія. Логіка

2 - Релігія. Атеїзм

3 - Суспільні науки

4 - Мовознавство

5 - Природничі науки. Математика

504 - Наука про навколишнє середовище. Екологія

504.03 - Соціально-економічні аспекти впливу людини на навколишнє середовище. Природа і товариство. Природокористування

504.3 - Атмосферне навколишнє середовище

504.3.054 - Забруднення атмосфери

504.06 - Охорона навколишнього середовища. Управління якістю навколишнього середовища

504.064 - Контроль якості навколишнього середовища. Контроль забруднення

504.4.054 - Забруднення гідросфери. Забруднення води

504.75 - Екологія людини і навколишнього середовища

6 - Прикладні науки. Медицина. Техніка

7 - Мистецтво

8 - Літературознавство

9 - Історія

В УДК крім основної таблиці є допоміжні таблиці визначників - самостійні цифрові ряди, теж десяткові. Визначники відбивають якісні показники творів або властивостей предмета з певної точки зору. Визначники діляться на загальні і спеціальні. Перші застосовуються у всіх розділах схеми, другі - у визначеному розділі. Визначники приписуються до основного індексу з умовними значками, що характеризують даний визначник (точка, скобки, дефіс і т.д.).

Запис літературного джерела

Запис літературних джерел і потім посилання на них повинні бути зроблені без помилок. Вони записуються дуже стисло, за визначеними правилами і у визначеному порядку. Наприклад, посилання на статтю в журналі робляться в наступному порядку: автор (автори) і його ініціали; якщо авторів більше трьох, то можна зазначити прізвище тільки першого автора; скорочена назва журналу; рік видання; том (позначається арабськими цифрами); номер журналу; сторінка.

Посилання на науковий звіт: у статтях, книгах і інших виданнях посилання на наукові звіти не приводяться. В звіті про науково-дослідну роботу при посиланні на інший звіт доводяться наступні відомості: заголовки звіту, далі пишеться слово «звіт», його шифр, інвентарний номер, повне або скорочене найменування організації, що випустила звіт, прізвище й ініціал керівника НДР, місто, рік, кількість сторінок.