анатомия Рудик

Розділ 13

VIII пара — присінково-завитковий нерв — n. vestibulocochleáris — утво- рений аксонами спірального (завиткового) та присінкового вузлів внутріш- нього вуха. Він входить у довгастий мозок попереду лицевого нерва і має 2 корені — завитковий і присінковий (вестибулярний) — rádiх cochleáris et vestibuláris. Завитковий корінь закінчується в дорсальному й вентральному завиткових ядрах — núcleus cochleáris dorsális et ventrális, присінковий ко-

рінь — в присінкових ядрах — núclei vestibuláres (ядра Дейтерса). Прово- дить імпульси з внутрішнього вуха в підкіркові слухові центри і центри рів- новаги та довгастий мозок.

ІХ пара — язикоглотковий нерв — n. glossopharýngeus — є чутливим не- рвом для кореня язика, м’якого піднебіння та глотки. В його складі йдуть секреторні парасимпатичні нервові волокна в привушну слинну залозу. Він є також смаковим нервом для кореня язика і руховим нервом для розширю- вача глотки.

Язикоглотковий нерв починається з довгастого мозку, виходить з черепа крізь рваний отвір і далі прямує вздовж стилогіоїда і язиково-лицевого стов- бура. На своєму шляху він віддає гілки синусної пазухи — rámus sínus carótis — у сонний клубок — glómus caróticum (див. рис. 13.32, 4). Далі він поділяється на глоткову гілку — rámus pharýngeus — для слизової оболонки глотки і язикову гілку — rámus linguális — для слизової оболонки задньої частини язика та м’якого піднебіння. В язиковій гілці проходять смакові волокна від валикоподібних та листочкоподібних сосочків язика. Перед роз- галуженням нерв віддає гілки до шилоглоткового м’яза.

На нерві розміщений дистальний вузол — gánglion distále, який лежить на кам’янистій кістці. Від ганглія відходить барабанний нерв — n. tympánicus — до вушного парасимпатичного вузла V пари. В барабанному нерві проходять парасимпатичні секреторні волокна в привушну слинну залозу і чутливі волокна із слизової оболонки середнього вуха.

Х пара — блукаючий нерв — n. vágus (див. с. 519).

ХІ пара — додатковий нерв — n. accessórius — бере початок у ділянці пе- рших 6–7 шийних сегментів спинного мозку і, об’єднавшись у загальний стовбур, проходить збоку від спинного мозку між дорсальними й вентраль- ними корінцями спинномозкових нервів. На каудальному кінці довгастого мозку він з’єднується з краніальними корінцями, які виходять з довгастого мозку, і утворює внутрішню гілку додаткового нерва. Разом з блукаючим не- рвом додатковий нерв виходить з черепної порожнини і поділяється на дор- сальну й вентральну гілки. Дорсальна гілка прямує в плечоголовний і тра- пецієподібний м’язи, а вентральна — до груднино-щелепного м’яза.

ХІІ пара — під’язиковий нерв — n. hypoglóssus — руховий нерв для м’язів язика та під’язикового скелета. Він починається з однойменного ядра довгастого мозку, виходить крізь під’язиковий отвір і поділяється на язикові гілки — rámi linguáles.

РОЗВИТОК ЧЕРЕПНОМОЗКОВИХ НЕРВІВ

Черепномозкові нерви, на відміну від спинномозкових, відходять від центрів, розміщених у стовбуровій частині головного мозку. До цих центрів належать: а) ядра рухових нервів (ІІІ, IV, VI і ХІІ пари черепних нервів) — відповідають вентральним рогам спинного мозку; б) рухові ядра змішаних

510

НЕРВОВА СИСТЕМА

нервів (V, VII, ІХ, Х пари) — розміщені в основному біля четвертого мозково- го шлуночка. Чутливі волокна змішаних черепномозкових нервів беруть по- чаток у шкірі голови, слизових оболонках ротової й носової порожнин і перед тим, як увійти в головний мозок, проходять через відповідні чутливі вузли: гассерів вузол на V парі, колінчастий — на VII парі, завитковий і присінко- вий вузли — на VIII парі, дистальний вузол — на ІХ парі, дистальний і про- ксимальний — на Х парі. Щодо І і ІІ пари черепномозкових нервів, то вони не мають гомологічних нервів серед спинномозкових і виконують лише фу- нкції нервів, що проводять чутливі імпульси від периферичних рецепторних нейронів у відповідні ділянки головного мозку.

АВТОНОМНА (ВЕГЕТАТИВНА) НЕРВОВА СИСТЕМА

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА

Автономна (вегетативна) нервова система забезпечує нормальне функці- онування органів, які беруть участь у процесах обміну речовин і розмножен- ня. До таких органів належать органи травлення, дихання, сечовиділення, ендокринні залози, система кровообігу та лімфовідтоку, які в свою чергу є інтегрувальними системами організму.

Автономною нервову систему називають тому, що більшість названих вище структур виконують свої функції незалежно від волі тварини. Напри- клад, секреція шлункового соку та інших залоз, перистальтика кишок, робо- та серця та інші функції відбуваються мимовільно, в певному ритмі.

Від соматичної автономна нервова система відрізняється низкою суттєвих відмінностей. По-перше, всі соматичні нервові клітини містяться в сірій ре- човині головного й спинного мозку, а також у спінальних вузлах і вузлах черепномозкових нервів. Усі ж нейрони симпатичної та парасимпатичної частин нервової системи (крім центрів) розміщені тільки в периферичній нервовій системі. Симпатичні нервові клітини зібрані в біляхребцевих або хребцевих вузлах (гангліях), а парасимпатичні нервові клітини утворюють інтрамуральні вузли, які містяться в товщі внутрішніх органів, або екстра- муральні вузли — у ділянці голови.

По-друге, нервові центри автономної нервової системи розміщені тільки в певних ділянках головного і спинного мозку. Так, центри симпатичної час- тини нервової системи лежать у латеральних рогах грудопоперекової части- ни спинного мозку, а парасимпатичної — в трьох ділянках. Це ядро Якубо- вича в ніжках великого мозку, довгастий мозок, у якому лежать ядра Х па- ри, а також сльозо- та слиновидільні шляхи і крижовий відділ парасимпа- тичної нервової системи, в якому містяться ядра рухових і секреторних воло- кон для органів тазової порожнини. Як зазначалося вище, для соматичної нервової системи характерним є розміщення всіх нервових центрів у голо- вному та спинному мозку.

Слід також зазначити, що зв’язок центральної нервової системи з вико- навчими органами (м’язами) — однонейронний з обов’язковою наявністю моторних бляшок, а в автономній нервовій системі — двонейронний і без моторних бляшок. При цьому тіло одного нейрона лежить у центральній нер-

511

Розділ 13

вовій системі, а другого — в периферичному ганглії. Перший нейрон нази- вають довузловим (прегангліонарним), другий — завузловим (постгангліо- нарним). Відповідно й відростки нейронів називають довузловими (преганг- ліонарними) і завузловими (постгангліонарними). Довузлові (прегангліона- рні) волокна м’якушеві, а завузлові (постгангліонарні) — безм’якушеві. Пе- рші проводять нервові імпульси швидко, а безм’якушеві — повільно.

Зв’язок довузлового нейрона із завузловим відбувається за допомогою си- напсів. Крім нейронів до симпатичної й парасимпатичної частин нервової системи належать еферентні (рухові) і аферентні (чутливі) нервові волокна. Чутливі нейрони містяться тільки в периферичних гангліях та інтрамураль- них сплетеннях і отримують інформацію лише від тих органів, які вони ін- нервують. Цим пояснюється відносна автономність симпатичної й парасим- патичної частин нервової системи за наявності власних рефлекторних дуг.

Чутливі нейрони соматичної частини нервової системи отримують інфор- мацію як від усіх скелетних м’язів, так і від органів, іннервованих симпатич- ною й парасимпатичною частинами нервової системи. Наявність еферентно- го зв’язку центральної нервової системи з автономним її відділом через пре- гангліонарні нейрони і нервові волокна зумовлює в певних межах залеж- ність симпатичної і парасимпатичної частин нервової системи від централь- ної нервової системи (див. кольорову вклейку, рис. ХІХ).

Автономна нервова система регулює діяльність усіх органів, що беруть участь у здійсненні «рослинних» функцій організму (живлення, дихання, виділення, розмноження), а також здійснює трофічну іннервацію, яка зале- жить від стану центральної нервової системи. Автономна нервова система посилює або послаблює функцію працюючих органів, тобто змінює їх тонус. Оскільки одне й те саме нервове волокно може діяти тільки в одному на- прямі і одночасно не може підвищувати й знижувати тонус, до складу авто- номної нервової системи входять два відділи: симпатичний і парасимпатич- ний. Симпатичний відділ в основному виконує трофічні функції. Він поси- лює процеси окиснення, споживання поживних речовин і кисню, сприяє підвищенню частоти скорочень серця і підвищує артеріальний тиск. Пара- симпатичний відділ виконує функції захисного характеру. Це гальмування серцевої діяльності, звуження зіниці ока, спорожнення прямої кишки та се- чового міхура тощо.

Для деяких внутрішніх органів більше значення має один із відділів ав- тономної нервової системи. Наприклад, сечовий міхур в основному має па- расимпатичну іннервацію, тоді як лише симпатичну іннервацію мають по- тові залози, селезінка, надниркові залози.

Більшість органів мають подвійну автономну іннервацію, причому вони перебувають в антагоністичній взаємодії. Так, подразнення симпатикуса призводить до розширення зіниці ока, звуження судин, прискорення роботи серця, гальмування перистальтики кишок. Подразнення парасимпатичних нервів сприяє посиленню перистальтики, уповільненню серцебиття, розши- ренню судин тощо. Слід вважати цей антагонізм не як протиставлення функ- цій цих двох відділів, а як їх взаємодію, під час якої співвідношення між ними постійно змінюються на різних стадіях функціонування того чи іншого органа. Нормальні функції організму тварини забезпечуються погодженою

512

НЕРВОВА СИСТЕМА

дією двох відділів автономної нервової системи. Скоординована дія цих від- ділів забезпечує нормальну функцію органів і здійснюється корою головного мозку, в якому є вищі кіркові автономні центри.

СИМПАТИЧНА ЧАСТИНА НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ

Центри симпатичної іннервації всього організму лежать у латеральних рогах сірої речовини грудопоперекового відділу спинного мозку. Крім того, до симпатичної нервової системи належать: 1) правий і лівий симпатичні стовбури; 2) біляхребцеві (паравертебральні) вузли, які є частиною симпати- чних стовбурів; 3) дохребцеві (превертебральні) вузли; 4) м’якушеві довуз- лові нервові волокна і 5) безм’якушеві завузлові (постгангліонарні) нервові волокна (рис. 13.33). Останні утворюють численні нервові симпатичні спле- тення на органах, судинах та ін.

Парний симпатичний стовбур — trúncus sympáticus — розміщений на вентральній поверхні тіл грудних, поперекових, крижових і частково хвосто- вих хребців. У цьому стовбурі майже в кожному сегменті є вузли, які відпо- відають кількості грудних, поперекових і крижових сегментів і мають одна- кові з ними назви. Хвостових вузлів 2–3 парних і один непарний, на якому закінчуються обидва симпатичні стовбури. В ділянці шиї симпатичний стов- бур разом з вагусом (Х пара) ле- жить на трахеї, поряд із загаль- ною сонною артерією, утворюючи

trúncus vagosýmpathícus (див.

кольорову вклейку, рис. ХІІІ).

До шийної частини симпати-

куса належать три вузли. Крані-

альний шийний вузол — gnl. cervicále craniále — лежить під крилом атланта біля тіла поти- личної кістки (див. рис. 13.33) і

Рис. 13.33. Схема будови симпатичної

частини автономної нервової системи:

А — грудопоперековий відділ спинного мозку; С — шийні, L — поперекові і S — крижові спинномозкові сегменти; 1 — симпатичний стовбур; 2 — краніальний шийний ганглій; 3 — зірчастий ганглій; 4 — грудні ганглії; 4′ — попереково-крижові ганглії; 5 — черевне сплетення; 6 — ниркове і надниркове спле- тення; 7 — каудальне крижове сплетення; 8 — підчеревне сплетення; 9 — в судини ока; 10 — в судини залоз; 11 — в судини голови; 12 — в судини шиї; 13 — хребтовий нерв; 14 — в судини грудної кінцівки; 15 — в серце; 16 — в судини легень; 17 — більший нутро- щевий нерв; 18 — в судини шлунка, печінки, селезінки й кишок; 19 — менший нутрощевий нерв; 20 — в судини надниркових залок і нирок; 21 — підчеревний нерв; 22 — в судини товстої кишки, сечостатевих органів; 23 — в судини тазової кінцівки; а — довузлові і б — завузлові нервові волокна

513

Розділ 13

належить до дохребцевих вузлів.

Середній шийний вузол — gnl. cervicále médium — розміщений на медіа-

льній поверхні першого ребра або трохи спереду від нього (рис. 13.34, 14).

Каудальний шийний вузол — gnl. cervicále caudále, як правило, злива-

ється з першими трьома грудними вузлами, утворюючи значних розмірів

шийно-грудний (зірчастий) вузол — gnl. cervicothorácicum (stellátum). Він розміщений при вході в грудну порожнину, біля голівки першого ребра на медіальній його поверхні.

Середній шийний вузол здебільшого з’єднується з gnl. stellátum двома

Рис. 13.34. Судини і нерви при вході в грудну порожнину:

А — собаки; Б — коня; 1 — aórta; 2 — a. subclávia sinístra; 3 — trúncus brachiocephálicus; 4 — n. vágus; 4′ — trúncus vagosympáthicus; 5 — n. reccúrens; 6 — v. cáva craniális; 7 — n. phrénicus; 7′ — r. ventrális CV– CVIII; 8 — a. v. thorácica іntérna; 9 — trúncus sympáthicus; 10 — gn. stellátum; 11 — ánsa subcláviа; 12 — a. v. cervicális profúnda; 13 — a. scapuláris dorsális; 14 — gn. cervicále médium; 15 — a. v. vertebrális; 16 — a. carótis commúnis; 17 — v. juguláris intérna; 18 — v. juguláris extérna; 19 — a. cervicális suрerficiális; 20 — a. v. axilláris; II — друге ребро; CVII — сьомий шийний хребець; а — стравохід; б — трахея

514

НЕРВОВА СИСТЕМА

стовбурами, що утворюють підключичну петлю, в якій проходить підключи- чна артерія (див. рис. 13.34). Слід мати на увазі, що завузлові волокна, які виходять з краніального, середнього й каудального шийних вузлів, беруть участь в іннервації великих і малих судин у ділянці голови, шиї, залозистих утворів, а також в іннервації судин, серця, легень та інших органів грудної порожнини (див. рис. ХІІІ).

Симпатичний стовбур складається з довузлових нервових волокон, які є відростками нейронів, розміщених у латеральних стовпах грудопоперекової частини спинного мозку від І грудного до ІІ–IV поперекового сегментів. Ці волокна відходять від спинного мозку разом з вентральними корінцями спинномозкових нервів крізь міжхребцеві отвори і далі йдуть як білі сполуч- ні гілки — rámi communicántes álbi — в біляхребцеві вузли симпатичного стовбура в його грудному й поперековому відділах.

Далі довузлові волокна або закінчуються синапсами на нейронах біля- хребцевих вузлів того самого чи іншого, сусіднього, сегмента, або ж пряму- ють до дохребцевих вузлів, утворюючи відповідні нервові стовбури. Від пер- ших шести грудних сегментів довузлові нервові волокна йдуть у краніаль- ний шийний вузол, утворюючи шийний відділ симпатичного стовбура. Гру- дна частина симпатичного стовбура формується довузловими волокнами, які є відростками нейронів IV–VII грудних сегментів, що прямують у зірчастий і середній шийні вузли.

Значною частиною грудного відділу симпатичного стовбура є більший че-

ревний нерв — n. splánchnicus májor (див. рис. 13.33, 17), який утворюється довузловими волокнами VI–IX грудних сегментів, і менший черевний нерв — n. splánchnicus mínor — утворюється довузловими волокнами VIII–XII груд- них сегментів. Більший черевний нерв від грудного відділу симпатичного стовбура між ніжкою діафрагми і більшим поперековим м’язом прямує в че- ревну порожнину і закінчується в півмісяцевому вузлі, який є центром соня- чного сплетення. Разом з більшим черевним нервом менші черевні нерви також ідуть до черевних і краніального брижового вузлів (півмісяцевого ву- зла), а також у вузол ниркового сплетення — pléxus renális, яке міститься на нирковій артерії (див. рис. 13.33, 6).

Від заднього відрізка симпатичного стовбура довузлові волокна (від VIII грудного до II–IV поперекових) йдуть до каудального брижового вузла. Вони утворюють міжбрижове сплетення — pléxus intermesentériсus, яке з’єднує сонячне і каудальне брижове сплетення. Крім того, довузлові волокна, по- чинаючи з ІХ грудного і до І–ІІ поперекового сегментів, утворюють підчере- вний нерв — n. hypogástricus, який іде через каудальний брижовий вузол і закінчується в підчеревному сплетенні — pléxus hypogástricus (див. рис. 13.33, 8). Довузлові волокна Х грудного — II–IV поперекових сегментів утво- рюють попереково-крижовохвостову частину симпатичного стовбура. Отже, на всьому протязі симпатичний стовбур є сукупністю довузлових волокон, які йдуть у різні симпатичні передхребцеві вузли.

Крім біляхребцевих вузлів, що анатомічно входять до складу симпатич- ного стовбура, є дохребцеві (превертебральні) вузли. Це краніальний ший- ний вузол (описаний вище), півмісяцевий вузол сонячного сплетення, вузли

515

Розділ 13

ниркового сплетення, каудальний брижовий і вузли підчеревного сплетен- ня. Завузлові волокна, що виходять з дохребцевих вузлів, утворюють симпа- тичні нервові сплетення, які здебільшого мають назву органів, які вони ін- нервують.

Півмісяцевий вузол — gnl. semilúnare — непарний, розміщений позаду краніальної брижової артерії і складається з трьох частин. Дві з них лежать з боків від черевної артерії — це черевні вузли — gnl. celíaca. Третя части- на — це краніальний брижовий вузол — gnl. mesentéricum craniále. У півмі- сяцевий вузол входять парні черевні більший і менший нерви — nn. splánchnicis májor et mínor, які є довузловими (прегангліонарними) волок- нами. Із вузлів виходять завузлові (постгангліонарні) волокна. Оскільки до- вузлові й завузлові волокна підходять до півмісяцевого вузла радіально, утворюється сплетення, яке називається сонячним — pléxus soláris. Завуз- лові безм’якушеві нервові волокна з півмісяцевого вузла утворюють на гіл- ках черевної й краніальної брижової артерій нервові сплетення — печінко-

ве — pléxus hepáticus, шлункове — pléxus gástricus, краніальне брижове — pléxus mesentéricum craniále — та ін. (рис. 13.35; 13.36). Безм’якушеві за-

вузлові волокна з ниркових і надниркових вузлів також утворюють нервові сплетення: ниркове — pléxus renális — і надниркове — рléxus suprarenális.

Рис. 13.35. Вегетативне сплетення черевної порожнини:

1 — trúncus sympháthicus; 2 — n. splánchicus májor; 3 — pléxus celiácus; 4 — rr. communicántes; 5 — pléxus renális et pléxus intermesentéricus; 6 — n. hypogástricus; 7 — pléxus mesentéricus caudális; 8 — trúncus vagális dorsális et rr. celíaci; a — аорта; б — черевна артерія

516

НЕРВОВА СИСТЕМА

Волокна від цих сплетень йдуть у судини нирок і надниркових залоз. Грудопоперековий відділ. Довузлові м’якушеві волокна від VIII грудного

до II–IV поперекового сегмента проходять через черевне аортальне сплетен-

ня в каудальний брижовий вузол — gnl. mesentéricum caudále. Вони відхо-

дять від III–IV поперекового сегмента і утворюють міжвузлові сплетення між сонячним і каудальним брижовими сплетеннями. Завузлові безм’яку- шеві нервові волокна утворюють на однойменних артеріях каудальне бри- жове сплетення, а частина волокон прямує в аортальне черевне сплетення. Завузлові безм’якушеві нервові волокна з підчеревних вузлів утворюють підчеревне сплетення на брижі прямої кишки або широкої маткової зв’язки (див. рис. 13.35). З нього беруть початок нервові сплетення для органів тазо- вої порожнини і статевих органів — прямокишкові — pl. rectáles craniális, médii et caudális, передміхурової залози — pl. prostáticus, міхурове — pl. vesicális — та ін.

Попереково-крижовохвостова частина симпатичного стовбура утворена довузловими м’якушевими волокнами від Х грудного до II–IV поперекового сегмента спинного мозку. Завузлові нервові волокна спрямовуються в спин- номозкові нерви, а по них — і в кровоносні судини. Каудально правий і лі- вий симпатичні стовбури об’єднуються і утворюють непарний симпатичний стовбур. На місці з’єднання стовбурів розміщений непарний вузол. Хвостова

Рис. 13.36. Вегетативне сплетення тазової порожнини:

1 — trúncus sympáthicus; 2 — nn. pelvíni; 3 — n. hypоgástricus; 3′ — pléxus pelvínus; 4 — pléxus testiculáris; 5

— pléxus mesentéricus caudális; 6 — pléxus intermesentéricus; а — аорта; b — сечовий міхур; с — сім’яник;

II, IV — крижові нерви

517

Розділ 13

частина симпатичного стовбура має 2–4 хвостових вузли, які з’єднуються з хвостовими спинномозковими нервами.

ПАРАСИМПАТИЧНА (ВІСЦЕРАЛЬНА) ЧАСТИНА НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ

Парасимпатична частина нервової системи поділяється на середньомоз- кову, довгастомозкову і крижову частини.

Середньомозкова частина включає парасимпатичні шляхи в сфінктер зі- ниці ока і у війковий м’яз. Їхній центр лежить в ядрі Якубовича медіально від ядра окорухового нерва (ІІІ пара). Довузлові нервові волокна йдуть у складі вентральної гілки окорухового нерва до війкового вузла (див. кольо- рову вклейку, рис. ХХ).

Війковий вузол — gánglion cilíare — невеликий, лежить на окоруховому нерві. З вузла виходять короткі війкові нерви — nn. ciliáres bréves, які скла- даються з завузлових парасимпатичних волокон, симпатичних волокон, що йдуть від краніального шийного вузла в судини райдужної оболонки, і чут- ливих волокон.

Довгастомозкова частина утворює шляхи: сльозовидільний, слиновиділь- ні, а також рухові й секреторні для внутрішніх органів (блукаючий нерв).

1.Сльозовидільний шлях починається від ядер, розміщених поряд з яд- ром лицевого нерва (VII пара). Довузлові нервові волокна спочатку йдуть у складі лицевого нерва, а потім, відділяючись від нього, входять до складу більшого кам’янистого нерва — n. petrósus májor — і досягають клинопідне- бінного вузла — gnl. sphenopalatínum, який лежить на однойменному нерві (V пара). Від цього ганглія постгангліонарні (завузлові) волокна послідовно прямують у верхньощелепний і виличний нерви і через сполучну гілку у слізний нерв — n. lacrimális, а через нього — в слізну залозу. Частина завуз- лових нервових волокон у складі гілок клинопіднебінного нерва досягають залоз слизової оболонки носової порожнини й твердого піднебіння.

2.Слиновидільні шляхи починаються від двох ядер — краніального і ка- удального. Краніальне слиновидільне ядро розміщене поблизу ядра лицево- го нерва. Довузлові нервові волокна його йдуть спочатку в лицевий нерв, а потім у складі барабанної струни — chórda týmpani — входять в язиковий нерв (V пара), у складі якого і досягають нижньощелепного або під’язи- кового вузла (gánglion mandibuláre). Останній знаходиться на поверхневій гілці язикового нерва, медіально від під’язикової слинної залози. Завузлові нервові волокна прямують з під’язикового вузла в підщелепну та під’язико- ву слинні залози.

Каудальне слиновидільне ядро лежить поблизу ядра ІХ пари нервів. Йо- го довузлові волокна входять у язикоглотковий нерв і потім у складі бара- банного нерва досягають вушного вузла — gánglion óticum. Останній міс- титься на криловому або нижньощелепному нерві в овальній щілині рвано- го отвору. З цього вузла постгангліонарні волокна спрямовуються в приву- шну слинну залозу (рис. 13.37).

518

НЕРВОВА СИСТЕМА

3. Блукаючий нерв (Х пара) — n. vágus — складається з трьох груп нер- вових волокон — аферентних (соматичних), еферентних парасимпатичних і еферентних симпатичних. На ньому знаходяться два вузли — проксималь- ний і дистальний.

Блукаючий нерв прямує в грудну порожнину і утворює з шийною части- ною симпатичного стовбура загальний стовбур — вагосимпатикус — trúncus vagosympáticus (див. рис. 13.34). Спочатку він проходить по трахеї, супрово- джуючи загальну сонну артерію. Проникаючи в грудну порожнину, вагус відокремлюється від симпатикуса і по стравоходу проходить у черевну поро- жнину. Чутливі волокна йдуть із слизової оболонки органів травлення, по- чинаючи від глотки, а також з дихальних шляхів, тимуса та щитоподібної залози. Аферентні нервові волокна вагуса є відростками нейронів прокси- мального й дистального вузлів. З проксимального вузла виходить вушна гілка, яка прямує в лицевий канал кам’янистої кістки, приєднується там до лицевого нерва (VII пара) і відокремлюється від нього як внутрішній вуш- ний нерв — n. auriculáris intérnus, що прямує в шкіру вушної раковини.

Дистальний вузол — gnl. distále — розміщений поблизу місця з’єднання вагуса із симпатичним стовбуром. Аксони клітин обох вузлів закінчуються в чутливому ядрі вагуса — núcleus parasympáthicus, яке лежить поряд з дор- сальним руховим ядром вагуса в ділянці сірих крил дна ромбоподібної ямки.

Основну масу блукаючого нерва утворюють еферентні парасимпатичні

Рис. 13.37. Іннервація привушної слинної залози:

А — собаки; Б — коня (за Г. П. Мелехіним, 1984); 1 — привушна слинна залоза; 2 — піднижньощелепна слинна залоза; 3 — яремна вена; 3′ — верхньощелепна вена; 4, 4′ — pléxus pаrotídeus; 5 — dúctus parotídeus; 6 — gánglion óticum

519