S Сульфур сірка

Si Силіцій силіцій

Важливими класами неорганічних сполук є оксиди, основи, кислоти і солі. Генетичний зв’язок між класами неорганічних сполук такий

Неметали Метали

Кислотні оксиди Основні оксиди

Амфотерні гідроксиди

Кислоти Основи

Солі

Оксиди.

Оксидами називаються сполуки елементів з Оксигеном. Наприклад: Na₂О —натрій оксид, AІ₂О₃ — алюміній оксид, ZnO — цинк оксид. Якщо елемент утврює декілька оксидів, то після назви вказується його ступінь окиснення: FeO ферум (ІІ) оксид, Fe₂О₃ — ферум (ІІІ) оксид, Cl₂О₇ — хлор (VІІ) оксид.

Назви оксидів .

Назви оксидів можна побудувати за допомогою числових префіксів: Sb₂O₃ — дистибій триоксид (стибій (ІІІ) оксид), N₂О₅ — динітроген пентаоксид, Аl₂О₃ - алюміній сесквіоксид ( сескві = півтора).

Оксиди поділяються на солеутворюючі і несолеутворюючі (СО, NО, N₂О). Перші поділяються на основні , кислотні і амфотерні.

Основними називаються оксиди, що утворюють солі при взаємодії з кислотами або кислотними оксидами. Їм відповідають основи: СаО - Са(ОН)₂, FеО - Fе(ОН)₂, К₂О - КОН. Основними можуть бути тільки оксиди металів.

Кислотними називаються оксиди, що утворюють солі взаємодією з основами або основними оксидами. Їм відповідають кислоти SО₂ - Н₂SО₃, Р₂О₅ - Н₃РО₄, N₂О₅ - НNО₃. Ці оксиди називаються ангідридами кислот. Кислотні оксиди утворюються неметалами і деякими металами, які проявляють вищий ступінь окиснення. Наприклад: манган (VІІ) оксиду Мn₂О₇ відповідає манганатна (VІІ) кислота НМnО₄, хром (VI) оксиду СrО₃ - хроматна (VІ) кислота Н₂СrО₄.

Амфотерними називаються оксиди, що утворюють солі як з кислотами, так і з основами, наприклад: ZnО; Аl₂О₃; РbО; Сr₂О₃.

Властивості оксидів пов’язані з положенням елементів у Періодичній системі. Так, властивості оксидів елементів ІІІ періоду ( Na₂O, MgO, Al₂O₃, SіO₂, Р₂О₅, SO₃, Сl₂O₇) змінюються зі збільшенням порядкового номера елемента від основних (Na₂O, MgO) через амфотерні (Al₂O₃) до кислотних (SіO₂, Р₂О₅, SO₃, Сl₂O₇).

Ступінь окиснення елементів також впливає на властивості їх оксидів: оксиди елементів нижчого ступеню окиснення проявляють основні властивості, середнього — амфотерні, вищого — кислотні. Наприклад: CrO — основний оксид, Cr₂O₃ — амфотерний, CrО₃ — кислотний.

Одержання оксидів.

І. Окиснення простих речовин:

С + О₂ = СО₂ ; 2Мg + О₂ = МgО

2. Горіння складних речовин:

СН₄ +2О₂ = СО₂ + 2Н₂О

3. Розкладання солей:

СаСО₃ = СаО + СО₂; 2Рb(NО₃)₂ = 2РbО + 4NО₂ + О₂

4. Розкладання основ:

Mg(OH)₂ = MgО + H₂O; Hg(OH)₂ = HgО + H₂O

5. Розкладання кислот:

4НNО₃ = 4NО₂ + 2Н₂О + О₂; 2Н₃ВО₃ = В₂О₃ + 3Н₂О.

Хімічні властивості оксидів.

І. Основні оксиди взаємодіють з кислотами з утворенням солі і води:

FeO + H₂SO₄ = FeSO₄ + H₂O

2. Кислотні оксиди взаємодіють з основами з утворенням солі і води:

SO₃ + 2NaOH = Na₂SO₄ + H₂O

3. При взаємодії кислотних і основних оксидів утворюється сіль:

СаО + СО₂ = СаСО₃

4. Більшість кислотних оксидів і оксиди лужних і лужно-земельних металів взаємодіють з водою:

SO₃ + H₂O = H₂SO₄; Na₂O + H₂O = 2NaOH

5. Амфотерні окисди реагують з кислотами і основами:

ZnO + HCl  ZnCl₂ + H₂O

ZnO + 2NaOH  Na₂ZnO₂ + H₂O